Вирок № 38758183, 13.05.2014, Святошинський районний суд міста Києва

ун. № 759/16561/13-к

пр. № 1-кп/759/41/14

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Васильєвої К.О.

при секретарі : Лебеді В.В., Кошик М.Й., Кошик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12013110080005153 по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новосибірськ Росія, громадянина України, українця, освіта середня, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, маючого малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 раніше засудженого 21.09.2012 року вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, утримується під вартою з 31.08.2013 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця м. Хуст Закарпатської обл., громадянина України, українця, освіта середня-спеціальна, не працюючого, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого в АДРЕСА_2), проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, засудженого 01.03.2011 року Хустським районним судом Закарпатської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі, звільненого на підставі п. «б» ст. 3 Закону України «Про амністію у 2001 році» від 08.07.2011 року, утримується під вартою з 31.08.2013 року,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурор Швець Т.О., Марунич О.В., обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисники ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_6, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2013 року, приблизно о 01 год. 00 хв., ОСОБА_1 та ОСОБА_2, знаходячись по АДРЕСА_4, помітили припаркований автомобіль "ВАЗ-21013", д.н.з НОМЕР_1, який належить ОСОБА_6, та яким вирішили незаконно заволоділи, вступивши в попередню злочинну змову.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_1, діючи узгоджено з ОСОБА_2, підійшли до автомобіля "ВАЗ-21013", д.н.з НОМЕР_1 та за допомогою невстановленого слідством предмета останній відкрив праві передні дверцята вищевказаного автомобіля. В цей час, ОСОБА_1 знаходився біля вищевказаного автомобіля та слідкував за тим, щоб у разі наявності громадян завчасно попередити ОСОБА_2 Після чого ОСОБА_1, діючи узгоджено з ОСОБА_2, проник в салон вказаного автомобіля. Знаходячись в салоні автомобіля ОСОБА_1 з'єднав проводку системи замка запалення та запустив двигун автомобіля. Після цього ОСОБА_1, керуючи автомобілем "ВАЗ-21013", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 16 000 гривень, разом з ОСОБА_2 з місця скоєння злочину зникли, завдавши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду.

Крім того, ОСОБА_1 30.08.2013 року, приблизно о 02 годині, після незаконного заволодіння автомобілем "ВАЗ-21013", д.н.з. НОМЕР_1, належним ОСОБА_6, вирішив повторно таємно викрасти майно з вказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення, ОСОБА_1, знаходячись в автомобілі "ВАЗ-21013", д.н.з НОМЕР_1, повторно, таємно викрав з панелі колонки «Соні», вартістю 150 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, ОСОБА_2 30.08.2013 року, приблизно о 02 годині, після незаконного заволодіння автомобілем "ВАЗ-21013", д.н.з. НОМЕР_1, належним ОСОБА_6, вирішив таємно викрасти майно з вказаного автомобіля.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна з метою особистого збагачення, ОСОБА_2, знаходячись в салоні автомобіля "ВАЗ-21013", д.н.з НОМЕР_1, таємно викрав з панелі автомагнітолу «Ріоner» вартістю 800 гривень, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Заволодівши майном ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, однак в той же день були затримані співробітниками міліції.

Таким чином, ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволодів транспортним засобом, який належить ОСОБА_6, завдавши останньому матеріальну шкоду, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України та повторно, таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, тобто своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою змовою групою осіб, незаконно заволодів транспортним засобом, який належить ОСОБА_6, завдавши останньому матеріальну шкоду, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України та таємно викрав чуже майно, яке належить ОСОБА_6, тобто своїми умисними діями вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у кримінальному правопорушенні, передбаченному ч. 2 ст. 289 КК України, визнав повністю, у кримінальному правопорушенні, передбаченному ч.2 ст. 185 КК не визнав, пояснивши, що дійсно 30.08.2013 року близько 01-00 години він разом із ОСОБА_2 проходив по АДРЕСА_4 та побачивши автомобіль ВАЗ « 21013» вони вирішили покататися на ньому. З права було трохи відчинене вікно, ОСОБА_2 просунув руку та відкрив двері, потім відкрив зсередини йому водійські двері, він сів за кермо, з'єднав дроти та завів автомобіль. Як з'єднувати дроти, щоб завести автомобіль, він раніше бачив в мережі «Інтернет». Вони поїхали кататися, потім залишили автомобіль біля ставка приблизно в 1 км від місця свого проживання. Колонки від магнітоли він вирвав з панелі та викинув їх у кущі біля ставка. Багажник вони з ОСОБА_2 відкривали, там були ключі та запаска. Наступного дня вони зрозуміли, що скоїли та вирішили повернути автомобіль. Поїхали поставити його на місце, проте, біля «Столичного ринку» були затримали працівниками ДАІ. Шкоду потерпілому ОСОБА_6 частково відшкодовано в сумі 450 грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 наполягав на тому, що він не мав наміру на повторне таємне викрадення чужого майна - колонок він магнітоли, вони були не працюючі, шипіли та дратували його, тому він їх вирвав та викинув.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся і дав показання, які за своїм змістом повністю відповідають викладеним вище обставинам вчинення ним злочину, пояснивши, що дійсно 30.08.2013 року близько 01-00 години він разом із ОСОБА_1 гуляв та проходячи біля будинку АДРЕСА_4 вони побачили припаркований автомобіль "ВАЗ-21013", д.н.з. НОМЕР_1 та вирішили викрасти його, щоб покататися. Він засунув руку у вікно, відкрив собі двері, відкрив водійські двері ОСОБА_1, той сів в авто, з'єднав дроти, щоб завести двигун, та вони поїхали кататися, хоча розуміли, що це протиправно. Потім залишили автомобіль в 1 км від села, в якому жив ОСОБА_1, їхали по дорозі, пошкоджень на автомобілі не було. Він видрав магнітолу, яка була без передньої зйомної панелі, та викинув в кущі. Наступного дня вирішили повернути авто, поїхали поставити його на місце, біля «Столичного ринку» їх зупинили працівники ДАІ, яким вони не чинили опору.

Не дивлячись на не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини по ч.2 ст. 185 КК України та його захисну версію подій, вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні за викладених вище обставин вказаних злочинів підтверджується, крім власне їхніх показань, частковим відшкодуванням шкоди потерпілому, усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності та допустимості.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 показав, що ввечері він припаркував належний йому автомобіль "ВАЗ-21013", д.н.з НОМЕР_1 біля будинку по АДРЕСА_4, зачинив його та пішов додому, автомобіль не був обладнаний сигналізацією. Вранці 30.08.2013 року він вийшов із дому та не побачив автомобіль на тому місці, де його залишив. Він зателефонував у міліцію та повідомив про зникнення транспортного засобу. Через добу, о 01-00 годі 31.08.2013 року йому зателефонували працівники міліції та повідомили, що знайшли автомобіль. Він приїхав до «Столичного ринку», автомобіль був припаркований напроти ринку, в ньому був відсутній бензин, та він стояв у напрямку м. Глушків, а не в напрямку м. Києва. З автомобіля були викрадені колонки та магнітола, їх вирвали разом із дротами, хоча магнітолу можна було витягнути не розриваючи дроти. Зйомна панель від магнітоли була вдома. На даний час магнітола та колонки йому не повернуті, шкода відшкодована частково.

Показання обвинуваченого ОСОБА_1, що потерпілий безвідповідально ставився до свого майна та залишив відкритим вікно автомобіля, через яке вони проникли у салон, спростовуються даними протоколу огляду місця події від 31.08.2013 року, відповідно до якого були виявлені пошкодження замків з зовнішньої сторони на передніх дверцятах автомобіля.

Показання обвинувачених щодо незаконного заволодіння транспортним засобом, знайшли своє об'єктивне підтвердження під час дослідження даних, що містять вказаний протокол огляду місця події в частині пошкодження проводів запалення та висновки судово-трасологічних експертиз, відповідно до яких сліди долоней рук №№1,2 вилучені в ході огляду місця події 31.08.2013 року з автомобіля ВАЗ 21013, д.н.з. НОМЕР_1, залишені долонями лівої та правої рук ОСОБА_1 відповідно.

Посилання захисника ОСОБА_4 на відсутність складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки колонки не є окремими деталями, вузлами або агрегатами транспортного засобу, без яких не можлива експлуатація вказаного транспортного засобу, тобто їхня крадіжка не може охоплюватися єдиним умислом із незаконним заволодінням транспортним засобом та складає окремий склад злочину.

Крадіжка вважається закінченою з моменту вилучення майна і наявності реальної можливості розпоряджатися ним як своїм власним: продати, сховати, подарувати, викинути та інше. Вирвавши колонки з автомобіля, обвинувачений ОСОБА_1 фактично вилучив чуже майно, а викинувши - розпорядився ним на власний розсуд.

Наявність умислу на таємне заволодіння чужим майно підтверджується даними протоколу огляду місця події від 31.08.2013 року, відповідно до якого бардачок зі сторони переднього пасажирського сидіння відкритий, речі, які в ньому знаходились, знаходяться на підлозі. З багажника автомобіля були вилучені 2 сліди папілярних узорів, які згідно висновку вищевказаної трасологічної експертизи належать ОСОБА_1, що вказує на пошуки обвинуваченим майна, яким можна заволодіти.

Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України, як повторне, за попередньою змовою групою осіб, незаконне заволодіння транспортним засобом та повторне, таємне викрадення чужого майна.

Також, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні вказаних злочинів доведеною повністю та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 185 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб, та таємне викрадення чужого майна.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, згідно з вимогами ст. ст. 50, 65, 68 КК України враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, один з яких відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, а інший - злочином середньої тяжкості, мотиви та обставини вчинення злочинів, дані про особу винного, який раніше засуджений до позбавлення волі, вчинив злочин в період іспитового строку, повторно, за попередньою змовою групою осіб, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря психіатра з 19.05.2008 року з діагнозом легка розумова відсталість на резидуально-органічному фоні, має малолітню дитину, не працюючий, стан його здоров'я, а також те, що завдана потерпілому шкода відшкодована.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_1 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за вчинений ним злочин в межах санкцій ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України, обравши щодо нього при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а за сукупністю вироків - принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами.

Призначаючи обраний вид покарання, суд не вбачає підстав для застосування ст.ст. 69, 75 КК України, виходячи з наступного.

Згідно абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року №7 (із змінами) «Про практику призначення судами кримінального покарання» вчинення особою під час іспитового строку нового злочину, суди мають розцінювати як порушення умов застосування ст. 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.

На підставі абз. 7 п. 26 вказаної Постанови, у разі, коли особа була засуджена до позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням і в період іспитового строку вчинила новий злочин, суд зобов'язаний визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до абз. 5 п.8 Постанови застосування положень ст. 69 КК України щодо покарання, призначеного за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків, є неприпустимим.

Враховуючи обраний судом вид покарання, достатність підстав вважати, що ОСОБА_1 зможе ухилитися від виконання процесуальних рішень суду (ризик переховування), суд, приймаючи до уваги стан здоров'я обвинуваченого, вважає за необхідне залишити до набрання вироком законної сили раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту без зміни.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, суд, згідно з ст. ст. 50, 65, 68 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, один з яких є злочином середньої тяжкості, а інший згідно із ст. 12 КК України - тяжким, дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Беручи до уваги всі вказані обставини у їх сукупності, а також приймаючи до уваги дані про стан здоров'я обвинуваченого, строк його фактичного перебування під вартою, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_2 не в умовах ізоляції від суспільства, а тому призначивши йому покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України та обравши при призначенні покарання за сукупністю злочинів принцип поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким, належить застосувати до нього ст. 75 КК України і звільнити від відбування покарання з випробуванням, одночасно поклавши на нього обов'язки, які сприятимуть виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нового злочину.

Враховуючи обґрунтованість висунутої обвинуваченому підозри у вчиненні злочину, обраний судом вид покарання, відсутність підстав вважати, що ОСОБА_2, з огляду на дані про його особу, зможе ухилитися від виконання процесуальних рішень суду, суд, вважає за необхідне змінити раніше обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту на особисте зобов'язання, поклавши на нього обов'язки, передбачені п. п. 1-3 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Долю речових доказів та процесуальних витрат необхідно вирішити відповідності до вимог ч. 9 ст. 100 та ч. 2 ст. 124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5 та 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. ст. 177-179, 183, 194, 197, 366, 368, 371, 373-377 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 289, ч.2 ст. 185 КК України, за якими призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточно визначити ОСОБА_1 покарання шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Борзнянського районного суду Чернігівської області від 21.09.2012 року у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з 31 серпня 2013 року з урахуванням строку його фактичного затримання та тримання під вартою у зв'язку з даною справою.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 - тримання під вартою - залишити без зміни і до набрання вироком законної сили утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, за якими призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік;

- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання шляхом поглинення менш тяжкого покарання більш тяжким у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

У відповідності до п.п. 3,4 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 - тримання під вартою - змінити на особисте зобов'язання, яке застосувати до засудженого до набрання вироком законної сили, поклавши на нього на строк два місяці такі обов'язки: прибувати за викликом до суду, не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Звільнити ОСОБА_2 з-під варти негайно.

Речові докази по справі: технічний талон, 2 ключі, брелок, автомобіль ВАЗ 2101328, д.н.з. НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні у ОСОБА_6 - вважати повернутим за належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь держави 195,60 грн. за проведення судово-хімічної експертизи №386 хс від 19.09.2013 року; 391,20 грн. за проведення судово-дактилоскопічної експертизи від 03.10.2013 року №801; 1075,80 грн. на проведення судово-трасологічної експертизи від 17.10.2013 року №872, а всього 1662 (одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн. 60 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий : К.О. Васильєва