Ухвала суду № 3873761, 28.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-32802/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.05.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Брайка А.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі Патюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського судувід 13.09.2006

у справі№ 3/170-2173 господарського суду Тернопільської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «В-4»

до 1. Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області

2. Відділення Державного казначейства у Кременецькому районі

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та зобовязання надати бюджетне відшкодування в сумі 160379,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Тернопільської області від 15.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006р., позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Кременецької МДПІ Тернопільської області № 0000452301/0 від 20.04.2006р.; зобовязано Відділення державного казначейства у Кременецькому районі м. Кременець надати ТОВ “В4” бюджетне відшкодування з ПДВ в сумі 160 379 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на встановлений в судовому засіданні факт правомірного формування в лютому 2006 року бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 160 379 грн., який фактично було сплачено у попередніх податкових звітних періодах з січня 2005 року по січень 2006 року, впродовж яких позивач, зважаючи на те, що був зареєстрований платником ПДВ 12.01.2005, не мав права на бюджетне відшкодування.

В касаційній скарзі Кременецька МДПІ Тернопільської області просить скасувати ухвалені по справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вважаючи, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 160 379 грн. за лютий 2006 року згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000452301/0 від 20.04.2006 слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 14.04.2006 № 00010/2301/32291595, про порушення ТОВ “В4” п.п.7.7.2 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Так, відповідач вважає, що позивачу відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” дозволено заявляти до бюджетного відшкодування лише ті суми ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує періоду, в якому заявляється бюджетне відшкодування, а тому позивач неправомірно заявив до бюджетного відшкодування 160 379 грн., оскільки така сума була фактично сплачена позивачем не у січні 2006 року, а у різних податкових періодах, які передують лютому 2006 року.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ “В4” зареєстроване як платник податку на додану вартість 12.01.2005 (свідоцтво платника ПДВ № 26527675).

Згідно п.п. “а” п.п.7.7.11 п.7.7 ст. 7 названого Закону в редакції, чинній до 04.06.2008, не має права на отримання бюджетного відшкодування, зокрема, особа яка була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування, та/або мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Позивач протягом періоду з січня 2005 року по січень 2006 року не мав права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість і лише після спливу зазначеного строку визначив суму податку на додану вартість у сумі 160 379 грн. із напрямком бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок. В розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток 3 до податкової декларації з податку на додану вартість) за лютий 2006р. позивачем включено суму податку на додану вартість у сумі 160 379 грн. за попередні звітні податкові періоди впродовж зазначеного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 цієї статті, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому Закон України “Про податок на додану вартість” не обмежує такий термін як “попередній період” тільки тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. Отже, будь-який період, який передує звітному є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Таким чином, з наведених положень Закону випливає, що платник податку має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 ст. 1 цього Закону, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп. 4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем було сплачено постачальникам товарів (послуг) ПДВ в загальній сумі 160 379 грн., отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено таку суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем не заперечується.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що постановлені у справі судові рішення ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів, у зв'язку з чим підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременецької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2006-без змін.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підпис А.І.Брайко

підпис Т.М.Шипуліна