Постанова № 38779037, 14.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2014 р. Справа№ 910/14328/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Томін О.О.,

розглянувши апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року

у справі №910/14328/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «Українська страхова група»

до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 9700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» подало до господарського суду міста Києва позов до ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» про стягнення шкоди у розмірі 9700,00 грн. та 1720,50 грн. витрат по сплаті судового збору. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідач в силу вимог ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України зобов'язаний відшкодувати йому 9700,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2010 року у справі №910/14328/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на користь ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» 9190,00 грн. страхового відшкодування в порядку регресу та 1630,04 грн. витрат по сплаті судового збору. У решті позовних вимог відмовлено. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 9190,00 грн. виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням 510,00 грн. франшизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем не доведено належним чином розміру позовних вимог.

У своїх поясненнях. поданих суду 10.12.2013 року, позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2013 року у справі №910/14328/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 26.11.2013 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі №910/14328/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 задоволено частково, рішення скасовано, позов залишено без розгляду.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2014 року у справі №910/14328/13 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013 року у справі №910/14328/13 скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року у справі №910/14328/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 прийнято до провадження та призначений розгляд справи на 01.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 року у справі №910/14328/13 було задоволено заяву про самовідвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. від розгляду справи №910/14328/13.

Згідно розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду №02-15/46 від 03.04.2014 року призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/14328/13.

За наслідками повторного автоматичного розподілу апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» у справі №910/14328/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Рудченку С.Г.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року визначено наступний склад колегії суддів у справі №910/14328/13: головуючий суддя Рудченко С.Г., судді Агрикова О.В., Суховий В.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року у справі №910/14328/13 апеляційну скаргу ПАТ «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.20143 року у справі №910/14328/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначений на 30.04.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2014 року у справі №910/14328/13 було виправлено описку в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2014 року у справі №910/14328/13, а саме: дату судового засідання 30.04.2014 року виправлено на 14.05.2014 року.

В судовому засіданні 14.05.214 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. В судове засідання 14.05.2014 року представники позивача не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2012 року між позивачем (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-0801-12-00050 (далі - договір, а.с. 99-103), згідно якого є страхування майнових інтересів страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язаних з: - володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Жілі», р.н. НОМЕР_4 (далі автомобіль); - відшкодуванням страхувальником шкоди, заподіяною майну третіх осіб автомобілем; - життям, здоров'ям та/або працездатністю застрахованих осіб.

25.06.2012 року о 12 год. 40 хв. у м. Запоріжжі на вул. К. Карого з боку вул. Магістральна у напрямку вул. Виробничої сталась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП)) за участю автомобіля «Джиллі», р.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «ЗАЗ-110247», р.н. НОМЕР_5, під керуванням ОСОБА_6, що вбачається з довідки №9026661 УДАЇ ГУМВС України в Запорізькій області (а.с. 13-14).

В заяві про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 25.06.2012 року, що її подано позивачу ОСОБА_3 (а.с. 8), остання зазначила, що пізніше нею буде визначено куди вона просить перерахувати страхове відшкодування.

В страховому акті №КА-1945 від 07.08.2012 року встановлено, що спірне страхове відшкодування буде переховано ТОВ «Арт Авто», тобто особі, яка буде здійснювати ремонт автомобіля.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Платіжним дорученням №9485 від 08.08.2012 року (а.с. 53) позивачем перераховано ТОВ «Арт Авто» 9700,00 грн.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 11.07.2012 року у справі №0814/7556/2012 (а.с. 15) ОСОБА_6 визнано винним у скоєнні ДТП, накладено штраф в сумі 340,00 грн.

Станом на 25.06.2012 року (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність щодо володіння та користування автомобілем «ЗАЗ-110247», р.н. НОМЕР_5, була застрахована відповідачем, що вбачається з полісу №АВ/0101281 від 06.12.2011 року (а.с. 23). Зі змісту полісу №АВ/0101281 слідує, що ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну, становить 50000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.,

Відтак, відповідач є особою, на яку полісом №АВ/0101281 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації ОСОБА_6 автомобіля «ЗАЗ-110247», р.н. НОМЕР_5, на час ДТП.

Позивач звертався до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу №11/3395 від 19.09.2012 року в сумі 9700,00 грн. (а.с. 24).

Факт отримання зазначеної вимоги відповідачем підтверджується листом відповідача №1786 від 05.10.2012 року (а.с. 26-27), в якому відповідач зазначив, що для розгляду претензії та прийняття рішення про виплату в порядку регресу страхового відшкодування він просить позивача надати копію звіту про оцінку майна, а також належної якості фотографії та документ, на підставі якого розраховувався розмір відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля.

Несплата відповідачем на користь позивача 9700,00 грн. (страхового) відшкодування в порядку регресу стала підставою для звернення до суду із позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визнав доведеним розмір позовних вимог. Однак, з таким висновком місцевого господарського суду колегія суддів не погоджується виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» та ст. 990 ЦК України встановлено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Тобто, нормами чинного законодавства встановлено, що порядок та умови виплати страхового відшкодування визначаються умовами договору добровільного страхування.

Згідно п. 12.2. договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0801-12-00050 від 09.04.2012 року вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку, відповідно до калькуляції СТО, рекомендованої або погодженої страховиком. В інших випадках вартість відновлювального ремонту розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку, виключно за одним з нижче вказаних варіантів на вибір страховика:

- на підставі довідкових матеріалів, у тому числі з використанням програмного забезпечення Audatex або Eurotax (розрахунок здійснюється страховиком);

- на підставі акту автотоварознавчої експертизи.

При розрахунку вартості відновлювального ремонту на підставі програмного забезпечення або акту автотоварознавчої експертизи страховик виплачує спочатку 80% страхового відшкодування, а решту 20% доплачує по факту документального підтвердження страхувальником здійснення таких витрат на відновлювальний ремонт.

В розділі «Загальні умови та визначення» вказаного договору калькуляція СТО сторонами визначена як: наряд-замовлення, рахунок, калькуляція вартості відновлювального ремонту, зроблена СТО. Тобто, належним та допустимим доказом, який підтверджує розмір страхового відшкодування відповідно до умов договору є калькуляція СТО, розрахунок з використанням програмного забезпечення Audatex або Eurotax, акт автотоварознавчої експертизи.

В ремонтній калькуляції №КА-1945 від 24.07.2012 року (а.с. 9-10) вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля визначена в сумі 8591,02 грн. При цьому, вказана калькуляція не містить ані відомостей про особу, яка її склала, як і доказів про наявність повноважень на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту, ані її підпису. Таким чином, надана позивачем ремонтна калькуляція №КА-1945 від 24.07.2012 року не є калькуляцією СТО, як то передбачено умовами договору.

Згідно зі складеним позивачем страховим актом №КА-1945 від 07.08.2012 року (а.с. 11), а також розрахунком страхового відшкодування (а.с. 11) розмір страхового відшкодування визначено в сумі 9700,00 грн. При цьому, при розрахунку вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля знос транспортного засобу на день страхового випадку у відсотках не визначено.

З угоди про розмір відновлювального ремонту від 06.08.2012 року, укладеної між позивачем та ОСОБА_3 (а.с. 45), вбачається, що за страховим випадком вартість відновлювального ремонту складає 11000,00 грн., вказана сума є остаточною, а в разі виникнення прихованих дефектів та збільшення суми збитку позивач відповідальності не несе і доплати страхового відшкодування не здійснює. Однак, умовами договору така угода страховика та страхувальника не передбачена.

В рахунку-фактурі №СФ-0000064 від 16.08.2012 року (а.с. 51), який виставлений ТОВ «Арт Авто» - особою, яка в подальшому здійснювала ремонт автомобіля, вартість ремонту визначено в сумі 15752,10 грн.

На переконання колегії суддів, вказані ремонтна калькуляція №КА-1945 від 24.07.2012 року, угода про розмір відновлювального ремонту від 06.08.2012 року та рахунок-фактура №СФ-0000064 від 16.08.2012 року не є тими необхідними та достатніми доказами вартості відновлювального ремонту автомобіля «Джиллі», р.н. НОМЕР_4, в розумінні п. 12.2. договору та розділу «Загальні умови та визначення».

При цьому, подані позивачем на підтвердження вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля документи містять різні розміри вартості такого ремонту, що унеможливлює встановити їх достовірність.

Також, колегія суддів враховує, що п. 12.2. договору встановлено показники експлуатаційного зносу за кожний рік в наступних розмірах: за 1й рік експлуатації ТЗ - 15%; за другий рік експлуатації ТЗ - 10%, за кожний наступний рік експлуатації ТЗ - 8%.

Автомобіль «Джиллі», р.н. НОМЕР_4, 2011 року випуску, а подані відповідачем ремонтна калькуляція №КА-1945 від 24.07.2012 року, угода про розмір відновлювального ремонту від 06.08.2012 року та рахунок-фактура №СФ-0000064 від 16.08.2012 року взагалі не містять будь-яких відомостей щодо врахування або неврахування показників експлуатаційного зносу ТЗ за кожний рік.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що встановивши страхове відшкодування за домовленістю сторін згідно угоди у розмірі, який не підтверджується жодним документом, сторони порушили вимоги п. 12.2. договору, ст. 25 Закону України «Про страхування» та ст. 990 ЦК України.

Також, колегія суддів зазначає, що до страховика переходить лише вимога страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування. Таким чином, розмір страхового відшкодування має визначатися за правилами, встановленими у договорі страхування. Страховик не вправі вимагати від заподіювача шкоди суму, яку він виплатив страхувальнику з порушенням умов договору страхування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Доведення розміру збитків покладається на позивача, як на особу, яка відшкодувала понесену шкоду. Здійсненна страхова виплата не є неспростовною обставиною, її розмір як обсяг відповідальності заподіювача шкоди перед страховиком підлягає доказуванню на загальних підставах.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вимоги чинного законодавства та умови договору, доказами підтвердження розміру понесених збитків можуть бути: - калькуляція СТО (п. 12.2. договору); страховий акт аварійного комісара (ст. 25 Закону України «Про страхування» та п. 12.2. договору). Проте, позивач таких доказів суду не надав.

Надана позивачем угода про розмір відновлювального ремонту від 06.08.2012 року не передбачена умовами договору добровільного страхування №28-0801-12-00050 від 09.04.2012 року, що позбавляє позивача права посилатися на неї як на розрахунок розміру відшкодованої шкоди.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем не подано суду доказів в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження обґрунтованості розміру позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи зазначене, колегія суддів, керуючись ст.ст. 103, 104 ГПК України, скасовує рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 та приймає нове рішення суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2013 року у справі №910/14328/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити повністю.

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. Івана Федорова, 32, літ. А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (вул. Білоруська, 3, м. Київ, 04050, ідентифікаційний код 20344871) 860,25 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Справу №910/14328/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

В.Г. Суховий