Ухвала суду № 38755018, 22.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4764/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Авто» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

19.11.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кронос-Авто» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2013 року № 0002102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 158 458 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 79229 грн., № 0002112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 184 144 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 92072 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Кронос-Авто» задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області від 11.11.2013 року № 0002102201 про визначення ТОВ «Кронос-Авто» грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 233687 грн. та № 0002112201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 276 216 грн.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 27.12.2013 року державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В своїй апеляційній скарзі державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області посилалась на те, що в ході проведеної перевірки було встановлено порушення ТОВ «Кронос-Авто» вимог Податкового кодексу України, що виразилось у заниженні податку на прибуток та податку на додану вартість.

Податковий орган зазначив, що товариство здійснювало господарські операції з ТОВ «Агросанта», які не мали на меті реального настання правових наслідків та оформлювало документи удаваних операцій без наслідків відбування події для виникнення податкового кредиту, що, на думку апелянта, свідчить про здійснення таких операцій позивачем з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків.

Таким чином, податковий орган вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті обґрунтовано та скасуванню не підлягають.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 16.12.2013 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кронос-Авто».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 08.10.2013 року по 16.10.2013 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області була проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ «Кронос-Авто» з питань правомірності формування доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, податкових зобов'язань по взаємовідносинам з покупцями за товари (роботи, послуги), які були придбані у ТОВ «Агросанта» у періоді з 01.04.2011 року по 29.02.2011 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.10.2013 року № 546/14-02-22-01/3299556, на підставі якого державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0002102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 158 458 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 79229 грн. та № 0002112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 184 144 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 92072 грн.

В акті перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «Кронос-Авто» було порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем завищено податковий кредит по податку на додану вартість на загальну суму 250 741,36 грн. та завищено податкові зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 250 741,36 грн., а також порушено вимоги п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, п. 135.2 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого товариством завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1 253 707 грн. та завищено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 1253 707 грн.

Також податковим органом зазначено, що виявлені в ході проведеної перевірки порушення призвели до заниження ТОВ «Кронос-Авто» податку на прибуток в сумі 158 458 грн. та податку на додану вартість в сумі 184 144 грн.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області зазначила, що позивачем здійснювались взаємовідносини з ТОВ «Агросанта» без мети реального настання правових наслідків, а операції в межах укладених договорів в періоді травень-грудень 2011 року та січень-лютий 2012 року по придбанню товарів (запчастин та стелажів) та послуг по ремонтно-технічному відновленню автозапчастин не відбувались.

Посилаючись на акт перевірки ТОВ «Агросанта» від 23.07.2013 року № 34/14-04-22-02/37157185 податковий орган зазначив, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, що свідчить про фактичну неможливість постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Кронос-Авто».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «Кронос-Авто», зважаючи на наступне:

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

П.п. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

П.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, у період з квітня 2011 року по лютий 2012 року ТОВ «Кронос-Авто» мало договірні відносини з ТОВ «Агросанта».

Відповідно до укладених ТОВ «Кронос-Авто» з ТОВ «Агросанта» договорів, останнє постачало на адресу позивача запасні частини до автомобілів, а також виконувало роботи по ремонту (реставрації) запасних частин.

Судом першої інстанції встановлено, що у підтвердження виконання зазначених договорів позивачем були надані такі первинні документи: податкові накладні, акти виконаних робіт, накладні на переміщення, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, подорожні листи службового легкового автомобілю.

Судом апеляційної інстанції досліджені надані позивачем первинні документи.

Так, дійсно, факт передачі товарів та виконання робіт з боку ТОВ «Агросанта» підтверджується складеними у відповідності до вимог чинного законодавства первинними документами, з яких вбачається найменування товару, його кількість, одиниці виміру та ціна, характер виконуваних робіт, ціна робіт.

Слід зазначити, що юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму валових витрат), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, фактичне виконання робіт виконавцем.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

Таким чином, визначальною умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на формування валових витрат, окрім документального оформлення господарської операції, є реальність здійснення цієї операції в рамках провадження господарської діяльності платника.

ДПІ не подано доказів того, що по спірним операціям між ТОВ «Кронос-Авто» та ТОВ «Агросанта» у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та ТОВ «Агросанта» діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В свою чергу, досліджені в ході судового розгляду справи докази свідчать про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Агросанта» реально відбулися та тягнуть настання правових наслідків.

Так в наданих документах зазначається вся необхідна інформація стосовно товару, що постачався, а в актах виконаних робіт конкретно визначено здійснювані роботи.

Також в ході розгляду справи в суді першої був допитано в якості свідка колишній директор ТОВ «Агосанта» ОСОБА_2, який повністю підтвердив укладення та виконання очолюваним ним підприємством договорів з ТОВ «Кронос-Авто», отримання від позивача коштів та видачу йому податкових накладних.

Таким чином на підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт придбання позивачем товару від ТОВ «Агросанта» та факт отримання послуг з ремонтно-технічного обслуговування автозапчастин від вказаного підприємства дійсно мав місце, що підтверджується необхідними первинними документами, а тому позивач правомірно включив витрати до складу валових та сформував податковий кредит.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до посилань податкового органу на акт перевірки ТОВ «Агросанта» від 23.07.2013 року № 34/14-04-22-02/27157185 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агросанта» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за період з 14.06.2010 року по 30.06.2013 року, згідно якого товариством не було надано первинних документів, які б підтверджували фактичну діяльність підприємства, що унеможливило дослідження фактичних взаємовідносин з покупцями та постачальниками.

Зазначений акт перевірки не є достатнім доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання угод між позивачем та його контрагентом, і не є підставою для визнання показників звітності позивача непідтвердженими. Крім того, доказами порушення правил податкової звітності є виключно матеріали перевірок платника податків, проведених з дослідженням його первинних бухгалтерських документів. Без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

В свою чергу, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення сум до складу валових та до складу податкового кредиту.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що будь-які порушення в ланцюгу постачання, допущенні іншими контрагентами, не можуть впливати на формування валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Кронос-Авто» при наявності у товариства належних документальних підтверджень здійснених операцій.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що ТОВ «Агросанта» у період здійснюваних з ТОВ «Кронос-Авто» операцій» мало необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, перебувало на обліку в органах податкової служби та мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Слід зазначити, що основним видом діяльності ТОВ «Кронос-Авто» є оптова торгівля автотоварами, роздрібна торгівля автотоварами, посередницька торгівля автотоварами та ін.

Дослідивши зміст здійснюваних позивачем господарських операцій з ТОВ «Агросанта», колегія суддів вважає, що вони безпосередньо пов'язані з основним видом діяльності ТОВ «Кронос-Авто».

Судом першої інстанції вірно зазначено, що висновкам податкового органу про позбавлення платника податків права на віднесення сплачених постачальникам коштів до податкового кредиту та валовим витратам, у зв'язку з фіктивністю операцій, повинно передувати доведеність такої діяльності платника податків або його контрагентів у порядку кримінального судочинства.

Зважаючи на все вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що ТОВ «Кронос-Авто» було дотримано вимоги Податкового кодексу України, у зв'язку з чим у позивача на законних підставах виникло право на віднесення витрат до складу валових та на формування податкового кредиту.

Крім того, колегія суддів вважає, що з викладених вище підстав неправомірним є зменшення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області доходів від реалізації позивачем товарів, отриманих від ТОВ «Агросанта».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкові повідомлення-рішення від 11.11.2013 року № 0002102201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 158 458 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 79229 грн. та № 0002112201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 184 144 та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 92072 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Бойко А.В.

Судді: Танасогло Т.М.

Яковлєв О.В.