Ухвала суду № 3873688, 14.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-3693/08

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“14”  травня2009 року                                                                                        м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів:  Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

на постанову господарського суду Львівської області від 26 червня 2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008р.

у справі №5/884-12/113

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю«Глорія»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -  

встановив:

У квітні 2007р. позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом у якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 14.09.2006р. №0002982321/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в  сумі 16086,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач безпідставно зменшив суму заявленого до відшкодування податку на додану вартість (надалі – ПДВ) з мотивів, що третя ланка в ланцюгу постачальників ПДВ до бюджету не сплатила, а проведення зустрічної перевірки не виявляється можливим, оскільки ТОВ «Глорія» жодних правовідносин з даними суб’єктами не мала та не може нести відповідальність за дії третіх осіб.

Постановою господарського суду Львівської області від 26 червня 2007р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008р., позовні вимоги були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 14.09.2006р. №0002982321/1.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку, що оскільки господарські операції позивачем належним чином відображені в бухгалтерському та податковому обліку, витрати по сплаті ПДВ підтверджено належним чином оформленими податковими накладними, то, неможливість проведення зустрічної перевірки всіх ланок в ланцюгу постачальників та обставини ненадходження ПДВ до бюджету не є підставою для зменшення суми ПДВ при формуванні податкового кредиту позивачем.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судамипопередніх інстанцій було встановленонаступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову документальну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в повне зарахування в рахунок наступних платежів з ПДВ позивачем за липень 2004 року, про що складено акт №952/23-024/23266717 від 21.08.2006р.

Вказаною перевіркою податковим органом було встановлено, що в порушення п.1.3, 1.8, 1.15 ст.1, п.п.7.2.3, п.п.7.7.1, п.п.7.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зменшене від’ємне значення чистої суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за період липень 2004 року в сумі 16086,00грн..

За наслідками проведеної перевірки податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 14.09.2006р. №0002982321/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16086,00грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач уклав угоду від 21.06.2004 року з ПП «Будпостачоб’єкт», щодо маркетингового дослідження ринку лісоматеріалів. Відповідно до акту №06/30-1 від 30.06.2004р. роботи були виконані, як вбачається з матеріалів справи, оплачені відповідно до платіжних доручень №326 від 02.08.2004р. на суму 40000,00грн., №366 від 26.08.2004р. на суму 30000грн., №389 від 07.09.2004р. на суму 24830,66 грн. та виписана податкова накладна №6-30000007 від 30.06.2004р. на суму 94830,66грн..

Також, позивач проводив господарську діяльність та розрахунки з ПП «Галпостачпром», що підтверджується податковою накладною №7-07000018 від 07.07.2004р. на суму 61647,42грн. та платіжними дорученнями №324 від 02.07.2004р. на суму 48000,00грн. та №325 від 02.08.2004р. на суму 48000,00грн.

На виконання Наказу ДПА України №196 від 22.04.2003р. «Щодо здійснення ефективного контролю за правомірністю відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість юридичними особами» та з метою підтвердження взаєморозрахунків податковим органом проведено зустрічні перевірки з питань правильності обчислення та сплати сум ПДВ до бюджету ПП «Будпостачоб’єкт» та ПП «Галпостачпром». Контрагенти надали повідомлення, з яких вбачається, що ПП «Будпостачоб’єкт» є посередником, а постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Інтекс»; ПП «Галпостачпром» є посередником, а постачальником реалізовано продукції є ТОВ «Укрзахіденерго», від якого, в свою чергу, надійшло повідомлення на запит, що воно є також посередником, а постачальником є ТОВ «Дон-Вен», ТОВ «Трейдінг Груп», МПП «Ліс Сервіс».

З метою проведення зустрічних перевірок відповідачем зроблено ряд запитів, з відповідей на які вбачається, що проведення зустрічних перевірок не виявляється можливим.

Підпунктом 7.7.1. п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Суди попередніх інстанцій, залишаючи без задоволення позовні вимоги, виходили із того, що незалежно від фактичного ненадходження до Державного бюджету України суми ПДВ із сумнівних операцій за участю суб'єкта підприємницької діяльності (позивача у справі), не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

У справі суди дійшли висновку, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому контрагентами податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата постачальниками вартості товару з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

На думку колегії Вищого адміністративного суду України, докази, на які послалися суди в ухвалених ними рішеннях, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування ПДВ з бюджету, а податковий орган виходив із того, що позивач товар не придбавав і ці операції були фіктивними.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у ДПІ у Галицькому районі м.Львовадокази, які підтверджують її доводи відносно того, що наведені в податкових накладних відомості не відповідають дійсності. Якщо ДПІ у Галицькому районі м.Львоватаких доказів не надала або останні були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Фальшивість документа, що надає права або звільняє від обов'язків, може бути перевірено як за допомогою висновків експертизи, порівняння його з іншими письмовими чи речовими доказами, поясненнями свідків, зокрема посадових осіб, які його виготовили, так і шляхом кримінального переслідування за наявності підстав для порушення кримінальної справи.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження доводів податкового органу про фіктивність операцій, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Суди цю обставину не врахували, доводи ДПІ у Галицькому районі м.Львовапро фіктивність операцій у визначеному законодавством порядку не дослідили, внаслідок чого неповно встановили фактичні обставини справи.

Таку саму думку підтримала колегія суддів Судової палати Верховного Суду України під час розгляду за винятковими обставинами справи №3/615/06-АП-3/614/06-АП-24/88/07-АП у постанові від 17 лютого 2009р..

Отже, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що суди попередніх інстанцій не виконали вимоги щодо всебічності повноти та об’єктивності розгляду справи.

Виходячи з положень ст.220 КАС України, суд касаційноїінстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що судами з’ясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Оскільки, помилки, допущені попередніми судовими інстанціями, не можуть бути виправлені у суді касаційної інстанції, то ухвалені ними судові рішення підлягають скасуванню, а справа  передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 26 червня 2007р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2008р.– скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

          Секретар                                                                                                          Прудка О.В.