Постанова № 38755337, 15.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4767/13-а

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді - Запорожана Д.В.,

судді - Яковлева Ю.В,

судді - Жука С.І.

при секретарі: Топор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Міндоходів на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» звернулося до суду з позовом до Миколаївської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24 жовтня 2013 року № 504000003/2013/000151/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 24 жовтня 2013 року № 504010000/2013/00014.

Свої позовні вимоги ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обґрунтувало незаконністю спірних рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року вищенаведений позов було задоволено. Скасовано спірні рішення.

В апеляційній скарзі Миколаївська митниця Міндоходів просить скасувати вищенаведену постанову, як таку, що прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену постанову суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 1 квітня 2013 року між позивачем та ВАТ «Єдина торгова компанія» було укладено контракт № RF/RD/79-13/11-М поставки натру їдкого. Ціна товару повинна визначатися за формулою за кожні 10500 тон товару і за кожну тону товару окремо. Формула - FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка, яка публікується агентством ICIS, розрахована на основі ICIS prising Caustic Soda weekly report за попередні періоду відвантаження 2 місяці, з 21 числа першого місяця і по 20 число другого місяця. Розрахована за такою формулою ціна вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною Контракту.

Згідно контракту товар поставляється на умовах СРТ ст. Жовтнева, Одеської залізниці і включає всі витрати по доставці товару, які несе контрагент.

Відповідно до специфікації № 7 від 20 серпня 2013 року, у вересні 2013 року зазначений контрагент повинен був поставити позивачу 3640 тон гідроксиду натрію, за ціною 282,5 доларів США за 1 тону, а всього 1028300доларів США.

9 жовтня 2013 року позивач подав до митниці електронну митну декларацію № 504010000/2013/002185, в якій митна вартість імпортованих товарів була визначена за ціною контракту (основний метод).

Для митного оформлення зазначеного товару позивач надав відповідачу вищенаведені контракт, специфікацію, інвойс від 28 вересня 2013 року № ЕКТ/ВЄС/В-234, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами, рахунок фактуру ЕТК/ВЄС/В-234 від 28 вересня 2013 року, довідку про декларування валютних цінностей від 22 липня 2013 року № 33/40-417, копію митної декларації країни відправлення від 28.09.2013 року № 10311090/280913/0006024, сертифікат походження товару та паспорти якості.

Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку з чим витребував у нього бухгалтерську інформацію щодо оплати складових митної вартості, зокрема страхування товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформацію біржових організацій про вартість товару; договір із третіми особами, пов'язаний із контрактом; копію митної декларації країни відправлення.

14 жовтня 2013 року позивач надав митниці лише платіжне доручення в іноземній валюті № 4021 від 2 жовтня 2013 року; інформацію щодо біржових котирувань товару; митну декларацію країни відправлення від 28 вересня 2013 року № 10311090/280913/0006026. Інші документи, які запитував митний орган, позивачем надано не було.

24 жовтня відповідач склав картку відмови у митному оформленні товарів № 504010000/2013/00014 та рішення про коригування митної вартості товарів № 504000003/2013/000151/2, в якому митна вартість визначена за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних товарів.

Відповідно до ст. 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, у разі якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи перелічені у вищенаведеній нормі Закону.

Підставою для сумнівів правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, наслідком чого стало витребування у нього додаткових документів (ч. 3 ст. 53 МК України), стало наступне.

Так, подані позивачем документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме була відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не надана документально підтверджена інформація щодо формування ціни відповідно до умов п. 2.3 Контракту, не обґрунтовано заниження ціни на 40 доларів США від рівня світових цін; подані документи містили розбіжності між підписом генерального директора ОАО «Единая торговая компания» ОСОБА_1 (контракт) та підписом, зазначеним у додатку № 7 від 20 серпня 2013 року до контракту 4 у платіжному дорученні в іноземній валюті від 2 жовтня 2013 року № 4021 був зазначений інший номер інвойсу ніж при митному оформленні. Окрім того, надане позивачем платіжне доручення в іноземній валюті від 2 жовтня 2013 року № 4021 на суму 245769,36 доларів США не відповідає сумі інвойсу від 28 вересня 2013 року № ЕТК/ВЭС/В-24 - 43780,44 доларів США.

У зв'язку з ненаданням в повному обсязі витребуваних документів (надано лише платіжне доручення в іноземній валюті № 4021 від 2 жовтня 2013 року; інформацію щодо біржових котирувань товару; митну декларацію країни відправлення від 28 вересня 2013 року № 10311090/280913/0006026), що стало перешкодою для підтвердження числових значень складових митної вартості товару позивача відповідачем було прийнято вищенаведені спірні рішення.

У зв'язку з відсутністю цінової інформації щодо вартості ідентичних товарів метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався.

Отже, на думку колегії суддів, вищенаведені обставини дають достатніх підстав для висновку про не підтвердження позивачем числових значень складових митної вартості вищенаведеного товару при його митному оформленні, тобто спірні рішення є правомірними.

Пунктом 4 ст. 202 КАС України передбачено, що підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив такі порушення норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення даної справи, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про задоволення даного позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Міндоходів - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 січня 2014 року - скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» до Миколаївської митниці Міндоходів про скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 24 жовтня 2013 року № 504000003/2013/000151/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації від 24 жовтня 2013 року № 504010000/2013/00014 - відмовити у повному обсязі.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Постанова у повному обсязі виготовлена 19 травня 2014 року

Головуючий /Д.В. Запорожан/

Судді /Ю.В. Яковлев/

/С.І. Жук/