Постанова № 38755306, 15.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/5180/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» звернулося до суду з позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 9 грудня 2013 року № 0008822208.

Свої позовні вимоги ТОВ СП «Будапешт-Юг» обґрунтувало незаконністю спірного рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі ТОВ СП «Будапешт-Юг» просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено перевірку позивача за серпень 2013 року, результати якої відображені в акті від 25 листопада 2013 року № 330/14-03-22-08/2479570 /а.с. 17-39/.

В акті перевірки здійснено висновок про порушення позивачем п. 198.3 ст. 198 ПК України. Зміст порушень полягав у здійснені безтоварних господарських операцій з ТОВ «Перітус Альянс» (загальна сума завищення податкового кредиту - 213213 гривень).

На підставі вищенаведеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 грудня 2013 року № 0008822208 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму у 319819,5 гривень (основний платіж - 213213 гривень, штрафні санкції - 106606,5 гривень) /а.с. 15/.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит збільшується виключно у разі реального отримання товару в натурі та його подальшого використання у власній господарській діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач придбав у ТОВ «Перітус Альянс» у вересні 2013 року індикаторі контролю на 1279278 гривень. Зазначені індикатори були повністю використані позивачем у власній господарській діяльності.

Факт реального здійснення наведених господарських операцій підтверджується первинною документацією, даними бухгалтерського і податкового обліків, фінансовою звітністю позивача /а.с. 17-39, 52-232/.

Окрім того, факти реальності придбання позивачем наведених індикаторів і їх використання у власній господарській діяльності було встановлено самою перевіркою про що прямо та безпосередньо зазначено у вищенаведеному акті перевірки /а.с. 30/.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV передбачено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Таким чином, наслідком реально здійсненої господарської операції є зміни майнового стану платника податків, які можуть бути підтверджені первинною документацією, що відображена в даних бухгалтерського обліку.

Отже, на думку колегії суддів, позивач, належними та допустимими доказами (сукупністю даних первинної документації, бухгалтерського і податкового обліків та фінансової звітності) довів факти наявності реальних змін свого майнового стану у зв'язку зі здійсненням вищенаведених господарських операції, які (факти), також, знайшли своє підтвердження в ході вищенаведеної перевірки.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення покладається на суб'єкта владних повноважень.

Абзацом 2 п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року N 984 та зареєстрованого в МЮ України 12 січня 2011 року за N 34/18772 передбачено, що акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом 6 вищенаведеного Порядку передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 того ж Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Таким чином, акт перевірки є належним та допустимим доказом допущених порушень платниками податків виключно у разі зазначення в ньому належних та допустимих доказів таких порушень - первинної документації тощо.

Висновок про безпідставне збільшення позивачем податкового кредиту було здійснено відповідачем на підставі наступного.

Так, в акті перевірки зазначена відсутність фінансово-господарських документів щодо передачі зазначених індикаторів, довіреностей на отримання товару, внаслідок чого перевіркою неможливо встановити де саме, здійснювалося навантаження/розвантаження індикаторів, чиїм транспортом здійснювалося перевезення товару, найменування товару. З урахуванням такого податковим органом здійснено висновок про відсутність можливості підтвердження руху товару між позивачем та зазначеним контрагентом.

Колегія суддів зазначає, що наведені висновки суперечать фактам встановленим самою перевіркою на підставі аналізу документації і звітності позивача.

Так, в акті перевірки наведено перелік видаткових накладних на підставі яких була здійснена передача вищенаведених індикаторів. Акт перевірки не містить будь-яких зауважень щодо їх (накладних) невідповідності вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Податкові накладні теж в наявності. Окрім того, діюче законодавство не ставить можливість збільшення податкового кредиту від наявності чи відсутності довіреностей на отримання товару.

В акті перевірки є також посилання на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента» та службову записку про неможливість підтвердження реальності здійснення господарської діяльності тим же контрагентом.

Колегія суддів не приймає до уваги зазначені документи, так як вони достовірно доводять лише неможливість проведення перевірки зазначеного контрагента, а не безтоварність його господарських операцій. Окрім того, зазначений акт про неможливість проведення зустрічної звірки та записка не є належними та допустимими доказами (в розумінні норм діючого законодавства) безтоварності господарських операцій саме позивача.

Отже, висновки акта перевірки суперечать фактам, встановленим в ході самої перевірки та спростовуються протилежними висновками та доказами наведеними у тому ж самому акті перевірки.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу про невикористання позивачем наведених індикаторів у власній господарській діяльності у зв'язку з тим, що в акті він є виключно умоглядним (без посилання на будь-які докази). Тобто, в безтоварних господарських операціях не може бути здійснено використання умовного товару в межах господарської діяльності.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що адміністративний суд лише перевіряє рішення суб'єктів владних повноважень на їх правомірність (критерії правомірності ч. 3 ст. 2 КАС України), і не наділений повноваженнями щодо проведення перевірок господарської діяльності платників податків замість податкових органів.

З урахуванням того, що усі докази, які наявні у справі, як кожний окремо так і у сукупності, свідчать виключно про товарний характер вищенаведених господарських операцій позивача, а також того, що у відповідача взагалі не мається належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності свого рішення, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції про необґрунтованість даного позову та відсутність підстав для його задоволення помилковими.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 січня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю СП «Будапешт-Юг» - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 9 грудня 2013 року № 0008822208 - скасувати.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 травня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/