Ухвала суду № 3873653, 07.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-38904/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2009                                                                                                                      м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.

при секретарі                                  Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім масложиркомбінат»

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 06.12.2006

у справі№ А38/217-06 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім масложиркомбінат»

до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2006 позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська № 0000162301/0 від 03.02.2006 про визначення ТОВ «Торговий Дім масложиркомбінат» податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 645931,00 грн., в тому числі 483773,00 грн. основний платіж та 162158,00 грн. штрафні санкції, накладені на підставі пудпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Висновок суду про наявність підстав для задоволення позову вмотивований тим, що ТОВ «Торговий Дім масложиркомбінат» правомірно відніс на валові витрати в податковому обліку за ІУ квартал 2004 року, І-ІІІ квартали 2005 року 1935090,96 грн. вартості послуг, наданих ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» згідно договору доручення № 417 від 02.09.2002 по організації перевезення продукції, придбаної позивачем у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та проданої наступним покупцям.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2006 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено з підстав не підтвердження позивачем документами первинного обліку операції з придбання послуг на суму 1935090,96 грн.

В касаційній скарзі ТОВ «Торговий Дім масложиркомбінат» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 4 ст. 7 КАС України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з’ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах четвертій та п’ятій ст. 11 КАС України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з’ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення ТОВ «Торговий Дім масложиркомбінат» податкового зобов’язання згідно спірного податкового повідомлення-рішення слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 27.01.2006 № 73/23/32052306, про завищення позивачем в податковому обліку з податку на прибуток за ІУ квартал 2004 року, І-ІІІ квартали 2005 року валових витрат на загальну суму 1935090,96 грн. у зв’язку з не підтвердженням документами первинного обліку операції з придбання у ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» послуг з організації перевезення товарів на підставі договору доручення № 417 від 02.09.2002, оскільки надані позивачем до перевірки акти виконаних робіт (послуг) підтверджують лише суму залізничного тарифу; документів, які б підтверджували кількість завантаженого та перевезеного товару (перелік та номери вагонів, залізничних цистерн, опис товару), оплату послуг, витрати по зберіганню товару позивачем не надано.

Наявними у справі доказами підтверджується, що між позивачем та ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» існують господарські зобов’язання, які виникли на підставі договору поставки № 470 від 02.09.2002, згідно якого ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» зобов’язався поставляти продукцію позивачу, а останній – оплачувати вартість товару. Товар вважається переданим постачальником та прийнятим покупцем після оформлення і передачі покупцю по товарній накладній ( пункт 5.1 договору ). Товар поставлявся  по номенклатурі згідно специфікацій, які складалися до договору щомісячно ( а.с.33 ).

02.09.2002 між позивачем ( довіритель ) та ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» ( повірений ) був укладений, крім того договір доручення № 471, згідно якого  повірений зобов’язувався за дорученням та за рахунок довірителя представляти його інтереси на станції Передатна Придніпровської залізниці; забезпечити зберігання товару на своїй території; забезпечити рухомим складом для перевезення товару; організувати доставку товару до пункту призначення, вказаному в специфікації до цього договору; оплатити вартість послуг перевізника;  в разі необхідності здійснити сертифікацію товару.

До справи залучені також копії листа позивача до ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» про відвантаження товару на адресу ТОВ ТД «Кремполімер», специфікації на доставку товару у вересні 2005 року по договору доручення № 471 від 02.09.2002 на адресу цього ж покупця, квитанція про приймання вантажу № 45117430 на станції Передатна  Придніпровської залізниці від ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», одержувачем товару за якою вказано ТОВ ТД «Кремполімер» ( а.с. 35,38,40 ).

Як вбачається з акту перевірки, позивач з віднесеної позивачем до валових витрат суми 1935090,97 грн. витрати залізничний тариф склав 1716735,43 грн., а винагорода повіреному за договором доручення № 471 від 02.09.2002  - 218355,54 грн. ( а.с.21 ). Позивачем в судовому процесі надані копії платіжних доручень на перерахування ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» в липні, жовтні 2005 року грошових коштів за виконані послуги за вказаним  договором доручення ( а.с. 44, 45 ).

Позивач стверджує, що має в наявності документи ( специфікації на доставку товару покупцям, яким він продав продукцію зі складу ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», квитанції про приймання товару на станції залізниці при відправленні товару ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» цим покупцям, платіжні документи на оплату послуг за договором доручення та відшкодування повіреному витрат по сплаті залізничного тарифу ) за ІУ квартал 2004 року, 1-ІІІ квартали 2005 року. Витребування та дослідження цих документів в судовому процесі має істотне значення для встановлення дійсних обставин щодо наявності та змісту господарських операцій, здійснених позивачем впродовж зазначених звітних податкових періодів.  Для встановлення таких обставин має значення також і порядок здійснення розрахунків за товар між виробником ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» та покупцем, якому товар фактично відправлявся. У разі, коли такі розрахунки здійснювалися безпосередньо між виробником та вказаним покупцем, договір поставки № 470 від 02.09.2002 фактично є договором на користь третьої особи, а відтак відсутні підстави для висновку про зв'язок з господарською діяльністю позивача витрат за договором доручення, оскільки фактично він за таких умов не був учасником господарських операцій з поставки товару, що виключало необхідність вказаних витрат. Вимога закону щодо повного з’ясування обставин справи обумовлювала також необхідність  встановлення в судовому процесі факту  відшкодування позивачем ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» витрат, пов’язаних зі сплатою залізничного тарифу, та винагороди за договором доручення в сумах, які позивач відніс до валових витрат.

Від встановлених обставин залежить правильна оцінка актів виконаних робіт ( послуг ) згідно договору доручення № 471 від 02.09.2002, які дійсно містять лише інформації стосовно сум залізничного тарифу ( а.с.42 ). Самі по собі вказані акти дійсно не є достатнім доказом придбання позивачем послуг за договором доручення. Разом з тим, витребування доказів для встановлення вищевказаних обставин дасть можливість суду дійти правильного висновку стосовно дійсних господарських операцій, які мали місце при товарообороті з участю позивача та ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» одним із основних принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Сутність операції передбачає, перш за все її реальність.

Суди попередніх інстанцій обставини щодо реальності та сутності операцій, що мали місце між позивачем та ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат», всебічно та повно не встановили, а тому їх висновки щодо прав і обов’язків сторін не можуть бути визнані об’єктивними і юридично правильними.

З огляду на допущені порушення судами вимог статей 11, 71, 86, 138, 159 КАС України, які призвели до ухвалення неправильних судових рішень, останні відповідно до частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, вжити всі передбачені процесуальним законодавством  засоби для забезпечення повного з’ясування обставин справи та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір. 

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім масложиркомбінат» задовольнити частково, скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 21.09.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського судувід 06.12.2006, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухваланабирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Є.А.Усенко

Судді                                                             підпис                                    Л.І.Бившева

                                                                       підпис                                    М.І.Костенко

                                                                       підпис                                    Н.Є.Маринчак

                                                                       підпис                                    А.О.Рибченко