Ухвала суду № 38729127, 30.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/491/2014(м)

263/10596/13-ц

Категорія 20 Головуючий у 1 інстанції Степанова С.В.

Суддя-доповідач Баркова Л.Л.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Баркової Л.Л.

суддів Мальцевої Є.Є., Ткаченко Т.Б.

при секретарі Макаровій О.А. ,

розглянувши справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Пасіфік», ОСОБА_2, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2014 року у справі

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2013 року ПАТ «ОТП Банк» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 13 червня 2012 року нежитлового приміщення, що складається із кімнат 1-10, 12-15, сходової клітини 1, загальною площею 529,0кв.м., розташованого по АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ «Пасіфік», в особі ліквідатора Демидова O.B., та ОСОБА_2, з моменту його вчинення та поновлення права власності на нерухоме майно за ТОВ «Пасіфік».

Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 27 лютого 2014 року позовні вимоги ПАТ «ОТП Банк» задоволені частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 66 (А/п), що складається із кімнати 1-10, 12-15, сходової клітини 1, загальною площею 529,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 13 червня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Пасіфік» та ОСОБА_2 за результатами проведення аукціону на Донбаській товарній біржі 13 червня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим № 650 та зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 червня 2012 року.

Зобов'язано ОСОБА_2, повернути ТОВ «Пасіфік» це нежитлове приміщення та стягнуто з ТОВ «Пасіфік» на користь ОСОБА_2 204044 грн. 18 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на нежитлове приміщення № 66 (А/п) за зазначеною адресою та вирішено питання про стягнення на користь ПАТ «ОТП Банк» судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати, у позові відмовити у повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

У відповідності із положеннями ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_2, та представників Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції і ТОВ «Пасіфік» в особі ліквідатора Забродіна О.М., які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, від них надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачки ОСОБА_2, - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які просили скаргу задовольнити, представника ПАТ «ОТП Банк» Громову В.Ю., яка просила апеляційну скаргу відхилити,

дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У відповідності із положеннями ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до положень ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, правильно встановив правовідносини, що виникли між сторонами і дійшов висновку про те, що оскільки під час проведення аукціону з реалізації нерухомого майна боржника ТОВ «Пасіфік» у ліквідаційній процедурі, були допущені порушення майнових прав та інтересів ПАТ «ОТП Банк», як кредитора і іпотекодержателя, є підставі для визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу з переможцем відкритих торгів на підставі ч.1 ст.215 ЦК України та для застосування реституції на підставі ч.1ст.216 ЦК України.

Цей висновок суду є правильним і підтвердженим дослідженими в судовому засіданні доказами, які надані сторонами.

В рішенні суду ці докази наведені і відповідно до вимог ст. 57,60,61 ЦПК України їм дана належна правова оцінка.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності із положеннями статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як встановлено судом, ПАТ «ОТП Банк» є правонаступником всіх прав та обов'язків ЗАТ «ОТП Банк», яке в свою чергу є правонаступником всіх прав та обов'язків АКБ «Райффайзенбанк Україна».

В період 2005-2008 років між ТОВ «Пасіфік» та Банком були укладені кредитні договори, за якими станом на 02.11.2011 року у боржника виникла заборгованість перед

Банком в розмірі 5321090,99 гривень, а також договори іпотеки, за якими предметом забезпечення кредитних зобов'язань виступає нежитлове приміщення, що складається із кімнат 1-10, 12-15, сходової клітини1, загальною площею 529,0 кв.м., що знаходиться за адресою:АДРЕСА_1. (а.с. 6-21)

Постановою господарського суду від 02.11.2011 року ТОВ «Пасіфік» визнаний банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, в ході якої зазначене нежитлове приміщення оцінено і його ліквідаційна вартість склала 279896,00 грн.

Ліквідатором визнані вимоги АТ «ОТП Банк» на загальну суму 5321090,99 грн.

13 червня 2012 року Донбаською товарною біржею відбувся аукціон з продажу спірного нерухомого майна, за результатами проведення якого переможцем відкритих торгів стала фізична особа, відповідачка у справі ОСОБА_2, якій реалізовано нерухоме майно за ціною 204044,18 грн.

Між ліквідатором боржника ОСОБА_9(продавець) та переможцем аукціону ОСОБА_2(покупець) 13 червня 2012 року укладено договір купівлі продажу спірного нежитлового приміщення, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського округу ОСОБА_4 та зареєстрований за Р.№650.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21 листопада .2012 року, залишеної без зміни постановою Вищого господарського суду України 21.12.2012 року, визнано недійсними відкриті торги, проведені Донбаською товарною біржею 13 червня 2012 року з реалізації нежитлового приміщення, загальною площею, 529,0 кв.м., що належить ТОВ «Пасіфік» та розташоване по вул. Енгельса,32 прим.66 в м.Маріуполі, оскільки їх проведено з порушенням норм чинного законодавства та з порушенням майнових прав та законних інтересів ПАТ «ОТП Банк», який є кредитором і іпотекодержателем, внаслідок реалізації нерухомого майна за значно меншою ціною, ніж указаної в договорі іпотеки. (а.с.22-25)

Як на підставу заявлених вимог, позивач, звертаючись до суду з даним позовом посилався на зазначене судове рішення.

У відповідності із п.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

З урахуванням наведеного та виходячи із положень ч.1ст.203, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч.6 ст.52 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», роз'яснень, викладених у пунктах 5, 7, 10 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі Пленум), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визнання недійсним договору купівлі продажу, укладеного за результатами проведених у ліквідаційній процедурі відкритих торгів, що визнані за судовим рішенням недійсними, а також для повернення сторін договору до первісного стану.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначених висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду.

Відповідно до положень ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні належних у справі доказів в їх сукупності.

Результати оцінки доказів судом першої інстанції відображені в оскаржуваному рішенні та переоцінки не потребують.

Посилання відповідачки ОСОБА_2 та її представників на те, що справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження по ній підлягає закриттю, є неспроможними, оскільки питання щодо законності прийнятого судового рішення про закриття провадження з причини підвідомчості справи господарському суду, вже було предметом судового розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року, з якою сторони погодились, ухвалу Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 29.10.2013 року про закриття провадження скасовано і справу передано для продовження розгляду у цивільному судочинстві. (а.с.63-65, 107-109)

Посилання представника відповідачки ОСОБА_2 на те, що суд, застосувавши реституцію, вийшов за межі позовних вимог, є безпідставними, спростовуються змістом позовної заяви та роз'ясненнями п.7 Пленуму, за якими суд може з власної ініціативи застосувати реституцію, як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Заявляючи вимоги, позивач мав на меті саме повернення переданого за правочином майна боржнику, з чим погоджується і ліквідатор ТОВ «Пасіфік», однак недостатньо чітко сформулював їх у позовній заяві. Тому йтися про вихід судом за межі заявлених позивачем вимог, не можна.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів оспорюваним договором купівлі продажу, що права на звернення до суду з даним позовом він не має, є неспроможними, спростовуються змістом постанови апеляційного господарського суду від 21 листопада .2012 року та роз'ясненнями п.5 Пленуму.

Доводи апеляційної скарги про те, що повноваження арбітражного керуючого Забродіна О.М., як ліквідатора ТОВ «Пасіфік», не підтверджені належним чином, спростовуються змістом постанови господарського суду Донецької області від 23.01.2013 року (а.с.26-28). До того ж, він погоджується з оскаржуваним рішенням.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення процесуального закону, які є підставами для скасування або зміни оскаржуваного рішення, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 303, .307, 308 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити

Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 лютого 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді