Постанова № 38776788, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 2а/1522/4711/11

Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Суворова (Уманець) Оксана Василівна

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Кравця О.О., Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, як інваліду 2-ї групи, учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 1 категорії, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в якому просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, як інваліду 2-ї групи, з 24 березня 2011 року, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в 8 мінімальний пенсій за віком, та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, та забезпечити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

Постановою від 26 вересня 2011 року, ухваленою в порядку скороченого провадження, Приморський районний суд м. Одеси частково задовольнив адміністративний позов:

- визнав протиправною відмову відповідача у не здійснені позивачу перерахунку пенсії з урахуванням ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 р.;

- зобов'язав відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати з 24 березня по 22 липня 2011 року, в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги, апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки в порушення норм ст. 268 ЦК України, ч. 2 ст. 45, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосував до спірних правовідношень строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, та обмежив часом право позивача на отримання пенсійних виплат.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки оскаржена постанова не містить по суті ні описової, ні мотивувальної частин, що суперечить ст. 163 КАС України.

Оскаржуючи постанову суду першої інстанції, апелянт посилається і на порушення вимог ч. 5 ст. 9 КАС України, оскільки суд першої інстанції не звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності тих норм правових актів, на які посилається пенсійний орган, а саме положень ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», якими внесені зміни до пункту 4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси письмових заперечень на апеляційну скаргу не надало.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, віднесений до 1 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також суд першої інстанції встановив, що з 24 березня 2011 року позивач отримував державну та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах менших, ніж визначено ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим дійшов висновку, що порушені права позивача мають бути відновлені.

Зазначаючи кінцеву дату проведення перерахунку пенсії позивача по 22 липня 2011 року, суд першої інстанції послався на те, що на виконання положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року, яким Кабінету Міністрів України надані повноваження на встановлення розмірів пенсійних виплат передбачених, зокрема Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 745 від 06.07.2011 р., яка набрала чинності з 23 липня 2011 року, та п.п. 1 п. 1, п.п. 1 п. 3 якої встановлені розміри щомісячної додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, у зв'язку з чим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Сторонами по справі не оспорюється той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, віднесений до 1 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Предметом спору є розміри пенсійних виплат, які позивач отримує з 24 березня 2011 року, а саме:

- розмір державної пенсії, який, відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком;

- розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, який, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має становити 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Також сторонами по справі не оспорюється той факт, що позивач отримує пенсійні виплати у розмірах, менших ніж встановлено ст. 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Апеляційний суд встановив, що постановою Приморського районного суду м. Одеси від 23 березня 2011 року (а.с. 9-10), залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року (ЄДРСР № 19398689), зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок ОСОБА_1 з урахуванням ст.ст.49, 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 16.05.2010 року по 23.03.2011 року в розмірі не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право позивача на отримання пенсійних виплат в розмірах, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зазначивши, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Оскільки пенсія позивача має визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись із урахуванням нового розміру мінімальної пенсії за віком.

Проте суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, помилково зазначив кінцеву дату для перерахунку пенсійних виплат, оскільки з самого визначення поняття «пенсія» випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах від 23 квітня 2012 року № 21-239а11, від 19 березня 2013 року № 21-53а13, від 5 листопада 2013 року № 21-293а13.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального права та наявність підстав для зміни оскарженої постанови, шляхом виключення з абзацу третього резолютивної частини постанови словосполучення «по 22.07.2011 року».

Також апеляційний суд перевіряючи доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про помилковість посилання апелянта на застосування до спірних правовідносин положень ст. 268 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 99 КАС України, як «інші закони» не можуть розумітися положення глави 19 ЦК України, оскільки позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Таким чином, «інші закони» на які посилається ст. 99 КАС України - це закони, які встановлюють інші строки звернення до адміністративного суду з вимогою вирішити публічно -правовий спір. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до УПСЗН Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради.

Помилковим є також і посилання апелянта ч. 2 ст. 45, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки положення цих норм стосуються нарахованих але не виплачених сум пенсії, а спір між сторонами виник з приводу пенсійних виплат, які не були нараховані відповідачем.

Окрім іншого, адміністративний позов містить вимоги про зобов'язання провести перерахунок пенсійних виплат саме з 24 березня 2011 року, при цьому позивач звернувся до суду 21 липня 2011 року, тобто у межах строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст. 163 КАС України, в частині відсутності по суті описової та мотивувальної частин, що суперечить, апеляційний суд зазначає, що оскаржена постанова ухвалена в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 КАС України, частина 6 якої встановлює, що саме має бути зазначено у постанові, прийнятій у скороченому провадженні. Зазначеною нормою не передбачена наявність у постанові, прийнятій у скороченому провадженні описовою та мотивувальної частин.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КАС України, у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Таким чином, звернення суду першої чи апеляційної інстанції до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, є правом суду, а не його обов'язком. Це право, яким суд може скористатись у разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України.

Наявність такого сумніву у сторони, яка бере участь у справі, не є тотожнім поняттям наявності сумніву у суду, а тому апеляційний суд не приймає доводи апелянта про порушення судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 9 КАС України, та, за відсутності у апеляційного суду сумніву, під час апеляційного розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вважає безпідставними вимоги апелянта про звернення Одеського апеляційного адміністративного суду до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності тих норм правових актів, на які посилається пенсійний орган, а саме положень ч. 7 ст. 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», якими внесені зміни до пункту 4 прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про правильне вирішення судом першої інстанції спору по суті, але з помилковим застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України, це є підставою для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскарженої постанови.

Керуючись ст. ст. 70, 71, ч. 10 ст. 183-2, ст. 195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201, ст. ст. 207, 244-2, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2011 року змінити, виключивши з абзацу третього резолютивної частини постанови словосполучення «по 22.07.2011 року».

В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2011 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя О.О.Кравець

суддя Л.П.Шеметенко