Ухвала суду № 3873652, 07.05.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-37759/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2009 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.

суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Маринчак Н.Є., Рибченка А.О.

при секретарі Руденко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006

у справі№ АС-27/665-06 господарського суду Харківської області

за позовомприватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Рояківка»

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Харківської області від 04.10.2006. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006, позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Красноградської МДПІ у Харківській області від 09.11.2004 № 0000692310/0 про визначення приватно-орендному сільськогосподарському підприємству «Рояківка» (ПОСП «Рояківка») податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, накладених на підставі пункту 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 44674,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивач не допустив порушення вимог пункт 1 ст. 3, пункту 1 ст. 9 зазначеного Закону при здійсненні розрахункових операцій за готівку за надані послуги з побутового обслуговування населення ( послуги з прання, хімчистки, перукарські послуги), оскільки виручка здавалася в касу з оформленням прибуткових касових ордерів та з видачею споживачам послуг квитанцій до прибуткових касових ордерів.

Суди попередніх інстанцій, крім дійшли висновку про невідповідність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення пункту 1.9 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а суд апеляційної інстанції до того і ст. 80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».

В касаційній скарзі Красноградська МДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої й апеляційної інстанцій пункту 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Пунктом 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.

За визначенням пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428 ( постанова втратила чинність згідно з постановою Правління НБУ України від 15.12.2004 № 637 ) каса підприємства - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 3.2 цього Положення приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.

Судом встановлено, що фактичною підставою для накладення на позивача штрафних санкцій слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 09.11.2004 № 774/23-31440805, про надання громадянам побутових послуг на загальну суму 8934,00 грн. в приміщенні побутового комплексу за адресою : с.м.т. Кегичівка, вул.. Калініна, 1 в період з 01.01.2003 по 01.07.2004 з отриманням від споживачів послуг готівки матеріально-відповідальною особою ОСОБА_1, завідуючою побутовим комплексом за накопичувальною відомістю та подальшим оприбуткуванням зданих нею грошових коштів в касу підприємства ( а.с. 22 ). Залучені до справи копії прибуткових касових ордерів свідчать про приймання в касу готівки за побутові послуги від ОСОБА_1 ( а.с. 36-49).

За таких обставин підстави для висновку про здійснення позивачем розрахунків із споживачами побутових послуг, які сплачували вартість наданих послуг готівкою, в порядку, встановленому пунктом 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» , відсутні, оскільки вимога цієї норми щодо проведення розрахунків у касах підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку, стосується саме осіб, з якими здійснюються розрахунки. Недотримання позивачем порядку, встановленого зазначеною нормою, одночасно виключає звільнення позивача від обовязку дотримання вимог пункту 1 ст. 3 цього Закону.

Пунктом 1 ст. 17 зазначеного Закону встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Зупинення пунктом 33 ст.80 Закону України «Про державний бюджет України на 2004 рік» дії статті 25 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», якою встановлений порядок перерахування суб'єктами підприємницької діяльності сум фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, не означає звільнення субєктів підприємницької діяльності від відповідальності у вигляді цих санкцій так само, як не означає відсутність у органів державної податкової служби повноважень на застосування цих санкцій.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на це в судовому процесі підлягали встановленню обставини щодо часу вчинення певних розрахункових операцій за надані побутові послуги та щодо сум цих операцій з метою правильного висновку стосовно розміру фінансових санкцій, які можуть бути застосовані до позивача за порушення вимог пункту 1 ст. 3 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», які, однак, судами попередніх інстанцій всупереч частинам 4, 5 ст. 11, частини 1 ст. 138 КАС України встановлені не були і не можуть бути встановлені під час касаційного перегляду справи з огляду на приписи ст. 220 КАС України щодо меж касаційного перегляду справи.

Враховуючи викладені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідно до частин 2, 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, встановити обставини справи відповідно до вимог частин 4, 5 ст. 11 КАС України щодо офіційного зясування адміністративним судом обставин справи, дати їм належну юридичну оцінку та вирішити спір.

При цьому суду слід мати на увазі, що визначення спірної суми фінансових санкцій сумою податкового зобовязання, що не відповідає пункту 1.19 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», може бути підставою для скасування (визнання недійсним) спірного податкового повідомлення-рішення в частині такого визначення, а не в цілому в разі встановлення в судовому процесі обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Харківської області від 04.10.2006 та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.11.2006, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Є.А.Усенко

Судді підпис Л.І.Бившева

підпис М.І.Костенко

підпис Н.Є.Маринчак

підпис А.О.Рибченко