Постанова № 38769463, 14.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2014 року 09:57 № 826/4303/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доВідділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві провизнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (надалі - відповідач або Відділ), якому просить (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 17.04.2014 року):

- визнати протиправною та скасувати постанову від 05.03.2014 року по виконавчому провадженню №41554075 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 340,00 грн.;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 12.03.2014 року по виконавчому провадженню №41554075 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 680,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувані постанови винесені в порушення положень Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, за твердженнями представника позивача, у Відділу відсутні підстави для висновку про невиконання боржником (позивачем) судового рішення.

У судове засідання 13.05.2014 року з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку свого представника не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

При цьому, від представника відповідача через канцелярію суду надійшли витребувані ухвалою суду від 14.04.2014 року матеріали, а також клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

З огляду на викладене вище, суд у судовому засіданні 13.05.2014 року на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка та експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Старшим державним виконавцем Відділу Шиян О.В. за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа №757/12809/13-ц, виданого 10.01.2014 року Печерським районним судом м. Києва, про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 року (ВП №41554075), якою відкрито виконавче провадження та встановлено боржнику 7-денний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання.

Вказану вище постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.01.2014 року позивач отримав 28.01.2014 року, відповідно до копії повідомлення про вручення поштового відправлення, наявної у матеріалах справи.

У межах виконавчого провадження №41554075 старшим державним виконавцем Відділу Шиян О.В. за невиконання боржником рішення суду постановою про накладення штрафу від 05.03.2014 року накладено на боржника штраф у розмірі 340,00 грн.

Також, на адресу позивача направлено вимогу державного виконавця №986/9 від 05.03.2014 року, якою з метою повного, своєчасного виконання виконавчого листа №757/12809/13-ц, виданого 10.01.2014 року Печерським районним судом м. Києва, та керуючись положеннями ст.ст. 5, 11, 90 Закону України «Про виконавче провадження» вимагалося від позивача в строк 3 дні з моменту отримання даної вимоги виконати рішення суду та надати державному виконавцю документальне підтвердження про його виконання.

Також, у межах виконавчого провадження №41554075 старшим державним виконавцем Відділу Шиян О.В. за невиконання боржником рішення суду постановою про накладення штрафу від 12.03.2014 року накладено на боржника штраф у розмірі 680,00 грн. та повторно направлено вимогу державного виконавця №986/9 від 12.03.2014 року.

Вважаючи оскаржувані постанови про накладення штрафу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, яким врегульовано умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV (надалі - Закон №606).

Відповідно до ст. 1 Закону №606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 6 Закону №606 визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Разом з тим, приписами ч. 1 ст. 11 Закону №606 зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, у процесі здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (п. 13 ч. 2 ст. 11 Закону №606).

Так, положеннями ст. 75 Закону №606 визначені загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Водночас, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження (ч. 1 ст. 75 Закону №606).

В свою чергу, ч. 2 ст. 25 Закону №606 визначено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону №606, у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

Приписами ст. 89 Закону №606 передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З аналізу вищевикладених правових норм вбачається, що на державного виконавця покладається обов'язок перевірки стану виконання боржником рішення та у разі виявлення невиконання останнього за відсутності поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф, відповідно до положень ст. 89 Закону №606.

Як зазначає представник позивача у позовній заяві, що підтверджено матеріалами виконавчого провадження №41554075, копії яких наявні у матеріалах справи, позивач звернувся до Відділу із заявою, яка відповідно до відмітки на копії останньої надійшла до відповідача 07.02.2014 року за вх.№1580, в якій вказано, що донька - ОСОБА_3 - не бажає зустрічатися з батьком (з посиланням на акт Печерського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді від 08.10.2013 року, в якому зафіксований вказаний вище факт). Крім того, у даній заяві позивач наголошував, що у визначені рішенням суду дні для зустрічей батька з дитиною (кожна середа місяця) ОСОБА_1 (позивач) перебуває на роботі в Державній казначейській службі України, а, відтак, за твердженням останньої, не може чинити перешкод батькові (стягувачу у виконавчому провадженні) спілкуватися з дитиною.

З огляду на викладене вбачається, що позивач надав відповідачу інформацію про хід виконання ОСОБА_1 судового рішення, яким останню зобов'язано не чинити ОСОБА_2 перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3

При цьому, з копії матеріалів виконавчого провадження не вбачається, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження №41554075 була здійснена перевірка виконання вказаного вище судового рішення, а саме: встановлення факту перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною, за невиконання якого були винесені оскаржувані постанови про накладення штрафу, як це передбачено приписами ч. 2 ст. 75 Закону №606.

Слід також зазначити, що виконання положень Закону №606 наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (надалі - Інструкція №512/5).

У силу положень п. 1.5 Інструкції №512/5, під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1.5.2 Інструкції №512/5, акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події:

а) текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин. У вступній частині зазначаються назва акта, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по батькові державного виконавця, підстава для складання акта, перелічуються особи, що були присутні під час його складання, із зазначенням їхнього статусу у виконавчому провадженні, місця проживання (місцезнаходження), посад, інших наявних даних, зазначається кількість аркушів, на яких складено акт;

б) у констатуючій частині викладаються мета і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції;

в) у кінці акта (перед підписами) зазначаються відомості про кількість примірників акта та кому вони надаються (надсилаються);

г) акт підписується всіма особами, які брали участь у його складанні. У разі відмови від підписання сторін чи інших осіб, що були присутні при складанні акта, про це робиться відмітка в акті. Відмітка «від підпису відмовився» проставляється напроти імені особи, яка відмовилася від підпису, та засвідчується підписами інших осіб, які були присутніми під час складання акта;

ґ) до акта можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, акт державного виконавця у відповідності з вищенаведеними положеннями повинен містити у констатуючій частині мету і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, а також у разі потреби висновки і пропозиції.

Згідно акту державного виконавця від 19.03.2014 року, копія якого наявна у матеріалах справи, відповідно до якого державний виконавцем зафіксовано невиконання боржником (позивачем) рішення суду, останній не містить мету і завдання складання акта, суть і характер проведених виконавчих дій, встановлені факти, події, з огляду що не вбачається за можливе встановити підстави, на основі яких державним виконавцем зроблено висновок про невиконання позивачем рішення суду. Крім того, даний акт складений вже після винесення оскаржуваних постанов про накладення штрафу від 05.03.2014 року та 12.03.2014 року. Відтак, вказаний акт державного виконавця від 19.03.2014 року не може бути належним доказом перешкоджання ОСОБА_1 у спілкуванні ОСОБА_2 з дитиною, а, отже, і підгрунттям для винесення оскаржуваних постанов.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваних постанов про накладення штрафу від 05.03.2014 року та 12.03.2014 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу від 05.03.2014 року у виконавчому провадженні №41554075.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про накладення штрафу від 12.03.2014 року у виконавчому провадженні №41554075.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: 01014, АДРЕСА_1) судові витрати з видатків Державного бюджету України, спрямованих на асигнування діяльності Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код: 34979022, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б) у розмірі 182,70 грн. (ста вісімдесяти двох грн. 70 копійок).

5. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шістсот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (ідентифікаційний код: 34979022, адреса: 01011, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок