Ухвала суду № 38763766, 13.05.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/757/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

13 травня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування, -

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_2) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач-1, ДПІ у м. Чернігові), Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області (далі - Відповідач-2, УДКС у м. Чернігові) про: стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 року в сумі 80 157,00 грн.; стягнення з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_2 пеню в сумі 15 446,65 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.03.2014 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Вважаючи прийняту постанову такою, що ухвалена з порушеннями норм матеріального і процесуального права, Відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог до УДКС у м. Чернігові відмовити повністю.

У судовому засіданні Відповідач-1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити повністю.

Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач-2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Вирішуючи вказану справу, суд першої інстанції встановив, що за результатами фінансово-господарської діяльності за березень 2010 року Позивач подавав до Відповідача-1 податкову декларацію з податку на додану вартість від 20.04.2010 року №9001251940, в якій визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у розмірі 80 157,00 грн. (рядок 25.1). Крім того, ФОП ОСОБА_2 було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у вказаному розмірі.

Як вірно встановив суд першої інстанції, працівниками ДПІ у м. Чернігові у травні 2010 року було проведено позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платнику у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2010 року. За результатами перевірки було встановлено не підтвердження Позивачем у декларації з ПДВ за березень 2010 року бюджетне відшкодування в сумі 80 157,00 грн. Крім того, за наслідками вказаної перевірки податковим органом було встановлено порушення Позивачем: пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 включила до складу податкового кредиту у лютому 2010 року суму ПДВ в розмірі 83164,00 грн., згідно податкових накладних №300241 від 11.02.2010 року (ПДВ - 80156,67 грн.), № 1 від 22.02.2010 року (ПДВ - 2607,58 грн.), № 2 від 22.02.2010 року (ПДВ - 399,96 грн.), по яких придбавалися товари та послуги, що були використані в завідомо збиткових операціях, а тому не пов'язані з використанням в господарській діяльності суб'єкта господарювання - підприємця; пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ФОП ОСОБА_2 включила до складу податкового кредиту у березні 2010 року суму ПДВ в розмірі 255563,43 грн. згідно податкових накладних № 31 від 10.03.2010 року (ПДВ - 76633,33 грн.), № 47 від 15.03.2010 року (ПДВ - 76633,33 грн.), № 3 від 09.03.2010 року (ПДВ - 2571,54 грн.), № 4 від 19.03.2010 року (ПДВ - 403,93 грн.), № 5 від 24.03.2010 року (ПДВ - 2531,39 грн.), № 6 від 24.03.2010 року (ПДВ - 409,00 грн.), № 7 від 30.03.2010 року (ПДВ - 2607,58 грн.), № 300477 від 25.03.2010 року (ПДВ - 93773,33 грн.), по яких придбавалися товари та послуги, що були використані в завідомо збиткових операціях, а тому не пов'язані з використанням в господарській діяльності суб'єкта господарювання - підприємця; пп. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 в декларації з ПДВ за березень 2010 року до операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, включила вартість експортного м'яса яловичини в сумі 1 458 205,00 грн., тоді як фактично згідно ВМД № 102000009/0/010801 від 11.03.2010 року, № 102000009/0/010883 від 16.03.2010 року, № 102000009/0/011026 від 26.03.2010 року у березні 2010 року нею було експортовано м'ясо яловичини на суму 1 534 420,05 грн. У результаті цього, ФОП ОСОБА_2 занижено обсяг операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою у березні 2010 року, на 76215,05 грн. Результати перевірки викладені в акт від 31.05.2010 року №128/17-419/НОМЕР_1.

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 року №0001471740/0, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 157,00 грн. За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін та прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.08.2010 року №0001471740/1.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були визнані нечинними постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.05.2011 року у справі №2а/2570/1845/2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року.

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 25.01.2012 року, якою відкрито провадження за касаційною скаргою ДПІ у м. Чернігові у справі №2а/2570/1845/2011, вбачається, що найпізнішою датою, коли Відповідач-1 отримав ухвалу суду апеляційної інстанції, є 25.01.2012 року. Однак, як обґрунтовано підкреслив Чернігівський окружний адміністративний суд, всупереч тому, що рішення суду набрало законної сили, Відповідачем-1 на направлено у п'ятиденний термін до УДКС у м. Чернігові висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того, судом було встановлено, що Листом від 10.07.2013 року № 13/07-1 Позивач звертався до ДПІ у м. Чернігові з проханням розібратися в ситуації та провести виплату бюджетного відшкодування за березень 2010 року у сумі 80157,00 грн.

Листом від 09.08.2013 року № 1638/я/17-216 Відповідач-1 висловив прохання надати реквізити для сплати бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2010 року.

Листом від 22.08.2013 року № 14/08-1 Позивач повідомив про те, що реквізити рахунку залишилися не змінними, тобто такими, які вказані в заяві про повернення сум бюджетного відшкодування за березень 2010 року, та відповідно додав до листа копію такої заяви.

24.10.2013 року ФОП ОСОБА_2 звернувся до ДПІ у м. Чернігові з проханням відшкодувати податок на додану вартість в розмірі 80157,00 грн. на його розрахунковий рахунок, однак Відповідач-1 листом від 22.11.2013 року №69669/25-26-17-04-06 повідомив про те, що в 2013 році було змінено програмне забезпечення Міністерства доходів і зборів України, виникли технічні проблеми щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування, заявленої позивачем, за березень 2010 року, які виправити на рівні ДПІ у м. Чернігові не має можливості. Дане питання було доведено до Міністерства доходів і зборів України. При усуненні даних технічних недоліків, буде забезпечено виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 у справі № 2а/2570/1845/11.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 200 Податкового кодексу України, прийшов до висновку, що оскільки податковим органом не було забезпечено право платника податку на бюджетне відшкодування ПДВ, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

За такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, яка діяла на момент подання Позивачем декларації з ПДВ за березень 2010 року (далі - Закон про ПДВ), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Приписи пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ визначають, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

Згідно пп. 7.7.4 пп. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

При цьому, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган, зокрема, у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування (пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ).

Відповідно до абз. 2 пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону про ПДВ після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, оскільки процедура судового оскарження закінчилася у 2012 році, процедура бюджетного відшкодування повинна здійснюватися у відповідності до приписів ПК України, який набрав чинності 01.01.2011 року.

Згідно абз. 2 п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що Відповідач-1 протягом п'яти днів з моменту отримання копію ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2011 року (найпізніше з 25.01.2012 року) повинен був направити Відповідачу-2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Приписи п. 200.17 ст. 200 Податкового кодексу України визначають, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України закріплено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Згідно пп. 6 п. 16 затвердженого постановою КМ України від 03.08.2011 року №845 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку.

Беручи до уваги той факт, що рішеннями судів підтверджено неправомірність винесення податкових повідомлень-рішень від 09.06.2010 року №0001471740/0 та від 26.08.2010 року №0001471740/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 80 157,00 грн. за березень 2010 року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Чернігові Чернігівської області про стягнення бюджетного відшкодування - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.