Ухвала суду № 38754988, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2014р. Справа № 876/14216/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м.Львів

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. у справі №813/6217/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ”, м.Львів

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м.Львів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ”, м.Львів звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова, м.Львів про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 08.07.2013р. №0000042210/83 та №0000052210/82.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. у справі №813/6217/13-а позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ” задоволено, визнано нечинними та скасовано податкові повідомлені-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова від 08.07.2013р. №0000042210/83 та №0000052210/82.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог позивача відмовити. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ” при формуванні даних податкового обліку не повинно враховувати первинні документи, які вказують на проведення господарських операцій з ТОВ “Арс трейд”, ТОВ “Будівельна компанія Арс”, ТОВ “Ейс констракшн менеджмент” та ПП “Біко агротрейд”.

Крім того, апелянт зазначив, що наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР (Закон №168/97-ВР) необхідні для віднесення певних сум до витрат та податкового кредиту, зокрема, податкових накладних, самі по собі не є підставою для включення до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських операцій в дійсності не було.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення: 22.04.2014р. – Товариству з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ” та Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, тому колегія суддів, у відповідності до вимог ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та згаданими вище контрагентами існували наступні господарські відносини:

Відносини ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” та ТОВ “АРС Трейд” виникли на підставі Договору сервісно-ремонтних робіт №041511 від 15.04.2011р., відповідно до п.1.1 якого Виконавець (ТОВ “АРС Трейд”) зобов’язується виконати сервісне обслуговування та заправку фреоном кондиціонера на об’єкті Покупця (ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ”) за адресою: м.Львів, пр.Чорновола, 57, а Замовник (ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ”) зобов’язується прийняти і оплатити це замовлення, згідно з умовами цього Договору. Відповідно до п.2.1, п.2.2 Договору загальна його вартість становить 872,56грн., в т.ч. ПДВ 145,43грн. Остаточна вартість цього Договору визначається як сума вартості всіх актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

На виконання своїх зобов’язань за договором №041511 від 15.04.2011р. ТОВ “АРС Трейд” надав ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” послуги по сервісному обслуговуванню кондиціонера та виконав заправку фреоном на загальну суму 872,56грн., в т.ч. ПДВ в сумі 145,43грн., про що сторони підписали акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 21.04.2011р. (том І, а.с.81). На підставі акта виконаних робіт ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” віднесло до складу валових витрат підприємства за 2 квартал 2011р. вартість цих робіт (без ПДВ) в сумі 696,00грн. Сплачений у вартості послуг податок на додану вартість в сумі 145,00грн. позивач відніс до складу податкового кредиту за квітень 2011 року. Вартість наданих послуг позивач оплатив повністю, заборгованість перед ТОВ “АРС Трейд” відсутня.

На виконання зобов’язань за договором від 01.07.2011р. ТзОВ “Будівельна компанія АРС” надала ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” послуги по нарізці плит на загальну суму 1357441,00грн., в т.ч. 226240,00грн. ПДВ. Факт виконання договірних зобов’язань підтверджується підписаними без зауважень актами здачі-приймання робіт за липень, серпень 2011р. На підставі цих актів позивач відніс до складу валових витрат підприємства за 3 квартал 2011р. вартість виконаних робіт (без ПДВ) на загальну суму 1131201,00грн. Заборгованості по оплаті наданих послуг у позивача немає.

За фактом виконання робіт ТОВ “Будівельна компанія “АРС” видала позивачу податкові накладні: №598 від 29.07.2011р. на суму 66697,13грн., в т.ч. 11116,19грн. ПДВ; №320 від 22.07.2011р. на суму 70200,00грн., в т.ч. 11700,00грн. ПДВ; №225 від 15.07.2011р. року на суму 65880,00грн., в т.ч. 10980,00грн. ПДВ; №124 від 08.07.2011р. на суму 74520,00грн., в т.ч. 12420,00грн. ПДВ; №14 від 01.07.2011р. на суму 75600,00грн., в т.ч. 12600,00грн. ПДВ, №10 від 01.08.2011р. на суму 96000,00грн., в т.ч. 16000,00грн. ПДВ; №70 від 03.08.2011р. на суму 101760,00грн., в т.ч. 16960,00грн. ПДВ; №123 від 05.08.2013р. на суму 97920,00грн., в т.ч. 16320,00грн. ПДВ; №178 на суму 109440,00грн., в т.ч. 18240,00грн. ПДВ; №177 від 09.08.2011р. на суму 99840,00грн., в т.ч. 16640,00грн. ПДВ; №256 від 12.08.2011р. на суму 99072,00грн., в т.ч. 16512,00грн. ПДВ; №344 від 16.08.2011р. на суму 95616,00грн., в т.ч. 15936,00грн. ПДВ; №450 від 19.08.2011р. на суму 103680,00грн., в т.ч. 17280,00грн. ПДВ; №469 від 22.08.2011р. на суму 102912,00грн., в т.ч. 17152,00грн. ПДВ; №559 від 26.08.2011р. на суму 98304,00грн., в т.ч. 16384,00грн. ПДВ.

На підставі податкових накладних від ТОВ “Будівельна компанія “АРС” позивач відніс до складу податкового кредиту за липень 2011р. – 58816,00грн., за серпень 2011р. – 167260,00грн.

05.08.2011р. ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” (Замовник) та ТОВ “Ейс констракшен менеджмент” (Виконавець) уклали договір №080511, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов’язується виконати заміну плати керування на об’єкті покупця за адресою: м.Львів, пр.Чорновола, 57, а Замовник зобов’язується прийняти і оплатити дане замовлення згідно з умовами договору. Того ж дня сторони підписали додаткову угоду до договору №080511 від 05.08.2011р., якою доповнили цей договір, зокрема, п.1.2, п.1.3 наступного змісту: на умовах даного договору Постачальник зобов’язується передати у власність покупцеві продукцію, а Покупець зобов’язується прийняти і оплатити продукцію. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) визначаються сторонами шляхом переговорів. Зазначена додаткова угода є невід’ємною частиною договору.

На виконання договірних зобов’язань ТОВ “Ейс констракшен менеджмент” протягом серпня 2011р. поставило ТОВ “Фабрика меблів ВЕЕМ” плити ДСП, товари спортивного, побутового призначення, згідно з видатковими накладними на кожну партію поставки (том І, а.с.83-88) на загальну суму 1536080,00грн., в т.ч. 256013,00грн. ПДВ. Придбані в ТОВ “Ейс констракшен менеджмент” товари обліковуються на складі ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” як залишки придбаних товарів (на суму 472532,00грн.) та виробничі запаси (на суму 806717,00грн.), що підтверджується даними бухгалтерського обліку та результатами інвентаризації товарно-матеріальних цінностей станом на 01.07.2013р., яку було проведено на вимогу ДПІ у Шевченківському районі м.Львова. Вартість придбаних у ТОВ “Ейс констракшен менеджмент” товарів не враховано при обчисленні об’єкта оподаткування у зв’язку з тим, що ці товари не реалізовувалися. Вартість придбаних товарів позивач оплатив у повному обсязі.

По факту поставки позивач отримав податкові накладні від ТОВ “Ейс констракшен менеджмент”: №492 від 22.08.2011р. на суму 452230,40грн., в т.ч. 75371,75грн. ПДВ; №182 від 08.08.2011р. на суму 515831,18грн., в т.ч. 85971,89грн. ПДВ; №659 від 30.08.2011р. на суму 404476,80грн., в т.ч. 67412,80грн. ПДВ; №617 від 29.08.2011р. на суму 162562,01грн., в т.ч. 27093,67грн. ПДВ.

На підставі перелічених податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту за серпень 2011р. податок на додану вартість, який сплачено в ціні отриманих товарів, на загальну суму 256013,00грн.

Між ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” та ПП “Біко агротрейд” було укладено два договори поставки: від 01.12.2011р. та від 06.12.2011р., на виконання якого ПП “Біко агротрейд” протягом грудня 2011р. поставило покупцю плити ДСП в асортименті, товари (меблі) на загальну суму 2300000,00грн., в т.ч. 383333,00грн. ПДВ, згідно з видатковими накладними №22 від 01.12.2011р., №90 від 05.12.2011р., №166 від 07.12.2011р., №226 від 09.12.2011р., №294 від 13.12.2011р., №361 від 15.12.2011р.

Заборгованості по оплаті за придбаний товар у позивача немає. Придбані у ПП “Біко агротрейд” плити ДСП та меблі також обліковуються на складі ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” як залишки, зокрема, як виробничі запаси обліковано матеріалів на суму 687500,00грн., як товарні запаси на суму 1229166,00грн. Дані бухгалтерського обліку також підтверджено проведеною на вимогу контролюючого органу інвентаризацією товарно-матеріальних цінностей станом на 01.07.2013р.

За фактом поставки ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” отримано податкові накладні №361 від 15.12.2011р. на суму 398000,00грн., в т.ч. 66333,33грн. ПДВ; №294 від 13.12.2011р. на суму 450000,00грн., в т.ч. 75000,00грн. ПДВ; №266 від 09.12.2011р. на суму 325000,00грн., в т.ч. 54166,67грн. ПДВ; №166 від 07.12.2011р. на суму 375000,00грн., в т.ч. 62500,00грн. ПДВ; №90 від 05.12.2012р. на суму 350000,00грн., в т.ч. 58333,33грн. ПДВ; №22 від 01.12.2012р. на суму 402000,00грн., в т.ч. 67000,00грн. ПДВ. На підставі перелічених накладних позивач відніс до складу податкового кредиту 383333,99грн. податку на додану вартість.

З 21.06.2013р. по 01.07.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведено позапланову виїзну перевірки ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” з питань взаєморозрахунків з ТОВ “АРС Трейд” за квітень 2011р., з ТОВ “Будівельна компанія “АРС” за липень, серпень 2011р., з ТОВ “Ейс констракшн менеджмент” за серпень 2011р., ПП “Біко агротрейд” за грудень 2011р., за наслідками якої складено акт №41/126/22-10/25223994 від 05.07.2013р. (далі – акт перевірки від 05.07.2013р.). Під час зазначеної перевірки контролюючий орган надав свою правову оцінку відносинам позивача з названими контрагентами, про які зазначено вище.

У висновках акта перевірки від 05.07.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова зазначено, що перевіркою ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” встановлено порушення:

- пп.14.1.36, п.14.1, ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 260336,00грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. на суму 160,00грн., за 3 квартал 2011р. на суму 260176,00грн.;

- пп.14.1.36, 14.1.56, пп.14.1.191, 14.1.231 ст.14, п.44.6 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 883371,00грн., в т.ч. за квітень 2011р. на суму 145,00грн., за липень 2011р. на суму 2208,00грн., за серпень 2011р. на суму 345417,00грн., за червень 2012р. на суму 331768,00грн., за вересень 2012р. в сумі 75000,00грн., за жовтень 2012 року на суму 128833,00грн.

В акті від 05.07.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова зазначено, що отримано від ДПІ у Печерському районі м.Києва акти перевірок зазначених вище контрагентів-постачальників позивача, на основі яких було зроблено висновки щодо ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ”, а саме:

- акт №106/22-8/36677875 від 17.05.2013р. “Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП “Біко Агротрейд” з питань правомірності господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.04.2013р. по 31.03.2013р.”;

- акт №1699/22-8/36757122 від 17.05.2013р. “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.07.2011р. по 31.03.2013р.”;

- акт №1622/22-8/37264634 від 13.05.2013р. “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “Будівельни компанія “АРС” щодо підтвердження господарських відносин з платниками в період з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.”;

- акт №1700/22-8/37451200 від 17.05.2013р. “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “АРС Трейд” щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010р. по 31.03.2013р.”.

Зміст зазначених вище актів про неможливість проведення зустрічних звірок перевірок зводиться до того, що діяльність контрагентів позивача має ознаки фіктивності, позаяк у ТОВ “АРС Трейд”, ТОВ “Будівельна компанія “АРС”, ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” та ПП “Біко агротрейд” немає матеріально-технічної бази для здійснення господарської діяльності, у них відсутні основні засоби, транспортні засоби, трудові ресурси, наявність яких є необхідною умовою для здійснення операцій щодо поставок товарів (робіт, послуг). Як зазначила ДПІ у Печерському районі м.Києва в своїх актах, провести звірку названих вище контрагентів не вдалося тому, що за зареєстрованим місцезнаходженням таких немає, задекларовані ними показники податкової звітності документально не підтверджено, жодних пояснень з цього приводу отримати не вдалося. Особи, які вказані керівниками вказаних суб’єктів господарювання, не підтвердили факти здійснення цими підприємствами реальної господарської діяльності. Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що фактично жодних поставок ці суб’єкти виконати не могли в силу низки об’єктивних на те причин, а укладені з ними правочини не мали на меті настання правових наслідків.

Зважаючи на зазначені обставини, ДПІ у Шевченківському районі м.Львова зроблено висновок про те, що факт отримання ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” товарів, робіт, послуг від ТОВ “АРС Трейд”, ТОВ “Будівельна компанія “АРС”, ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” та ПП “Біко агротрейд” не підтверджено. На цій підставі відповідач в акті перевірки від 05.07.2013р. зазначив, що всупереч норм Податкового кодексу України платник завищив витрати, що враховуються при визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток по операціях з придбання робіт від ТОВ “АРС Трейд”, ТОВ “Будівельна компанія АРС” на загальну суму 1131897,00грн., в т.ч. за 2 квартал 2011р. на суму 696,00грн., за 3 квартал 2011р. – на суму 1131201,00грн. При перевірці повноти визначення податку на прибуток за наслідками господарських операцій з названими вище контрагентами відповідач зазначив, що платник його занизив на загальну суму 260336,00грн., в т.ч. за 2 квартал 2011 року на суму 160,00грн., за 3 квартал 2011р. на суму 260176,00грн.

У зв’язку з тим, що перелічені вище акти ДПІ у Печерському районі м.Києва відображено в системі автоматизованого співставлення податкового зобов’язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, під час перевірки позивача встановлено розбіжності по податковому кредиту позивача та його контрагентів ТОВ “АРС Трейд”, ТОВ “Будівельна компанія “АРС”, ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” та ПП “Біко агротрейд”. Тобто, з тих же підстав ДПІ у Шевченківському районі м.Львова зазначила в акті перевірки від 05.07.2013р. про завищення ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” податкового кредиту по взаєморозрахунках з переліченими контрагентами-покупцями всього на суму 883371,00грн.

На підставі акта перевірки від 05.07.2013р. ДПІ у Шевченківському районі м.Львова винесла два податкових повідомлення-рішення: 1) №0000042210/83, яким збільшено суму грошового зобов’язання ТОВ “Фабрика меблів “ВЕЕМ” за платежем податок на прибуток на загальну суму 325460,00грн., в т.ч. 260336,00грн. – за основним платежем, 65124,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; 2) №0000052210/82, яким збільшено суму грошового зобов'язання платника за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1320057,00грн., в т.ч. 883371,00грн. – за основним платежем, 441686,00грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з таким рішенням податкового органу, платник звернувся з даним позовом до суду.

При прийнятті рішення суд керується наступними нормативними положеннями:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів з 01.01.2011р. регулює Податковий кодекс України (щодо справляння податку на прибуток підприємств – з 01.04.2011р.).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв’язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об’єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами (п.198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, згідно з п.201.6. ст.206 ПК України, є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов’язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов’язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Відповідно до п.201.7. та п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в Листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” роз’яснив, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов’язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

Щодо оподаткування податком на прибуток, то згідно з п.138.1. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об’єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов’язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.138.4. ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Керуючись вимогами п.139.9 ст.139 ПК України, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція – це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов’язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч.1, 3 ст.9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов’язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відтак, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених платником у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем як умову для формування податкового кредиту. Тому аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р. зазначив, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов’язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов’язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Надані суду докази в цілому повністю відображають зміст та перебіг господарських операцій позивача, а також їх вартісні показники. На вимогу суду представник позивача також надав для долучення до матеріалів справи копії первинних документів щодо реалізації готової продукції (меблів) своїм покупцям та докази, що свідчать про використання придбаних матеріалів у виробництві. Факт наявності на складі підприємства залишку товарів, які придбано у ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” та ПП “Біко агротрейд” підтверджується також результатами проведеної за наказом керівника підприємства інвентаризації товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з ТОВ “АРС Трейд”, ТОВ “Будівельна компанія “АРС”, ТОВ “Ейс контракшен менеджмент” та ПП “Біко агротрейд”. Первинні документи, про які зазначено вище, у повній мірі відображають зміст, обсяги та вартісні показники господарських операцій, позивач також надав податковому органу для перевірки, але їм не було надано належної правової оцінки.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача по суті ґрунтуються на одних лише актах ДПІ у Печерському районі м.Києва, у яких зазначено про фіктивність господарської діяльності контрагентів позивача. З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов’язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011р. в справі №21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб’єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов’язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Із врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м.Львів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. у справі №813/6217/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.11.2013р. у справі №813/6217/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фабрика меблів “ВЕЕМ”, м.Львів до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, м.Львів про скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга