Ухвала суду № 38755025, 14.05.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/4825/13-а

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - О.А. Шевчук,

суддів: Л.Є. Зуєвої, А.Г.Федусика,

при секретарі Н.В. Берекет

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року по справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2013 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просить визнати протиправними податкові повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. № 0008382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 135903 грн., з яких за основним платежем на 90602 грн., за штрафними санкціями на 45301 грн., та № 0008392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 142699 грн., з яких за основним платежем на 95133 грн., за штрафними санкціями на 47566 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ДПІ у м. Херсоні неправомірно визнала безтоварними операції з придбання товарів (послуг) у ПВКФ "Маркет", оскільки факт поставки товарів (послуг) підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням по справі, відповідач надав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанцій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП "Херсонський облавтодор" з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного та іншого законодавства з податку на прибуток за 2012 рік та з податку на додану вартість зо жовтень 2012 року по взаємовідносинах з контрагентом-постачальником ПВКФ "Маркет" та подальшого використання, реалізації придбаних у контрагента-постачальника товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), відображення здійснення фінансово-господарських операцій у податковій звітності, за результатами якої складено акт перевірки від 13.12.2013 р. № 2785/21-03-22-06/231918234. Вищевсказаним актом перевірки встановлено порушення: ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість за жовтень 2012 року на загальну суму 90602 грн.; пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012 рік у сумі 95133 грн.; перевіркою неможливо підтвердити факт реального здійснення господарських операцій у жовтні 2012 року з ПВКФ "Маркет", встановлено невідповідність первинних документів нормам діючого законодавства.

На підставі акту перевірки ДПІ у м.Херсоні винесено податкові повідомлення-рішення від 24.12.2013 р. № 0008382200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на додану вартість на 135903 грн., з яких за основним платежем на 90602 грн., за штрафними санкціями на 45301 грн., та № 0008392200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов"язання з податку на прибуток на 142699 грн., з яких за основним платежем на 95133 грн., за штрафними санкціями на 47566 грн.

Висновки відповідача про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток ґрунтуються на визнанні безтоварними операцій, здійснених позивачем з ПВКФ "Маркет" у жовтні 2012 року.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності доказів проведення позивачем фіктивних господарських операцій з ПВКФ "Маркет" та при наявності належним чином оформлених первинних документів по операціях з поставки товарів (послуг) у цього постачальника, висновок ДПІ у м. Херсоні про завищення позивачем податкового кредиту та витрат за такими операціями є протиправним.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту став акт ДПІ у м. Херсоні від 03.06.2013 р. № 2846/22.6/21292863 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПВКФ "Маркет" з питань дотримання вимог чинного законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Феріт Д", ПП "АТМ", ТОВ "ВК "Віконні системи", ТОВ "Галактика М", ПП "Екоскан Сервіс", ТОВ "Ангстрем Континенталь", ТОВ "Дидактика", ТОВ "Ліга", ТОВ "Лігран", ТОВ Матадор", ТОВ "Ривс", ТОВ "Старт Д", ТОВ "Супутник", ПП "Транс-Атлантика Сервіс", ТОВ "Шоковіта", ПП "Мегіур", ТОВ "Техніка" за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р. та їх відображення у податковій звітності з ПДВ та з податку на прибуток підприємств за період з 01.01.2010 р. по 31.01.2013 р.", яким встановлено формування податкового кредиту від підприємств "податкових ям", відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів та торгівельного обладнання, а також необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 201.1, п. 201.6, п. 201.7, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року платник податку зобов'язаний надати покупцю на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата та видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що між ДП "Херсонський облавтодор" та ПВКФ "Маркет" було укладено договір поставки від 16.10.2008 р. № 55 та додаткові угоди від 04.11.2010 р. та від 29.11.20211 р. на поставку бітуму нафти у кількості 11000 тонн. На виконання вказаного договору та додаткових угод ПВКФ "Маркет" у жовтні 2012 року поставило позивачу бітум нафти у кількості 177,87 тонн, що підтверджується видатковими накладними від 01.10.2012 р. № 92, від 03.10.2012 р. №№ 94, 95, податковими накладними від 01.10.2012 р. № 1, від 03.10.2012 р. №№ 3, 4.

Перевезення бітуму здійснено залізничним транспортом відповідно до накладної від 01.10.2012 р. № 92 (116,75 тонн бітуму) та автомобільним транспортом ТОВ "Ріва-Норд" згідно товарно-транспортних накладних від 03.10.2012 р. №№ 94, 95 (61,12 тонн бітуму).

Розрахунки між ДП "Херсонський облавтодор" та ПВКФ "Маркет" здійснено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Отриманий від ПВКФ "Маркет" товар в подальшому був використаний позивачем у власній господарській діяльності під час виконання робіт по ремонту і будівництву автомобільних доріг загального користування у Херсонській області, про що свідчать долучені до матеріалів справи видаткові накладні від 03.10.2012 р. № РН-0001439, від 01.10.2012 р. № РН-0001359, від 22.10.2012 р. №№ 383, 385, 386, від 30.10.2012 р. № 395, від 03.10.2012 р. № РН-0001360, від 28.12.2012 р. № 441, від 26.12.2012 р. № 489, від 30.04.2013 р. № 89, від 22.03.2013 р. №№ 31, 32, від 25.03.2013 р. № 35, від 27.03.2013 р. № 38, від 23.04.2013 р. № 57, від 21.05.2013 р. № 115, від 39.05.2013 р. № 134, від 29.11.2013 р. № 437, акти переробки за грудень 2012 року №№ 2, 6, акти переробки матеріалів за жовтень 2012 року, грудень 2012 року, квітень 2013 року, травень 2013 року, накладна на передачу готової продукції від 31.12.2012 р. № 48, звіти виробництва за зміну від 31.12.2012 р. №№ 00000000048, 00000000051, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві у порівнянні з виробничими нормами за грудень 2012 року, звіти за грудень 2012 року № 1, № 2, № 4, № 7, № 8, № 9, № 10, звіт за липень 2013 року № 1, інформація щодо залишків бітуму за даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2013 р.

У відповіддності до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Дотримання наведених вимог дає можливість підтвердити виконання договору та, відповідно, реальність здійснюваних операцій.

В свою чергу, підпункт 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону передбачає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином підставою для формування валових витрат є реальність господарських операцій; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

В акті перевірки ДПІ у м. Херсоні вказує на наявність первинних документів за перевірений період. Зауважень до первинних документів позивача по операціях з вказаним постачальником, зокрема, до видаткових та податкових накладних, акт перевірки не містить.

Таким чином, господарські операції між ДП "Херсонський облавтодор" та ПВКФ "Маркет" щодо поставки бітуму повністю підтверджено первинними бухгалтерськими документами.

Факт того, що ПВКФ "Маркет" на момент проведення операцій з позивачем мало право на виписку податкових накладних і було зареєстроване як платники податку на додану вартість, не оспорюється відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи.

На підставі вищевикладеного колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що постанова Херсонського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик