Рішення № 38757430, 12.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/376/2014(м)

266/3412/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Мироненко І.П., Попової С.А.,

при секретарі Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» (далі ДП «Маріупольський морський торговельний порт») до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, та судових витрат,

за апеляційною скаргою ДП «Маріупольський морський торговельний порт» на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2013 року ДП «Маріупольський морський торговельний порт» звернулося до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2011 року відбулася дорожньо - транспортна пригода за участю відповідачки, під час якої вона допустила наїзд на огорожу території Маріупольського порту, чим завдала шкоду в розмірі 10 414,27 грн., які просило стягнути з відповідачки та відшкодувати судові витрати на оплату судового збору в сумі 229,40 грв.

Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ДП «Маріупольський морський торговельний порт» у відшкодування матеріальної шкоди 3 657, 60 грн. та судовий збір у розмірі 229,40 грн. Стягнуто з ДП «Маріупольський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 2 666, 66 грн.

В апеляційній скарзі ДП «Маріупольський морський торговельний порт» просить скасувати рішення в частині стягнення з Маріупольського порту на користь відповідачки витрат на правову допомогу, посилаючись на те, що рішення в цій частині винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на те, що законом не передбачено відшкодування витрат за участь в суді представника; розмір стягнутих витрат не підтверджено належними доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДП «Маріупольський морський торговельний порт» Пефті О.К., який підтримав доводи скарги та просив її задовольнити, заперечення проти скарги відповідачки ОСОБА_1, яка просила скаргу відхилити, а рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності зі ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 24 жовтня 2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ДП « Маріупольський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 витрат на юридичну допомогу в розмірі 2 666,66 грв. Тому, перевіряючи законність оскаржуваного рішення, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, колегія суддів не перевіряє справу в частині стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди та судових витрат на користь ДП «Маріупольський морський торговельний порт» із-за відсутності апеляційних скарг в зазначеній частині рішення.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 26 червня 2011 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Фольксваген Тауреr", на пр. Луніна в Приморському районі м. Маріуполя, скоїла наїзд на огорожу території ДП «Маріупольський морський торговельний порт», за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

Частково задовольняючи позов та визначаючи розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу, суд виходив з висновку будівельно - технічної експертизи № 47 від 10 грудня 2013 року, відповідно до якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт ділянки зруйнованої огорожі ДП «Маріупольський морський торговельний порт» склала 3657,60 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд стягнув з відповідачки на користь позивача витрати, понесені позивачем при подачі даного позову на оплату судового збору в сумі 229,40 грв.

Крім того, суд відшкодував відповідачці витрати на оплату експертизи та правової допомоги. При цьому, виходив з вартості цих витрат в розмірі 4000 грв. (2500 грв. - вартість експертизи та 1500 грв. - правова допомога). Виходячи з пропорційності розміру задоволених вимог, суд стягнув на користь відповідачки 23 частини цих витрат, що становить 2 666,66 грв.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду щодо відшкодування судових витрат, виходячи з наступного.

Рішення суду оскаржується в частині стягнення витрат на правову допомогу.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, відповідно до ст.ст.79,84 ЦПК України, належать, в тому числі, і витрати на правову допомогу.

Згідно зі ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

У відповідності з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати

Повноваження особи, яка надає правову допомогу передбачені ст.56 цього Кодексу, повноваження представника в суді - ст.ст.27,44 ЦК України.

Так, в ст.56 ЦПК України, міститься вичерпний перелік повноважень особи, яка надає правову допомогу. Така особа має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії документів, долучених до справи, бути присутньою в судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

Згідно зі ст.44 цього Кодексу, представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має вчиняти ця особа. Зокрема, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги; знімати копії з документів, долучених до справи; одержувати копії рішень, ухвал; брати участь в судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам,експертам, спеціалістам; заявляти клопотання та відводи; давати усні та письмові пояснення судові; подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду справи і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися правовою допомогою; знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження щодо його неправильності чи не повноти; прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти; оскаржувати рішення і ухвали суду; користуватися іншими процесуальними правами, встановленими законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 5 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та адвокатом адвокатського об'єднання «Правовий союз» ОСОБА_3 укладено договір про представництво інтересів відповідачки в суді ( а.с. 33), за що відповідачкою оплачено згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру №4 від 5 грудня 2013 року 1500 грв. (а.с. 54).

Згідно з журналами судового засідання від 6 грудня 2013 року та 27 січня 2014 року ОСОБА_3 приймав участь в судових засіданнях, як представник відповідачки - давав пояснення щодо заявленого позову, заявляв клопотання, задавав питання представнику позивача, висловлював свою думку з приводу питань, які виникали під час розгляду справи тощо.

Виходячи з норм діючого законодавства, колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_3, які він здійснював в процесі судового розгляду справи, розцінюються, як представництво інтересів відповідачки.

Оскільки надання допомоги представником не відноситься до виду судових витрат, понесені відповідачкою витрати по оплаті послуг представника не відшкодовуються.

Доказів на підтвердження інших витрат на правову допомогу матеріали справи не містять, а саме, акту виконаних робіт, з якого б вбачався факт надання правової допомоги - складання процесуальних документів, консультацій тощо відповідачкою суду не надано.

Тому, в частині стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу за представництво її інтересів в суді в розмірі 1500 грв. рішення суду підлягає скасуванню.

У зв'язку зі скасуванням рішення в частині стягнення витрат на правову допомогу не може залишатися без зміни і рішення в частині стягнення витрат на оплату експертизи.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позов заявлено на суму 10 414,27 грн. Суд задовольнив вимоги на суму 3657,60 грн., тобто на 1/3 частину від заявлених вимог.

Тому, відповідно до положень ч.1 ст.88 ЦПК України, з ДП « Маріупольський морський торговельний порт» на користь відповідачки слід стягнути 2/3 частки понесених нею витрат на проведення експертизи від суми 2500 грн., що складає 1666,66 грв. ( 2500:3х2).

Таким чином, у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні: скасуванню в частині стягнення витрат на правову допомогу та зміні розміру витрат на проведення експертизи.

В решті частини рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст.307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ДП «Маріупольський морський торговельний порт» задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2014 року в частині стягнення витрат на правову допомогу, скасувати.

Це ж рішення в частині стягнення витрат на оплату експертизи змінити та стягнути з Державного підприємства «Маріупольський морський торговельний порт» на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат на оплату експертизи 1666,66 грв.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: