Ухвала суду № 38763770, 15.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4793/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

15 травня 2014 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Броварський завод пластмас" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Броварський завод пластмас», звернулось до суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0004322202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 126850,75 грн. (за основним платежем - 108504,00 грн., за штрафними санкціями - 18346,75 грн.) та податкового повідомлення-рішення від 30.07.2013 року № 0004312202, у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 213161,38 грн. ( за основним платежем - 179260,13 грн., за штрафними санкціями - 33900,25 грн.)

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення - рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 30.07.2013 року № 0004322202 та № 0004312202.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, представник Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовими особами Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.04.2013 року № 398/222/00203594 (надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Макростаб», ПП «Фірма «Володар», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «УТК Аргумент», ТОВ «БК «Арміс», ТОВ «Домєн» і ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» є нікчемними і в силу статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Як наслідок, відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем положень, зокрема: пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та підпункту пункту 138.2, пункту 138.4 статті 138, підпунктів 139.1.1 та 139.1.9 пункту 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 179260,13 грн. пункту 198.3 та 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 108504 грн., а саме: за жовтень 2010 року - 22500,00 грн., листопад 2010 року - 16061,00 грн., грудень 2010 року - 30269,00 грн., березень 2011 року - 6971,00 грн., квітень 2011 року - 13920,00 грн., травень 2011 року - 13934,00 грн., червень 2011 року - 296,00 грн., серпень 2011 року - 1280,00 грн., вересень 2011 року - 320,00 грн., листопад 2011 року - 640,00 грн., червень 2012 року - 2313,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0004322202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 126850,75 грн. ( за основним платежем - 108504,00 грн., за штрафними санкціями - 18346,75 грн.) та від 30.07.2013 № 0004312202, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 469373,25 грн. ( за основним платежем - 435473,00 грн., за штрафними санкціями - 33900,25 грн.).

При цьому, позивачем податкове повідомлення-рішення від 30.07.2013 № 0004312202, оскаржується у частині нарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток» у розмірі 213161,38 грн. ( за основним платежем - 179260,13 грн., за штрафними санкціями - 33900,25 грн.).

Сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 179260,13 грн. нарахована контролюючим органом саме з підстав визнання спірних угод нікчемними.

У той же час, позивач вважає податкові повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість та податку на прибуток таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період а тому у відповідача відсутні підстави для донарахування позивачу суми податку на додану вартість, податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновок податкового органу ґрунтується виключно на використаних під час аналізу господарських операцій позивача інформації, наявної у комп'ютерних базах даних та автоматизованих інформаційних системах державної податкової служби та актів перевірок його контрагентів.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 06.04.2010 року між позивачем та ТОВ «Макростаб» укладено договір купівлі-продажу № 06/04-02 (а.с.53 Том ІV).

За умовами вищевказаного договору постачальник, (ТОВ «Макростаб») зобов'язується передати у власність покупця (ПАТ «Броварський завод пластмас») товар (хімічна продукція) у відповідності до заявок, рахунків-фактур та накладних на поставку товару, в яких також вказана вартість товару та які є невід'ємною частиною договору, так само як і податкова накладна, сертифікат якості чи інший документ, що посвідчує якість товару. Право власності на товар переходить до покупця у момент його передачі на складі постачальника. Поставка обладнання здійснюється транспортом покупця.

На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ПП ТОВ «Макростаб» рахунки-фактури та видаткові накладні, згідно яких позивачеві поставлено хімічну продукцію, зокрема, сировину, яка необхідна для композиції при виготовленні трубної продукції. Одночасно, позивачем надано сертифікати якості на отриману продукцію, а на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних. Копії вищевказаних документів наявні у матеріалах справи (а.с.54-130 Том ІV).

Поряд із цим, ТОВ «Макростаб» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме: за жовтень 2010 року на суму 53555,80 грн. (у тому числі ПДВ - 8926,10 грн.), за листопад 2010року на суму 38990,20 (у тому числі ПДВ - 6498,37 грн.), за грудень 2010 року на суму 3125,00 грн. (у тому числі ПДВ - 520,83 грн.), за березень 2011 року на суму 41826,60 грн. (у тому числі ПДВ - 6971,10 грн.), за квітень 2011 року на суму 83517,60 грн. (у тому числі ПДВ - 13919,60 грн.), за травень 2011 року на суму 102732,00 грн. (у тому числі ПДВ - 17122,00 грн.), за червень 2011 року на суму 83606,00 грн. (у тому числі ПДВ - 13934,33 грн.), за липень 2011 року на суму 69684,00 грн. (у тому числі ПДВ - 11614,00 грн.), за серпень 2011 року на суму 2568,00 грн. (у тому числі ПДВ - 428,00 грн.). Копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.162-186 Том ІV).

Загальна вартість отриманої продукції становить 479605,92 грн. (у тому числі ПДВ 79934, 31 грн.)

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.131-161 Том ІV).

Отриману хімічну продукцію було використано для виготовлення труб.

Також, судом першої інстанції встановлено, що у перевіряємий період між позивачем та ТОВ «ТПК «Техномашпостач» укладено договір поставки від 18.09.2010 року № 100914 (а.с.150 Том ІІІ).

За умовами договору поставки постачальник, (ТОВ «ТПК «Техномашпостач») зобов'язується поставити та передати покупцеві (ПАТ «Броварський завод пластмас») обладнання, найменування, кількість, вартість якого вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється силами постачальника. Дата поставки товару засвідчується рахунком-фактурою, товарною накладною та актом прийому-передачі товару (пункт 6.1 договору від 18.09.2010).

На виконання вищевказаних умов договору ТОВ «ТПК «Техномашпостач» надало позивачеві накладну від 29.10.2010 року № 291030 (ПВХ дроблене) на загальну суму 135000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 22500,00 грн.) (а.с.152 Том ІІІ).

Поряд із цим, ТОВ «ТПК «Техномашпостач» виписало на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну від 29.10.2010 року № 291030 на загальну суму 135000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 22500,00 грн.) (а.с.61 Том ІІІ);

Матеріали справи також містять копію товарно-транспортної накладної від 29.10.2010 року № 29-10-10 (а.с.153 Том ІІІ).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, загальна вартість продукції, поставленої позивачеві ТОВ «ТПК «Техномашпостач», становить - 135000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 22500,00 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.156-160 Том ІІІ).

Від вказаного контрагента позивач отримував ПВХ дроблений, який являється основною сировиною для виготовлення труб НПВХ, які являються основним видом випускаємої продукції позивача.

Крім того, матеріали справи свідчать, що протягом 2011-2012 року ТОВ «Домен», на підставі усної домовленості, було поставлено позивачеві товар (модифікатори).

На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ТОВ «Домен» рахунки-фактури та видаткові накладні. Окрім того на підтвердження транспортування товару позивачем надано копії товарно-транспортних накладних. Копії вищевказаних документів наявні у матеріалах справи (а.с.31-51 Том ІІІ).

Поряд із цим, ТОВ «Домен» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме: за червень 2011 року на суму 1778,40 грн. (у тому числі ПДВ - 296,40 грн.), за серпень 2011 року на суму 7680,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1280,00 грн.), за вересень 2011 року на суму 1920,00 грн. (у тому числі ПДВ - 320,00 грн.), за листопад 2011 року на суму 3840,00 грн. (у тому числі ПДВ - 640,00 грн.), за грудень 2011 року на суму 11520,00 грн. (у тому числі ПДВ - 1920,00 грн.) та за січень 2012 року на суму 4800,00 грн. (у тому числі ПДВ - 800,00 грн.), копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.61-67 Том ІІІ).

Загальна вартість отриманої продукції становить 31538,40 грн. (у тому числі ПДВ 5256,40 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.54-60 Том ІІІ).

Даний контрагент за перевіряє мий період був єдиним постачальником компоненту (модифікатора К-125 та модифікатора КАNE РФ-600, які є незамінними компонентами для виготовлення композиції НПВХ.

Також, у червні 2012 року ТОВ «Альтаір Альфа Плюс», на підставі усної домовленості, було поставлено позивачеві товар (труби).

На підтвердження факту постачання продукції позивачем надано суду виписані ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» рахунок-фактуру та видаткову накладну.

Поряд із цим, ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» виписано на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, від 18.06.2012 № 69 на загальну суму 13876,20 грн. (у тому числі ПДВ - 2312,70 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням.

Копії вищевказаних документів наявні у матеріалах справи (а.с.11-14 Том ІІІ).

Загальна вартість отриманої продукції становить 13876,20 грн. (у тому числі ПДВ 2312,70 грн.).

Матеріали було використано для виготовлення колібруючих головок для виробництва труб.

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємий період позивачем із ПП «Фірма «Володар» укладено договір № 11/3-2010 від 03.11.2010 року (а.с.167-168 Том ІІІ).

За умовами договору виконавець (ПП «Фірма «Володар») зобов'язується за завданням замовника (ПАТ «Броварський завод пластмас») надавати послуги, зокрема, щодо ремонту водопроводу зворотного циклу на території ПАТ «Броварський завод пластмас». Відповідно до пункту 2 зазначеного договору, загальна вартість робіт становить 237 887, 74 грн., у тому числі податок на додану вартість - 39 647, 96 грн.

Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 зазначеного Договору, прийом та здача робіт проводиться з обов'язковим складанням актів приймання - здачі робіт, які підписуються сторонами. Акт приймання - здачі робіт є документом для проведення грошових розрахунків.

Надана до перевірки та наявна у матеріалах копія даного договору скріплена підписом заступника директора Шолоховим А.В. та печаткою ПП «Фірма»Володар».

Крім цього, як у ході перевірки, так і під час розгляду справи позивачем надано суду належним чином завірену копію наказу ПП «Фірма «Володар» від 06.08.2010 року № 2 про призначення Шолохова А.В. на посаду заступника директора ПП «Фірма «Володар» з правом від імені підприємства підписувати податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, а також інші фінансово - господарські документи (а.с.169 Том ІІІ).

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки, так і у судовому засіданні письмовими доказами, а саме (а.с.34-37 Том VІ):

- актом приймання виконаних підрядних робіт, складеного за типовою формою № КБ-2в, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, а саме за листопад 2010 року по договору № 11/3-2010 від 03.11.2010 року на загальну суму 237 887, 74 грн., у тому числі ПДВ - 39647,96 грн.;

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, яка складена за типовою формою № КБ-3, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, а саме за листопад 2010 року по договору № 11/3-2010 від 03.11.2010 року на загальну суму 237 887, 74 грн., у тому числі ПДВ - 39647,96 грн.

Також факт виконання робіт підтверджується: документом про договірну ціну на будівництво ремонту водопроводу зворотного циклу, що здійснюється у 2010 році; картками рахунку 631; податковою накладною від 30.11.2010 на суму 237887,74 грн. в тому числі ПДВ - 39647,96 грн. (а.с.33 Том VІ, а.с.166-165, 181 Том ІІІ).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.175-180 Том ІІІ).

Водночас судом першої інстанції встановлено, що відповідачем у липні 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Броварський завод пластмас» з питань достовірності нарахування та сплати податку на додатку вартість у частині взаємовідносин з ПП «Фірма «Володар» код ЄДРПОУ 00203594 за період з 01.11.2010 року по 30.11.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 16.07.2012 року № 440/22-2/00203594 (надалі - Акт перевірки), який містить висновки про порушення позивачем частини першої статті 203, частини другої статті 215 Цивільного кодексу України, по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар». На підставі Акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року № 0000342202, відповідно до якого позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах на суму 49559, 95 грн., в тому числі, за основним платежем - 39647, 96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 9911, 99 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням рішенням підприємство оскаржило його у судовому порядку. За результатами судового розгляду Київським окружним адміністративним судом прийнято постанову від 16.10.2012 року по справі № 2а-3864/12/1070, якою позов задоволено у повному обсязі та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.08.2012 року № 0000342202.

Зі змісту вищевказаної постанови вбачається, що судом було досліджено реальність господарських операцій позивача з ПП «Фірма «Володар» саме за спірним правочином та встановлено, що зобов'язання за договором, укладеним між позивачем та ПП «Фірма «Володар», мали реальний характер (роботи, послуги були отримані і оплачені), а відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін договору (юридичних осіб).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 03.11.2010 року між позивачем та ТОВ «УТК Аргумент» укладено договір № 10/15-2010, за умовами якого виконавець (ТОВ «УТК Аргумент») зобов'язується надати замовнику (ПАТ «Броварський завод пластмас») роботи з ремонту покрівлі та зенітних ліхтарів виробничого корпусу цеху ПВХ пластикату, інв. № 1029 (а.с.108-109 Том ІІІ).

Так, відповідно до підпункту 3.1 пункту 3 зазначеного Договору, прийом та здача робіт проводиться з обов'язковим складанням актів приймання - здачі робіт, які підписуються сторонами. Акт приймання - здачі робіт є документом для проведення грошових розрахунків.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки, так і у судовому засіданні письмовими доказам, які додані до матеріалів, а саме: актом обстеження дефектів зенітних ліхтарів покрівлі виробничого корпусу цеху ПВХ пластикату, інв. № 1029, розміщеного за адресою: м. Бровари, промвузол ПАТ «Броварський завод пластмас»; розрахунками договірної ціни на поточний ремонт; актом приймання виконаних підрядних робіт, складеного за типовою формою №КБ-2в, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, за листопад 2010 року (а.с.111-121 Том ІІІ).

Поряд із цим, ТОВ «УТК Аргумент» виписано на адресу позивача належним чином оформлену податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, від 25.11.2010 року № 540 на загальну суму 96399,00 грн. (у тому числі ПДВ - 16061,00 грн.) (а.с.123 Том ІІІ);

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківською випискою (а.с.122 Том ІІІ).

Вказаний контрагент здійснював ремонтно-будівельні роботи по ремонту покрівлі. Про необхідність цих робіт в цілях можливості їх використання свідчать термін експлуатації об'єктів.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 27.10.2010 року між позивачем та ТОВ «БК «Арміс» укладено договір № 245, за умовами якого виконавець (ТОВ «БК «Арміс») зобов'язується надати замовнику (ПАТ «Броварський завод пластмас») роботи з ремонту санвузлів гуртожитку ПАТ «Броварський завод пластмас», що розташований за адресою: м. Бровари, вул. Незалежності 3Б; ремонту буфета адмінкорпуса ПАТ «Броварський завод пластмас» (а.с.73).

Так, відповідно до зазначеного договору, прийом та здача робіт проводиться з обов'язковим складанням актів приймання - здачі робіт.

Факт виконання робіт за вказаним договором підтверджується дослідженими як перевіряючими у ході проведення перевірки, так і у судовому засіданні письмовими доказам, які додані до матеріалів, а саме: розрахунками договірної ціни на поточний ремонт; актами приймання виконаних підрядних робіт, складеними за типовою формою № КБ-2в, яка затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 554, за грудень 2010 року (а.с.74-82).

Поряд із цим, ТОВ «БК «Арміс» виписано на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні, наявність яких не заперечується відповідачем, а саме: за жовтень 2010 року на суму 25000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 4166,67 грн.), за листопад 2010 року на суму 50000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 8333,34 грн.), за грудень 2010 року на суму 103489,11 грн. (у тому числі ПДВ - 17248,19 грн.), копії податкових накладних наявні у матеріалах справи (а.с.96-103 Том ІІІ).

Загальна вартість виконаних робіт становить 148740,92 грн. (у тому числі ПДВ 29748,19 грн.)

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями (а.с.83-95 Том ІІІ).

Про необхідність проведення цих робіт в цілях можливості їх використання свідчать термін експлуатації об'єктів.

Так, судом першої інстанції досліджено всі первинні документи надані позивачем на підтвердження реальності та товарності укладених договорів, та колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що аналіз зазначених вище документів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. у вказаних документах зафіксовано факти здійснення господарських операцій

Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, аналіз зазначених вище актів свідчить, що в них наявні всі необхідні реквізити, яким має відповідати первинний документ, відповідно до вимог чинного законодавства. Жодним нормативним актом не визначено яким має бути опис обсягу господарської операції в первинному документі. В актах зафіксовано факти здійснення господарських операцій, а тому позивачем належним чином підтверджено правомірність віднесення витрат, понесених позивачем у зв'язку із з отриманням послуг від контрагентів, до складу валових витрат.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реальність та товарність господарських операцій між позивачем та контрагентами доведена позивачем, у зв'язку з чим у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з вказаними контрагентами .

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо відповідальності позивача за можливі протиправні дії його контрагентів, то відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органом, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи. Отже, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Так, до висновку про безтоварність господарських операцій, відповідач дійшов на підставі висновків актів перевірки по контрагентам, зокрема:

Акт Броварської ОДПІ Київської області від 15.07.2011 року № 844/232/36597313 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Макростаб» з питань дотримання податкового законодавства; акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області від 07.04.2011 року № 279/7/23-1/36803875, про результати проведення документальної невиїзної перевірки контрагента позивача ТОВ «ТПК «Техномашпостач», з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за 2010 рік, січень, лютий 2011 року; акт ДПІ у Вишгородському районі Київської області від 31.01.2012 року № 72/23-1/31988783 про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма Володар» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року; акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 27.12.2011 року № 2602/23-04/34619880 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «УТК «Аргумент» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2010 року по 30.11.2011 року; акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.10.2011 року № 1382/23-7/34356397 про результати документальної позапланово невиїзної перевірки ТОВ «БК «Арміс» з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.10.2010 року по 28.02.2011 року; акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 13.04.2012 року № 156/22-4/23739044 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Домєн» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Тала-Груп» та ТОВ «Юкмас» за період з 01.05.2011 року по 30.11.2011 року; акт перевірки ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 04.04.2013 року № 221/22-50/37675706, про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альтаір Альфа Плюс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період 01.01.2012 року по 30.11.2012 року.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт порушення контрагентом своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди - відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників. Дані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду спору як в суді першої, так і апеляційної інстанцій.

Крім того, при розгляді справи судом першої інстанції було перевірено чи мали операції між позивачем та його контрагентами мали реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

Відповідачем, в порушення ст.71 КАС України, доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази суду не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що контрагенти позивача не відобразили у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано зазначає, що акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути належними доказами на підтвердження допущення позивачем порушення норм податкового законодавства.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з контрагентами відповідачем не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та зазначеними мали реальний товарний характер.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем переконують в обґрунтованості позовних вимог. Мету та реальність здійснення позивачем господарських операцій, на які платник податку (позивач) посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагента товарів (робіт, послуг), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) податку на додану вартість до податкового кредиту відповідачем не спростовано

Суд першої інстанції правомірно зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених по ціні придбаних товарів (надання послуг) від контрагента.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд першої інстанції правомірно звертає увагу на те, що позивач, як покупець, не може нести відповідальності за неправомірні дії контрагента.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування та/або формувати об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції позивача здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

А посилання представника відповідача на акти перевірки контрагентів позивача не можуть бути прийняті судом до уваги, так як жодним чином не спростовують товарність та реальність укладених угод.

Доводи та висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо нереальності господарських операцій позивача з контрагентами є такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу та не підтверджені відповідними доказами, так як судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення господарських операцій позивача із контрагентом підтверджений наданими позивачем під час перевірки первинними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, в порушення ст.. 71 КАС України відповідачем ні в суду першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надано доказів правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищезазначене апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.