Ухвала суду № 3873725, 19.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“19” травня 2009 р.                                                                       Справа № 15/500-06-13128А

                                                                              к/с № К-14072/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача                Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Коваль Є.В.

розглянувши касаційну скаргу Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 року

по справі№ 15/500-06-13128А

за позовомДочірнього підприємства "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

            У грудні 2006 року Дочірнє підприємство "Білгород-Дністровський морський торгівельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень.

            Постановою Господарського суду Одеської області від 13.02.2007р. у даній справі позов задоволено у повному обсязі з мотивів недоведеності відповідачем правомірності прийнятих ним оскаржених податкових повідомлень-рішень.

ПостановоюОдеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 року рішення суду першої інстанції скасовано та позов задоволено частково; скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2006р. № 0002222301/1 в частині визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 86718.00грн і штрафній санкції по цьому податку в сумі 26941.30грн.; від 29.11.2006р. № 0002232301/1 в частині визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість в сумі 46084.00грн. і штрафній санкції по цьому податку в сумі 22634.70грн. В решті позову відмовлено.

            Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає їх такими, що прийняті з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Білгород-Дністровською ОДПІ здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005р. по 01.07.2006р., за наслідками якої складено акт № 2496/2320-01125689, де зазначено про встановлення порушень:

- п.4.1. п.4.1. ст.4, п.п.5.2.5. п.5.2., п.п.5.3.2. п.5.3. ст.5, п.п.8.1.1., 8.1.4. п.8.1., п.п.8.2.1. п.8.2. ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі Закон № 334/94), в результаті чого занижено податок на прибуток за перевіряємий період на суму 91 848.00грн.;

- п.4.2., п.п.4.5.1. п.4.5. ст.4, п.п.7.4.3. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97), що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період в сумі 88 239.00грн.

На підставі вказаного акту та з врахуванням результатів адміністративного оскарження, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002222301/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток в сумі 86 765.00грн. і штрафній санкції в сумі 27 111.30грн.;

- № 0002232301/1 про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі                       84 174.00грн. і штрафній санкції в сумі 41 679.70грн.

Як вбачається з акту перевірки за перевіряємий період податковою службою встановлено:

- заниження скоригованого валового доходу на 250749.00грн.;

- завищення валових витрат на суму 20132.00грн.;

- завищення амортизаційних відрахувань на суму 96515.00грн.;

- заниження податкових зобов’язань з ПДВ на 50149.00грн.;

- завищення податкового кредиту за серпень 2005 року на суму 21045.00грн.;

- заниження податкового зобов’язання з ПДВ за липень, серпень

 2005 року на 17045.00грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірними є суми, відповідно, 250749.00грн., 96515.00грн. та 50149.00грн.

Задовольняючи частково позов, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо заниження скоригованого валового доходу на 25 0749.00грн. та податкових зобов’язань з ПДВ на 50 149.00грн., то в акті перевірки зазначено, що в порушення п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємством не включено до складу валового доходу та податкових зобов’язань по ПДВ надані послуги по буксиру (перешвартовці) суден. Вартість цих послуг в рахунок для сплати портових зборів судновласникам не зараховувались. Дані витрати проведено за рахунок морського торгового порту. Однак, при вирішенні спору судами встановлено, що така перестановка суден здійснювалась портом за його власної ініціативи у зв’язку із виробничою необхідністю, а не на замовлення судновласників, що не спростовано податковим органом, і тому такі операції не є продажем (поставкою) результатів робіт (послуг), у розумінні п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону № 283, п.п.3.1.1. п.3.1. ст.3 Закону № 168. Отже, правильними є висновки судів щодо необґрунтованості твердження ДПІ про заниження позивачем скоригованого валового доходу на 250749.00грн. та податкових зобов’язань з ПДВ на суму 50 149.00грн.

Щодо завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 96 515.00грн., в акті перевірки зазначено наступне:

- в порушення п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону № 283 позивач нарахував амортизаційні відрахування на об’єкти основних фондів другої групи (транспортні засоби), що знаходились на ремонті і не використовувались в господарській діяльності протягом 365 календарних днів, у зв’язку з чим завищені амортизаційні відрахування на 2 066.12грн.; основні транспортні засоби не підтверджені в акті державного технічного огляду транспортних засобів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань на                  54 404.41грн.;

- в порушення п.п.8.1.4. п.8.1. ст.8 Закону № 283 у перевіряємому періоді підприємство віднесло до першої групи основних засобів об’єкти невиробничих фондів та нарахувало на них амортизацію, в результаті чого амортизаційні відрахування завищені в сумі 40 044.76грн.

 Розглядаючи спір в цій частині суди, проаналізувавши положення п.п.8.1.1., п.п.8.1.2., п.п.8.1.4. п.8.1., п.п.8.2.1. п.8.2., п.п.8.4.6. п.8.4. ст.8 Закону № 283, дійшли обґрунтованих висновків про правомірність нарахування амортизації на транспортні засоби, які знаходились у ремонті, а також на транспортні засоби, незалежно від проходження ними технічного огляду, на об’єкти невиробничих фондів, що підпадають під визначення першої групи основних фондів, які використовувались позивачем у господарській діяльності. Отже, висновок ДПІ про завищення амортизаційних відрахувань на загальну суму 96515.00грн. є неправомірним.

В процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції враховано визнані позивачем факти завищення валових витрат та заниження податкових зобов’язань з ПДВ на 38 090.00грн. за липень, серпень 2005 року, а також те, що податковою інспекцією податкові зобов’язання з податку на прибуток визначались як за три квартали (9 місяців) 2005 року, так і за 2005 рік, тоді як податкові декларації з податку на прибуток подаються щоквартально наростаючим підсумком. Отже, сума завищення валових витрат за 9 місяців 2005 року, яка виявлена при перевірці в сумі 12 344.00грн. врахована у показнику валових витрат по річній декларації з податку на прибуток за 2005 рік (заниження за 2005 рік склало 288.00грн.), а тому, як правильно зазначено апеляційним судом, донарахування податку на прибуток за 9 місяців 2005 року є неправомірним. Крім того, органом ДПС податкові зобов’язання по податку на прибуток в сумі 7500.00грн. за І квартал 2006 року визначені без урахування подання 07.06.2006р. уточнюючого розрахунку у зв’язку із самостійно виправленої платником помилки у визначенні валових витрат.

 Судом апеляційної інстанції встановлено, що мало місце заниження податку на прибуток лише за 2005 рік в сумі 47.00грн. Відповідно до п.п.1.7.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", розмір штрафної санкції у даному випадку становить десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170.00грн.

 Таким чином обґрунтованим є висновок апеляційного суду, що податкове повідомлення-рішення від 29.11.2006р. № 0002222301/1, підлягає скасуванню в частині визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток в сумі 86718.00грн. та в частині штрафних санкцій по цьому податку в сумі 26 941.30грн.

 З урахуванням визнаної позивачем суми заниження податкових зобов’язань з ПДВ на 38 090.00грн. (за липень, серпень 2005 року), правильним є також висновок суду апеляційної інстанції про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2006р. № 0002232301/1 в частині визначення податкових зобов’язань по ПДВ в сумі 46 084.00грн. та в частині штрафних санкцій по цьому податку в сумі 22 634.70, розмір якої, згідно п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону № 2181, у даному випадку становить 50% від суми недоплати (38090.00грн.) сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

            Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення  - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

            Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін.

Керуючись ст.ст.  210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Білгород-Дністровської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

            Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2007 року по справі № 15/500-06-13128А залишити без змін.

            Справу повернути до суду першої інстанції.

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

підписГолубєва Г.К.Судді

підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О.

Ухвала складена у повному обсязі 21.05.2009р.

З оригіналом згідно

В. секретар                                                                             Коваль Є.В.