Постанова № 38746195, 14.05.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року 810/2600/14

Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Леонтовича А.М.

при секретарі - Бончевій О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Рабчун Р.О. (за довіреністю)

від відповідача: Степашкін І.А. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом до проТовариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 2 грудня 2013 року №0000472230 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» фінансових санкцій у сумі 6800,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у відповідача не було достатніх підстав для застосування по відношенню до ТОВ «Край-2» фінансових санкцій за продаж слабоалкогольних напоїв неповнолітній особі, оскільки касир вжила усіх передбачених законом заходів для встановлення віку покупця та проявила належну обачність. Одночас звертав увагу, що відповідно до пояснень самого неповнолітнього, він з метою купівлі тютюнових виробів та алкогольних напоїв документи, що підтверджують його вік підробив. За цих обставин, відсутній склад адміністративного правопорушення, тому рішення про застосування фінансових санкцій від 2 грудня 2013 року є протиправним і повинно бути скасованим.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що фінансові санкції до позивача застосовано на підставі перевірки матеріалів Першого міського відділу міліції Білоцерківського МВ ГУМВС України у Київській області, відповідно до яких було встановлено продаж у магазині ТОВ «Край-2» алкогольних виробів неповнолітньому, про що складено протокол про адміністративне правопорушення. Таким чином, рішення Тетіївської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області є законним і підстав для його скасування немає.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-2» 27 серпня 2007 року зареєстроване як суб'єкт господарювання, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія АГ №141070 (а.с. 24). Основним видом економічної діяльності позивача, відповідно до КВЕД, є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (47.11).

Як вбачається із матеріалів справи, 7 липня 2013 року оперуповноваженим ВКМСД Білоцерківського МВ капітаном міліції Мелашниченком П.Л. у присутності двох понятих на підставі статті 264 Кодексу України про адміністративні правопорушення проведено особистий огляд речей громадянина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, за результатами якого у ОСОБА_4 виявлено пляшку пива «Жигулівське» об'ємом 0.5 л з вмістом алкоголю 4.6% та пляшку слабоалкогольного напою «Лонгер Манго», об'ємом 0.33 л. з вмістом алкоголю 7% (а.с.46).

Відібравши у ОСОБА_4 письмові пояснення та встановивши місце продажу алкогольних напоїв, оперуповноваженим ВКМСД Білоцерківського МВ складено протокол про адміністративне правопорушення №0016392 від 7 липня 2013 року про те, що 7 липня 2013 року близько 18 години 56 хвилин, працюючи в супермаркеті, що належить ТОВ «Край-2» по вул. Я. Мудрого, буд. 40, м. Біла Церква, касир ОСОБА_5 продала неповнолітньому ОСОБА_4 пляшку пива «Жигулівське» та слабоалкогольний напій «Лонгер-Манго» загальною вартістю 13.94 грн., чим порушено частину 2 статті 156 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 39-40)

Копію матеріалів по факту перевірки продажу алкогольних напоїв неповнолітньому направлено на адресу Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області для вирішення питання про наявність підстав для застосування штрафних санкцій.

2 грудня 2013 року Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області, за результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийнято рішення про застосування фінансових санкцій №0000472230 до ТОВ «Край-2» за порушення статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та застосовано штраф розмірі 6800,00 грн. (а.с. 12-13).

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, ТОВ «Край-2» оскаржило його у адміністративному порядку. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 12 лютого 2014 року №432/10/10-36-10-01-206/1088 (а.с. 14-15) залишеним без змін рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26 березня 2014 року №5343/6/99-99-10-01-02-15 (а.с. 16-17) скаргу позивача залишено без задоволення.

Позивач, стверджуючи про відсутність підстав для застосування до нього фінансових санкцій, звернувся до суду.

Надаючи оцінку правомірності прийняття оскаржуваного рішення, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики щодо оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України є Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95)

Згідно з вимогами пункту 2 частини першої статті 15-3 Закону

№ 481/95 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Відповідно до частини четвертої статті 15-3 зазначеного Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку.

У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива

(крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

У частині другій статті 17 Закону № 481/95 за порушення вимог статті 15-3 цього ж Закону законодавець передбачив застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій у вигляді штрафу в сумі 6800 грн.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено Порядком застосування фінансових санкцій, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790 (далі - Порядок).

Підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій відповідно до пункту 5 Порядку є, у тому числі, матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Згідно пункту 6 Порядку, рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПС, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, ДПС, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

У ході розгляду справи позивач не заперечував факту продажу неповнолітньому ОСОБА_4 слабоалкогольного напою та пива, однак стверджував, що касир, продаючи алкогольні вироби неповнолітньому, пересвідчилась у тому, що ОСОБА_4 досягнув 18 років.

Так, представник позивача зазначив, що ОСОБА_4 купуючи алкогольні напої на підтвердження свого віку надав касиру свідоцтво про народження та копію паспорту, що містять неправдиві відомості про дату народження. Таким чином, касир діяла з належним рівнем обачності, а скоєнню правопорушення передували протиправні дії ОСОБА_4 про які касир не знала і не могла знати.

З метою повного і всебічного розгляду справи і встановлення обставин, що стали підставою для винесення спірного рішення, судом у якості свідка було викликано ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (касир).

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, представник позивача зазначив, що у трудових відносинах з ТОВ «Край-2» на момент розгляду справи дана особа не перебуває.

Суд, попередивши про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, допитав ОСОБА_4, який по суті справи зазначив, що з метою купівлі слабоалкогольних напоїв та сигарет він, на кольоровому сканері зробив ксерокопію паспорту, в якій у подальшому власноручно змінив дату народження із 1996 року на 1992 рік. Також, дата народження була змінена свідком у свідоцтві про народження.

7 липня 2013 року, купуючи пиво та слабоалкогольний напій у супермаркеті ТОВ «Край-2», на вимогу касира надати документ, що підтверджує досягнення ним 18 років, свідок надав ксерокопію паспорта та свідоцтво про народження із виправленими датами народження, після чого його затримали співробітники міліції, якими було встановленого вік та місце продажу алкогольних напоїв. При цьому, свідок вказав, що копія паспорту жодним чином завірена не була.

Системний аналіз положень Закону №481/95 дає підстави для висновку щодо запровадження в імперативній формі заборони на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особам, які не досягли 18-ти років.

Частиною четвертою статті 15-3 зазначеного Закону продавця наділено правом отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, документи, які підтверджують вік такого покупця, а отже, ця вимога має спонукати суб'єкта господарювання дотримуватися відповідного рівня обачності, який би унеможливлював порушення чітко визначеної заборони продавати неповнолітній особі зазначену продукцію.

Відсутність у продавця сумніву щодо віку покупця, недотримання продавцем належного рівня обачності та продаж у зв'язку з цим забороненого товару неповнолітній особі не може бути підставою звільнення суб'єкта господарювання від відповідальності.

Законом також передбачено перелік документів, що зобов'язаний пред'явити покупець, у разі сумнівів у продавця щодо досягнення ним 18 років, а саме паспорт або інший документ, що підтверджує вік особи, тобто будь-який документ, що містить дату народження покупця та дозволяє ідентифікувати його особу.

Суд зазначає, що буквальний зміст приписів статті 15-3 Закону №481/95 не наділяє покупця отримувати алкогольні і тютюнові вироби за копіями, і встановлює безумовний обов'язок пред'явити «документ», тобто його оригінал.

За загальним правилом, документи, що надають право особі вчиняти правочини, або слугують підставою для отримання пільг, переваг, наділяють особу повноваженнями вчиняти інші юридично значимі дії, надаються особі, що наділена правом їх перевіряти в оригіналі. Як виключення, Закон може містити вимогу щодо пред'явлення завірених уповноваженими особами копій.

У випадку, що розглядається, жоден з пред'явлених касиру документів, не відповідає приписам статті 15-3 Закону №481/95, оскільки свідоцтво про народження не дозволяє ідентифікувати особу-покупця, а ксерокопія паспорту, навіть завірена нотаріально, не є документом, що посвідчує особу і дозволяє визначити її вік.

Копія першої сторінки паспорту не може бути підставою для вчинення будь-яких правочинів щодо яких закон містить імперативну вимогу встановлення особи або віку.

Матеріали справи містять також копію свідоцтва про народження, за допомогою якої, ОСОБА_4 було придбано слабоалкогольні напої (а.с. 20).

Суд зауважує, що навіть із ксерокопії зазначеного свідоцтва вбачаються сліди підчищень і неякісних виправлень щодо цифрових та буквених значень в частині віку, що не потребують спеціальних засобів або знань для їх виявлення, а вимагають, за звичайних умов, належного рівня обачності та сумлінності при реалізації товарів, обіг яких Законом обмежено.

Таким чином, суд приходить до висновку, що касир магазину ТОВ «Край-2», маючи обґрунтовані сумніви щодо віку ОСОБА_4, перевірку його віку здійснила формально, не звернула увагу на невідповідність пред'явлених документів Закону, не з'ясувала обставин, що стали підставою для пред'явлення саме копій.

За таких обставин, твердження позивача про здійснення касиром ТОВ «Край-2» усіх передбачених Законом заходів, що ідентифікації особи та встановлення віку при продажу слабоалкогольних виробів матеріалами справи не підтверджуються та спростовані доводами відповідача.

Рішення відповідача про застосування фінансових санкцій є обґрунтованим, а підстав для його скасування судом не встановлено.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у даній адміністративній справі було доведено правомірність оскаржуваного рішення. Водночас, позивачем не спростовано доводів відповідача та не надано належних доказів на підтвердження відсутності підстав для застосування фінансових санкцій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із меж позовних вимог, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду адміністративного позову майнового характеру позивачем до Державного бюджету сплачується 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем заявлено майнову вимогу у розмірі 6800,00 грн. (6800х2%=136). Таким чином, повна сума судового збору становить 1827,00 грн. - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1218х1,5=1827, де 1218 - мінімальний розмір заробітної плати станом на 1 січня 2014 року).

Позивач відповідно до платіжного доручення №1158 від 2 квітня 2014 року сплатив судовий збір у розмірі 182,70грн. (10% ставки). Враховуючи результати розгляду справи, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету становить 1644,30грн. (1827-182,70=1644,30)

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» (ідентифікаційний код 35231874) судовий збір у розмірі 1644 (одну тисячу шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Леонтович А.М.

Повний текст постанови виготовлено 19 травня 2014 року.