Ухвала суду № 3874214, 28.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

№ К-37087/06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2009 року                                                                    м. Київ

         Вищий адміністративний суд України у складі:

судді  Костенка М.І. -головуючого, суддів Бившевої Л.І., Брайка А.І., УсенкоЄ.А., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання:Коваль Є.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька (далі – ДПІ)

нарішення господарського суду Донецької області від 22.08.2005

та ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006

у справі№ 22/201а

за позовомдержавного підприємства «Укрвуглеякість» (далі – ДП «Укрвуглеякість»)

додержавної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька (далі – ДПІ)

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – Штепи А.Ю., Сокальської Ф.С.,

відповідача – не з’явились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У липні 2005 року ДП «Укрвуглеякість» звернулося до суду з позовом про визнання недійсним абзацу 3 пункту 2.4 акта від 13.06.2005 № 1227/23-111-1/32645403 та податкового повідомлення-рішення від 16.06.2005 №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 та стягнення з відповідача 85грн. витрат на сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та 4000 грн. витрат на надання юридичної допомоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.08.2005, залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006, позов задоволено частково: оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано недійсним в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в сумі 14480 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 6452 грн. Ухвалені у цій справі судові рішення мотивовано тим, що передані позивачеві як правонаступникові державного підприємства «Донецьквугілля» за передаточним балансом основні фонди підлягають амортизації, тоді як обраний позивачем спосіб захисту прав щодо визнання частково недійсним акта перевірки є невірним, оскільки названий акт лише фіксує вчинені правопорушення та не породжує будь-яких правових наслідків.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати оскаржувані рішення місцевого та апеляційного господарських судів та відмовити у позові повністю. Скаргу з посиланням на приписи підпунктів 8.1.1 пункту 8.1, підпункту 8.4.11 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» мотивовано безоплатним одержанням позивачем спірних основних фондів, що виключає можливість їх амортизації.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, надання правової оцінки обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- на підставі наказів Міністерства палива та енергетики України від 24.09.2003 № 513 та від 11.11.2003 № 136 на базі виділеного із складу державного підприємства «Донецьквугілля» відособленого підрозділу «Управління з якості вугілля» було створено ДП «Укрвуглеякість»;

- пунктом 3 наказу Міністерства палива та енергетики України від  11.11.2003 № 136 та пунктом 3.2 Статуту ДП «Укрвугелякість» передбачено, що назване підприємство є правонаступником майнових прав та зобов’язань державного підприємства «Донецьквугілля», пов’язаних з діяльністю його відособленого підрозділу «Управління з якості вугілля»;

- позивачеві як правонаступнику державного підприємства «Донецьквугілля» за розподільчим балансом 01.11.2003 було передано основні фонди на суму 243 тис. грн.;

- отримані за розподільчим балансом основні фонди були включені до статутного фонду ДП «Донецьквугілля»;

- в ході проведення документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Укрвуглеякість» за період з 09.12.2003 по 01.04.2005, оформленої актом від 13.06.2005 № 1227/23-111-1/32645403, ДПІ було виявлено, зокрема, факт нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на передані за розподільчим балансом основні засоби, що призвело до відповідного заниження оподатковуваного прибутку;

- за наслідками проведеної перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.06.2005 №0000932342/0/889/23-111-1/32645403/5743/10 про визначення позивачеві суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 21760 грн., у тому числі 14480 грн. основного платежу та 6452 грн. штрафних санкцій, нарахованих за вказане правопорушення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності нарахування позивачем амортизаційних відрахувань на передані йому основні фонди.

Статтею 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що:

під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (підпункт 8.1.1 пункту 8.1);

амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів (підпункт 8.1.2 пункту 8.1).

Згідно з пунктом 23 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Як вбачається з установлених попередніми інстанціями обставин та підтверджується матеріалами справи, позивач є правонаступником державного підприємства «Донецьквугілля», реорганізованого шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Таким чином, в результаті реорганізації юридичної особи шляхом виділення з її складу нового суб’єкта господарювання на підставі рішення засновника за розподільчим балансом відповідно до частини третьої статті 107 Цивільного кодексу України до правонаступника передаються у відповідній частині права та обов’язки юридичної особи, що реорганізується, а також майно як засіб забезпечення наявних у реорганізованої особи обов’язків. Причому в такому разі відбувається наступництво нерозривно пов’язаних між собою прав, обов’язків та майна в комплексі.

Відтак з огляду на факт включення позивачем до статутного фонду підприємства спірних основних фондів слід погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про правильність нарахування ДП «Укрвуглеякість» амортизаційних відрахувань.

Твердження ДПІ про те, що передані позивачеві за розподільчим балансом основні фонди є безоплатно одержаними, не можуть бути взяті до уваги Вищим адміністративним судом України. Адже відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті. Таким чином, операції з передачі правонаступникові майна реорганізованої особи не підпадають під поняття безоплатно наданих товарів у розумінні наведеної норми Закону.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Будьоновському районі м. Донецька залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 22.08.2005 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 07.11.2006 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя:                                                               М.І. Костенко

судді:                                                                                        Л.І. Бившева

      А.І. Брайко

      Є.А. Усенко

      Т.М. Шипуліна