Ухвала суду № 38754953, 28.04.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2014р. Справа № 876/3891/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові

апеляційну скаргу Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ

на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. у справі №2а-3741/12/0970

за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області

до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ, в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2012р. позивач: заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці про стягнення заборгованості, просив стягнути з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України в особі Закарпатської лісопромислової дільниці державного підприємства “Івано-Франківський ліспромисловий комбінат” на користь управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області заборгованість в сумі 97548,83грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. у справі №2а-3741/12/0970 адміністративний позов задоволено повністю, стягнуто з державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат” в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці (ідентифікаційний код 08033772, вул.Л.Ребета, 6, м.Івано-Франківськ, 76014) на користь управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області заборгованість по єдиному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, штрафної санкції та пені в сумі 97548,83грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач: Державне підприємство “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскільки платником єдиного внеску на загнальнообов’язкове державне соціальне страхування є Закарпатська лісопромислова дільниця державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”, то і стягнення заборгованості повинно проводитись за рахунок будь-яких готівкових коштів, що належать Закарпатській лісопромисловій дільниці. Крім того, апелянт зазначив, що Закарпатська лісопромислова дільниця, відповідно до п.1.3. Положення, здійснює свою діяльність на принципах госпрозрахунку, має розрахунковий рахунок в банку, круглу печатку, штамп та бланки зі своєю назвою та емблемою.

01.04.2014р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області надійшло заперечення на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що Закарпатська лісопромислова дільниця є філією державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” та здійснює свою діяльність від його імені, всі зобов’язання, що виникають у Закарпатської лісопромислової дільниці, є зобов’язаннями державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат”. Враховуючи викладене, управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області просило апеляційну скаргу Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому колегія суддів, керуючись вимогами ст.197 КАС України, вважає можливим розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, з огляду на наступне:

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами, 22.06.1993р. державне підприємство “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради як юридична особа із присвоєним ідентифікаційним кодом 08033772 (а.с.9, 145-157).

Як вбачається з довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області №258 та Положення про підрозділ “Закарпатська лісопромислова дільниця” державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліс промкомбінат”, до складу державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” на території Закарпатської області входить відокремлений структурний підрозділ – Закарпатська лісопромислова дільниця, який не володіє статусом відокремленого структурного підрозділу із правом юридичної особи (а.с.11, 122-125), який із 20.02.2006р. перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем самостійно розраховано суми страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за січень-липень 2012р. в розмірі 97257,09грн. Однак, з урахуванням часткової сплати грошового зобов’язання, сума заборгованості по страхових внесків становить 91988,91грн., а саме: за січень 2012р. – 13478,80грн., за лютий 2012р. – 16482,84грн., за березень 2012р. – 16450,63грн., за квітень 2012р. – 16370,26грн., за травень 2012р. – 22242,54грн., за червень 2012р. – 5980,21грн., за липень 2012р. – 1919,39грн. Вказані зобов’язання у встановлений законом строк відповідачем не сплачено і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за вказаний період складає 91988,91грн.

Звітами відповідача про суми нарахованого єдиного внеску, що підлягають сплаті за січень-липень 2012р. та довідкою-розрахунком суми позовних вимог зі сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, фінансових санкцій та пені підтверджуються доводи позивача про зобов’язання відповідача за страховими внесками в сумі 91988,91грн. (а.с.32, 33-36, 43, 44-47, 54, 55-58, 64, 65-68, 75, 76-79, 85, 86-89, 93, 94-97, 183).

Крім того, рішеннями управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за №267 від 27.06.2012р., №60 від 12.03.2012р. і за №111 від 23.03.2012р. застосовано до відповідача фінансові санкції та нараховано пеню у загальних розмірах 2975,55грн., 56,16грн. і 2399,56грн. відповідно. Також до відповідача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню рішенням №13 від 24.01.2012р., зобов’язання по якому відповідач сплатив частково і на момент розгляду справи в суді першої інстанції загальна заборгованість по вказаному рішенню становить 128,65грн. Вказані рішення отримані уповноваженою особою відповідача 15.03.2012р., 26.01.2012р., 27.03.2012р. і 27.06.2012р., про що свідчать копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, і запис на одному із рішень (а.с.205, 206, 208, 210, 207, 209, 211).

Задоволюючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, суму недоїмки, штрафних санкцій та пені до Пенсійного фонду України відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, доказів погашення наявної заборгованості станом на момент розгляду справи відповідачем не надано, таким чином сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку.

Колегія суддів апеляційного адміністративного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується, вважає його таким, що відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного:

Вимогами ст.1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Відповідно до вимог ч.ч.2, 3 ст.4 цього ж Закону, платниками єдиного податку є застраховані особи та страхувальники.

Статтею 4 вказаного Закону передбачено, що платниками єдиного податку, є, зокрема, роботодавці – підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб; фізичні особи-підприємці; фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту); філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами; працівники – громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності; особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 3 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону визначено, що з дня набрання чинності цим Законом платниками єдиного внеску вважаються платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Статтею 9 вищевказаного Закону передбачено, що платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається отримання (перерахування) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), то одночасно з таким отриманням (перерахуванням); єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 7 ч.1 ст.13 Закону №2464-VI встановлено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Відповідно до вимог п.2 ч.11 ст.25 Закону №2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Вимогами ч.10 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області було надіслано вимогу про сплату боргу за №Ю5 У від 04.09.2012р. (а.с.202). У вказану вимогу увійшла сума заборгованості по самостійно визначених відповідачем страхових внесках, застосованої позивачем фінансової санкції та нарахованої пені. Вказана вимога 07.09.2012р. отримана уповноваженою особою відповідача, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с.204).

Матеріалами справи підтверджується, що на час розгляду справи судом першої інстанції рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в судовому порядку відповідачем не оскаржувались та не скасовані, доказів про сплату заборгованості до суду не подавалось.

Оскільки відповідач добровільно не погасив спірну суму єдиного внеску на час розгляду справи судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення в судовому порядку з Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” заборгованості у розмірі 97548,83грн., яка виникла внаслідок несплати сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за січень-липень 2012р., з врахуванням штрафу та пені.

Крім того, колегія суддів апеляційного адміністративного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем у даній справі за зобов’язанням Закарпатської лісопромислової дільниці державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” правомірно зазначено державне підприємство “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці, з огляду на наступне:

Як вбачається з копії Положення про підрозділ державного підприємства Івано-Франківського ліспромкомбінату – Закарпатську лісопромислову дільницю, затвердженого директором Івано-Франківського ЛПК МО України 24.01.2006р., Закарпатська лісопромислова дільниця державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” є відособленим підрозділом комбінату, має поточний рахунок в установі банку, круглу печатку зі своїм найменуванням, штамп, фірмовий бланк (а.с.122-125). З довідки Головного управління статистики в Івано-Франківській області №258 вбачається, що Закарпатська лісопромислова дільниця не є юридичною особою (а.с.11).

Відповідно до вимог ч.3 ст.95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Частиною 2 ст.80 Цивільного Кодексу України встановлено, що саме юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю і може бути позивачем та відповідачем у суді.

Згідно із вимогами ч.1 ст.48 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов’язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про те, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційна скарга висновків суду першої інстанції не спростовує, відтак задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ст.ст.160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, –

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. у справі №2а-3741/12/0970 за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ, в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області про стягнення заборгованості, - залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.01.2013р. у справі №2а-3741/12/0970 за позовом заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Перечинському районі Закарпатської області, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області до Державного підприємства “Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат” Міністерства оборони України, м.Івано-Франківськ, в особі філії Закарпатської лісопромислової дільниці, м.Перечин Перечинського району Закарпатської області про стягнення заборгованості, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга