Постанова № 38779019, 20.05.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2014 р. Справа№ 37/729

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.05.2014 року по справі № 37/794 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 03.02.2014 року) по справі № 37/729 (суддя - Гавриловська І.О.)

За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до комунального підприємства з утримання та експлуатації

житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд"

про стягнення 223 273,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" про стягнення 157 673,12 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 11 037,12 штрафу, 19 641,24 грн. пені, 29 679,46 грн. інфляційної складової боргу та 5 242,78 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 711276 від 01.11.2001 року на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.2007 року до 01.09.2009 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі № 37/729 позов задоволено частково, стягнуто з комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" 152 205,22 грн. основного боргу, 29 083,88 грн. інфляційної складової боргу, 5 242,78 грн. трьох відсотків річних, 5 741,70 грн. пені, 1 980,15 грн. витрат на сплату державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2014 року для розгляду апеляційної скарги по справі № 37/729 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Авдеєва П.В., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 року по справі № 37/729 прийнято апеляційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» до провадження і призначено перегляд рішення на 08.04.2014 року.

21.03.2014 року від комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» надійшло клопотання з додатковими документами на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні, призначеному на 08.04.2014 року від представника відповідача надійшло усне клопотання про виклик для дачі пояснень судового експерта.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2014 року по справі № 37/729 усне клопотання комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» задоволено, розгляд справи відкладено на 22.04.2014 року о 09 год. 40 хв. та викликано в судове засідання експерта Незалежного інституту судових експертиз ОСОБА_2 для дачі пояснень по висновку експерта № 0285/3 від 18.06.2013 року.

16.04.2014 року від Незалежного інституту судових експертиз надійшов лист, в якому зазначено, що експерт ОСОБА_2 не може з'явитись в судове засідання для дачі пояснень по висновку, оскільки він викликаний в Дарницький суд міста Києва по іншій справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014 року продовжено строк розгляду апеляційної скарги комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року по справі № 37/729 на п'ятнадцять днів до 21.05.2014 року та оголошено перерву у судовому засіданні до 20.05.2014 року о 10:45.

19.05.2014 року від Незалежного інституту судових експертиз надійшов лист, в якому зазначено, що експерт ОСОБА_2 не може з'явитись в судове засідання для дачі пояснень по висновку, оскільки він знаходиться у відпустці.

Публічним акціонерним товариством «Київенерго», м. Київ, на підставі ст. 96 ГПК України не надало до суду заперечень на апеляційну скаргу.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надавав свої пояснення, якими підтримував доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.20140 року по справі № 37/729 - слід скасувати частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

01.11.2001 року між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (позивач, енергопостачальна організація) та комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (відповідач, абонент) укладено договір № 711276 (710278) на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується поставити теплову енергію абоненту для потреб опалення та гарячого водопостачання, а абонент зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в договорі (а.с.22-35, т. 1).

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний Договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором визнається домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Його зміст складають умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Виникнення прав за договором залежить від покладених ним на сторін обов'язків, які у сукупності і визначають правову природу договору.

Предметом договору є постачання позивачем за плату теплової енергії відповідачу у вигляді гарячої води, тобто за своєю правовою природою він є договором енергопостачання (параграф 3 глави 29 Господарського кодексу України), платником за яким є сторона за договором, на користь якої він укладений, тобто відповідач.

Відповідно до п. 2.2.1 договору № 711276 (710278) енергопостачальна організація зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Між сторонами укладено додатки до договору № 711276 (210278), якими визначено кількість, вартість споживання теплової енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості спожитої теплової енергії.

Позивачем умови договору виконано належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості за спожиту теплову енергію у гарячій воді за обліковими картками за період жовтня 2006 року по липень 2009 року (а.с. 53-69, т. 1) та корінцями нарядів від 12.10.2006 року по 14.04.2009 року (а.с. 36-52, т. 1).

Згідно з п. 2.3.1 та п. 2.3.2. договору абонент зобов'язаний додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 4.

У додатку 4 у до договору встановлено порядок розрахунків за теплову енергію. Відповідно до якого споживач щомісяця з 12 по 15 числа отримує у Районному відділі теплозбуту № 4 за адресою: вул. Строкача, 9 табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (а.с. 20, т. 1).

Сплата виконується не пізніше 25 числа поточного місяця.

За період з листопада 2007 року по вересень 2009 року позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу енергії на суму 381 184,51 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок заборгованості (а.с. 7, т. 1).

Вартість використаної за період 01.11.2007 року по 01.09.2009 року теплової енергії сплачувалась відповідачем позивачу з порушенням умов договору № 711276, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 157 673,12 грн.

05.12.2013 року позивач надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ "Київенерго" теплоенергію Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за період з жовтня 2006 року до жовтня 2013 року, з якої вбачається що станом на 05.12.2013 року у відповідача існує заборгованість за договором № 711276 від 01.11.2001 року за період з 01.11.2007 року до 01.09.2009 року у розмірі 152 205,22 грн.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 711276 від 01.11.2001 року за період з 01.11.2007 року до 01.09.2009 року у розмірі 5 467,90 грн. було погашено відповідачем 30.09.2009 року, тобто до звернення позивача з даним позовом до суду 09.10.2009 року.

З огляду на вище викладене, господарський суд вірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 467,90 грн.

Таким чином, заборгованість становить 152 205,22 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було здійснено перерахунок розрахунку ціни позову про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2007 року по вересень 2009 року, відповідно до чинних на момент заборгованості Указів Президента, яка становить 138 129,54 грн. (а.с. 146, т. 1). Зазначений розрахунок не було взято до уваги судом першої інстанції.

Дана заборгованість була підтверджена і сторонами у суді апеляційної інстанції.

Отже, заборгованість становить 138 129,54 грн. (відповідно до розрахунку) - 5 467,90 грн. (часткова проплата) = 132 661,64 грн.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного суду приходить до висновку щодо встановлення факту наявності основної заборгованості за поставлену теплову енергію у відповідача перед позивачем в сумі 132 661,64 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню.

Крім того, відповідно до останнього розрахунку, позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат в розмірі 27 928,80 грн. та трьох відсотків річних в розмірі 4 884,52 грн. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором.

Статтею 625 ЦК України, передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання апеляційний суд, здійснивши перерахунок, слушно задовольняє вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 4 884,52 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 27 928,80 грн.

Крім того, відповідно до останнього розрахунку, позивач просить стягнути з відповідача 17 364,54 грн. пені за період з березня 2009 року до серпня 2009 року та 9 669,07 грн. штрафу в розмірі 7 % від суми заборгованості.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з п. 3.5. додатку № 4 до договору № 711276 від 01.11.2001 року, у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п. 3 цього додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Згідно з частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи те, що апеляційним судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, то вимоги позивача про стягнення пені, нарахованої з урахуванням ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є обґрунтованими та повинні бути задоволені у розмірі 17 364,54 грн. відповідно до розрахунку здійсненого позивачем та перевіреного колегією суддів апеляційного суду.

Разом з тим, відповідач 27.01.2014 року надав до суду першої інстанції клопотання, згідно з яким просив суд зменшити розмір пені, посилаючись на скрутне фінансове становище через невчасну оплату спожитої теплової енергії мешканцями будинків та сплату даних платежів через КП ГІОЦ.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Розглянувши даний спір, суд дійшов вірного висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки неможливість перерахувати позивачу суму боргу була викликана об'єктивною неможливістю це вчинити, так як надходження грошових коштів відповідачу залежить від сплати населенням за спожиті комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції реалізує надане йому право та зменшує розмір пені до 4961,30 грн.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 9 669,07 грн. (7 %) позивач посилається на те, що ПАТ "Київенерго" належить до державного сектору економіки, у зв'язку з чим за порушення відповідачем взятого на себе зобов'язання останній має відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України сплатити позивачу пеню та штраф у розмірі 7 % вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Однак, позивач не відноситься до держаного сектору економіки, так як не має всіх необхідних ознак, а тому позовна вимога про стягнення 9 669,70 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на те, що позивачем надавало значно менші обсяги теплоносія та з нижчою температурою, яка передбачено у договорі, колегією судді до уваги не беруть з огляду на наступне.

На вирішення експертів були поставлені наступні питання:

1) Чи відповідають визначені ПАТ "Київенерго" обсяги споживання теплової енергії за договором № 711276 від 01.11.01 р. за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р. з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія?

2) Яка дійсна кількість теплової енергії, що затрачена ПАТ "Київенерго" на виготовлення гарячої води у Гкал за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

3) Які фактичні обсяги споживання теплової енергії Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" за договором № 711276 від 01.11.01 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.11.07 р. до 01.09.09 р.?

Супровідним листом (вихідний № 231 від 01.07.2013 року) ТОВ "Незалежний інститут судових експертиз" 04.07.13 р. надіслав висновок судової експертизи № 0285/3 від 18.06.13 р. у справі 37/729 та повернув матеріали справи № 37/729 до господарського суду м. Києва.

У висновку судової експертизи № 0285/3 від 18.06.2013 року зазначено, що визначити відповідність обсягів споживання теплової енергії ПАТ "Київенерго" за договором № 711276 від 01.11.2001 року за період з 01.11.2007 року до 01.09.2009 року з урахуванням договірних теплових навантажень та фактичної температури теплоносія не вбачається можливим через відсутність в умовах договору посилань на нормативну базу, формули та розрахунки, за якими необхідно підтвердити або спростувати їх відповідність, а також через відсутність виконавчих підтверджуючих документів.

Визначити однозначно обсяг теплової енергії на опалення, ГВП та витоки з мереж, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинків за період з листопада 2007 року до серпня 2009 року (включно) по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 711276 від 01.11.2001 року не вбачається можливим, оскільки існують певні розбіжності в межах договірної документації та у виробничій документації. Докладний перелік розбіжностей міститься в дослідницькій частині висновку.

Загальний спожитий обсяг теплової енергії на опалення, ГВП та витоки з мереж, визначений розрахунковим способом для обслуговування будинків за період з листопада 2007 року по серпень 2009 року (включно) по договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води № 711276 від 01.11.2001 року (викладено в табличній формі додатку № 6) становить:

- у випадку, що зобов'язання за договором теплопостачальною організацією виконувались для систем опалення та ГВП по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 6593,79 Гкал (при цьому споживання за ГВП по будівлі по вул. Уссурійська, 2 визначити неможливо через відсутність вихідних даних для розрахунку);

- у випадку, що зобов'язання за договором теплопостачальною організацією виконувались для систем опалення по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 6027 Гкал;

- у випадку, що споживання теплової енергії відбувалось за даними КП "Спецжитлофонд" по об'єктах за адресами: вул. Уссурійська, 2, бульвар Кольцова, 24 а, вул. Гарматна, 20, вул. Червонозаводська, 4, вул. Кулібіна, 9/2 - 1666,04 Гкал (при цьому споживання за опалення та ГВП по будівлі по вул. Уссурійська, 2 та за опалення по бульвару Кольцова, 24-А відбувалось за лічильниками).

Відповідно до п.7.2.39 Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 14.11.2007 №71 та зареєстрованих Міністерством юстиції України від 05.03.2007 за №197/13464 гранично допустиме значення відносної похибки витратомірів (лічильників) не повинно перевищувати ±3%.

Облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді (п. 20 ПКТЕ).

Оскільки, прилади знаходяться в робочому стані, доказів несправності не надано, розрахунки позивача здійснені у відповідності до вимог закону та умов договору.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року в частині прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти у цій частині нове, яким позов задовольнити частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та частково задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» на рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року по справі № 37/729 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2014 року у справі № 37/729 скасувати частково та викласти резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вулиця Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 132 661 (сто тридцять дві тисячі шістсот шістдесят одна) грн. 64 коп. основного боргу, 27 928 (двадцять сім тисяч дев'ятсот двадцять вісім) грн. 80 коп. інфляційної складової боргу, 4 884 (чотири тисячі вісімсот вісімдесят чотири) грн. 52 коп. трьох відсотків річних, 4 961 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят одна) грн. 30 коп. пені, 1 759 (одна тисяча сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. витрат на сплату державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (04071, м. Київ, вулиця Оболонська, 34, код ЄДРПОУ 31454734) 473 (чотириста сімдесят три) грн. 72 коп. судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 37/729 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов