Ухвала суду № 3873736, 12.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“12” травня 2009 р.                                                                                            Справа № 12/10ад

                                                                                 к/с № К-15454/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Жовтневому районі м. Луганська

на ухвалуДонецького апеляційного адміністративного суду  від 21.06.2007 року

та постановуГосподарського суду Луганської області від 19.03.2007 року

по справі № 12/10ад

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лаверне»

до  1.Державної податкової інспекції  у Жовтневому районі м. Луганська

       2. Головного управління Державного казначейства України в Луганській області

провизнання бездіяльності протиправною та стягнення 9356,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

            У січні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лаверне» звернулось до Господарського суду Луганської області з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень та серпень 2006 року.

            Постановою Господарського суду Луганської області від 19.03.2007 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду  від 21.06.2007 року у справі № 12/10ад позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за податковою декларацією за червень 2006 року в сумі 4990 грн. та за податковою декларацією за серпень 2006 року в сумі 4966 грн., стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Лаверне» судові витрати.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська подала касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п. 1.11 ст. 1 та п.п. 7.3.9 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97- ВР (далі - Закон № 168/97).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовтневому районі                   м. Луганська було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Лаверне» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень та серпень 2006 року, за результатами якої складено довідку № 564/23-2/21841459 від 01.11.2006 р.

Перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування, але зазначено, що позивачем відповідно до накладної було відвантажено на адресу ВАТ «Старобільське САТП-0305» масло селянське на загальну суму без ПДВ 148512 грн., ПДВ – 29702,40 грн. У серпні 2006 року від ВАТ «Старобільське САТП-0305» у касу позивача отримано кошти на загальну суму 1200 грн., в тому числі ПДВ -200 грн.

Відповідно до п.п. 7.3.9 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 позивач повинен включити до складу податкового зобов’язання суму  ПДВ з зарахованих (отриманих) грошових коштів на банківський рахунок (у касу) від ВАТ «Старобільське САТП-0305», а якщо товари (масло селянське) залишаються неоплаченими ВАТ «Старобільське САТП-0305», то позивач повинен у вересні 2006 року розпочати процедуру врегулювання сумнівної безнадійної заборгованості відповідно до законодавства, або включити до складу податкових зобов’язань суму ПДВ з продажу товару у розмірі 29502,40 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, податковий орган не надав органу державного казначейства висновок щодо суми бюджетного відшкодування.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету  України або відшкодуванню з нього (бюджетне відшкодування), та строки проведення розрахунків визначено у п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону   № 168/97, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону        № 168/97, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону   № 168/97, якщо в наступному періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вище зазначеного Закону, має від`ємне значення, то:

 а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів у попередньому податковому періоді  постачальникам таких товарів;

б) залишок від`ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій за висновками акту перевірки від 01.11.2006 р. № 564/23-2/21841459 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2006 року в сумі 4990 грн. та за серпень 2006 року в сумі 4966 грн.

 Те, що позивач має право на отримання з бюджету суми бюджетного відшкодування у передбачений законом спосіб та строки підтверджується: податковою декларацією з ПДВ за червень 2006 р. та уточнюючим розрахунком податкових зобов’язань до декларації червня 2006 р. від 21.08.2006 р.; податковою декларацією з ПДВ за серпень 2006 р. розрахунками суми бюджетного відшкодування від 18.08.2006 р. та від 20.09.2006 р., у рядку 3 яких вказана сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена одержувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем не доведено, яким чином право позивача на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за червень та серпень 2006 року залежить від відображення або не відображення у складі податкових зобов’язань вересня 2006 року суми заборгованості за поставлене позивачем у травні 2006 року на адресу  ВАТ «Старобільське САТП-0305» товар.

Суди дійшли обґрунтованого висновку, що від суми податкових зобов’язань вересня 2006 року буде залежати сума бюджетного відшкодування ( за умови створення від`ємного значення податку) наступного податкового періоду, а податковий орган в свою чергу має право за наявності визначених законом підстав донарахувати позивачу податкове зобов’язання за відповідний податковий період.

Крім того позивачем розпочата процедура врегулювання сумнівної заборгованості, надіслано вимогу про сплату від 07.06.2006р. та претензію від 31.08.2006 року, на яку отримано відповідь ВАТ «Старобільське САТП-0305».

   Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

            Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції  у Жовтневому районі м. Луганська відхилити.

            Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду  від 21.06.2007 року та постанову Господарського суду Луганської області від 19.03.2007 року залишити без змін.

            Справу №  12/10ад повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.