Ухвала суду № 38769677, 03.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

03 квітня 2014 рокусправа № 811/913/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Поплавського В.Ю.

суддів: Сафронової С.В. Чепурнова Д.В.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз»

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року по справі № 811/913/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0006121520 від 27.11.2012 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість на суму 133 333,33 грн. та застосовано до позивача штрафну санкцію в розмірі 33 333,00 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду, оскільки вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, на підставі акту № 992/1520/31146326 від 16.11.2012, складеного за результатом документальної невиїзної перевірки ТОВ «Вікторія Феліз» з питань податкової звітності з податку на додану вартість, а саме декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006121520 від 27.11.2012, яким позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість 133 333,33 грн. за основним платежем та 33 333,33 грн. штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для визначення податкових зобов'язань, слугував висновок податкового органу про порушення позивачем п.201.10, ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок формування податкового кредиту у квітні 2012 року на підставі податкової накладної № 17 від 27.10.2011 року, виданої ТОВ «Олеко-Будзв'язок» без реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладених.

Згідно з п.п. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший - третій п. 198.2 цієї статті).

Відповідно до положень абзацу четвертого п. 198.3 цієї статті право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацом першим п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзац перший п. 201.10 цієї статті).

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

В разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг (абз. 11 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України)

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України відсутність факту реєстрації платником податку-продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Податкова накладна № 17 від 27.10.2011 року, видана ТОВ «Олеко-Будзв'язок» не була зареєстрована контрагентом у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом встановленого законодавством строку.

ТОВ «Вікторія Феліз» заявило про порушення продавцем ТОВ «Олеко-Будзв'язок» порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних шляхом подання відповідної заяви, яка є додатком № 8 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Проте, копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання товарів/послуг, позивачем до заяви надано не було.

Посилання позивача на направлення відповідних документів до податкового органу, але неможливості доведення даних обставин у зв'язку з проведенням обшуку на підприємстві, колегією суддів відхилено з огляду на те, що судом першої інстанції проведено огляд журналу реєстрації вхідної кореспонденції податкового органу за період з 05.05.2012 по 21.05.2012 (період подання податкової звітності за квітень 2012 року), за який не було зареєстровано жодної вхідної кореспонденції від ТОВ «Вікторія Феліз».

Таким чином, колегія суддів вважає, що, з огляду на абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг в Єдиному реєстрі податкової накладної № 17 від 27.10.2011 року не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за квітень 2012 року.

Також колегія суддів критично ставиться до самостійного коригування позивачем податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2012 року, якою суму податкового кредиту за податковою накладною № 17 від 27.10.2011 року виключено з податкової декларації з ПДВ у квітні 2012 року та включено у податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2012 року із поданням додатку № 8 - заяви про відмову постачальника надати податкову накладну та копіями підтверджуючих документів з огляду на наступне.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

З аналізу вказаної норми вбачається, що:

по-перше: подання уточнюючого розрахунку являється наслідком виявлення платником податку факту заниження податкового зобов'язання, тобто позивач підтверджує допущену ним помилку при включенні до податкової звітності з ПДВ у квітні 2012 року за податковою накладною № 17 від 27.10.2011 року, виданою ТОВ «Олеко-Будзв'язок» та правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення;

по-друге: позивач, коригуючи подані податкової декларації за квітень 2012 року у податковій звітності за жовтень не сплатив та не нарахував відповідний штраф, визначений п. 50.1 ст.. 50 ПКУ.

Згідно з п. 50.2 ст. 50 Податкового кодексу України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових виїзних перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ про проведення перевірки від 12.11.2012 р. №2281 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" позивач отримав 15.11.2012 р. (а. с. 56), перевірку проведено 16 листопада 2012 р., що вбачається з дати складання акту перевірки. Позивачем було самостійно знято суму податкового кредиту за квітень 2012 р., задекларовано її в сумі податкового кредиту за жовтень 2012 р., подано Додаток 1 до податкової декларації з ПДВ до податкового органу 18.11.2012 р., тобто вказана дія позивача вчинена також з порушенням норм податкового права.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи з вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, таким чином, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Вікторія-Феліз» - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого Адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Повний текст виготовлено 22 квітня 2014 року.

Головуючий: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова

Суддя: Д.В. Чепурнов