Ухвала суду № 3874189, 04.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“04” червня 2009р. Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Конюшка К.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Рибченка А.О.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р.

у справі № 6/44а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагроком»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

У січні 2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техагроком» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0007032320/0 від 23.12.2005р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податковим органом неправомірно зменшено підприємству бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки суми податку на додану вартість було включено до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р., позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятими в справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м. Чернігові оскаржила їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з мотивів порушення судами норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні в установленому статтею 2201 Кодексу адміністративного судочинства України порядку.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податну на додану вартість, за результатами якої складено Акт № 531/23/32016638 від 20.12.2005р. (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки податковим органом встановлено порушення пункту 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі Закон України 03.04.1997р. № 168/97-ВР), в результаті чого у підприємства відсутнє право на відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість, заявленої до відшкодування в частині підтвердженої зустрічними перевірками, а саме: за січень 2005р. в розмірі 39342,52 грн. та за березень 2005р. в сумі 56120,00 грн.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007032320/0 від 23.12.2005р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 95463,00 грн.

Крім того, відповідачем також було проведено документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість позивачем за період з 01.03.-31.03.2005р., за результатами якої складено Акт № 23/32016638 від 24.05.2005р.

Відповідно до даних вищевказаного Акта перевірки, чиста сума зобовязань з податку на додану вартість, що відображена у рядку 21 податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005р. має відємне значення 1685807,00 грн. Відємне значення виникло внаслідок придбання на значну суму на території України послуг перевезення залізниці та зерна для подальшої реалізації, вартість яких відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР відноситься до валових витрат виробництва (обігу) і входить до складу податкового кредиту. Згідно з висновками Акта перевірки порушень не встановлено, на підставі даних бухгалтерського обліку первинних документів відємне значення становить: березень 2005р. 1685807,00 грн., в тому числі сума експортного відшкодування становить - 1171082,00 грн., сума бюджетного відшкодування 514725,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податковий орган діяв з порушенням вимог законів України, без врахування всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення, за вказаних обставин спірне податкове повідомлення-рішення визнано недійсним.

Суд касаційної інстанції погоджується з названими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з урахуванням наступного.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Судами попередніх інтонацій встановлено, що позивачем було придбано у січні 2005р. у ТОВ «Агропромислова група» товар (ячмінь фуражний, кукурудза фуражна), у вартості якого сума податку на додану вартість склала 254951,10 грн. та у березні 2005р. у ТОВ «Агрофест» товар (ячмінь фуражний), у вартості якого сума податку на додану вартість становила 267922,66 грн.

Відповідно до даних платіжних доручень № 4888; № 4934; № 5389; № 5390; № 5419 позивачем було перераховано ТОВ «Агропромислова група» суму 1440018,80 грн., у тому числі податок на додану вартість в розмірі 215003,13 грн.

Крім того, згідно з даними платіжних доручень № 3632; № 3690; № 3709; № 3814; № 3841; № 3859; № 3903; № 4018; № 4207; № 4231; № 4258; № 4277; № 4289; № 4323; № 4356; № 4448; № 4510; № 4521; № 4531; № 4545; № 4555 підприємство перерахувало ТОВ «Агрофест» вартість товару на суму 2218456,03 грн., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 369742,68 грн.

Таким чином, ТОВ «Техагроком» правомірно включило суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

За вказаних обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про наявність у ТОВ «Техагроком» підстав для формування податкового кредиту.

Щодо тверджень скаржника про те, що у звязку з проведеними зустрічними перевірками контрагентів позивача по ланцюгу не встановленого факту надмірної сплати податку на додану вартість, колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обовязку щодо сплати податків, зборів (обовязкових платежів) вступає у звязку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обовязку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, зроблених відповідно до вимог чинного законодавства, і такі висновки є правомірними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові відхилити.

Постанову Господарського суду Чернігівської області від 13.03.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2006р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді

(підпис)

Ланченко Л.В.

(підпис)

Пилипчук Н.Г.

(підпис)

Рибченко А.О.

(підпис)

Степашко О.І.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар