Ухвала суду № 38724171, 31.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/359/2014(м)

221/1253/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Ковей Л.В.

Доповідач Сорока Г.П. Категорія 30

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Баркової Л.Л.,

суддів - Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Макаровій О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕМ» та Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про визначення ступеню вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та стягнення збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

27 серпня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЕМ» (далі за текстом ТОВ «ДАЕМ»), Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» (далі - ПрАТ «Страхова група «ТАС»), який в подальшому уточнив та в остаточній редакції позову просив встановити процентне відношення вини кожного з водіїв у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 19 липня 2011 року на автомобільній дорозі «Тельманове-Волноваха», у наступному співвідношенні: 90% - вина ОСОБА_2, 10% - вина ОСОБА_1; стягнути з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на його користь 28696,69 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «ДАЕМ» на його користь 286,96 грн. витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 19 липня 2011 року він керував належним йому на праві власності автомобілем ВАЗ 21070, р/н НОМЕР_4, рухаючись з боку залізничного переїзду с.Свободне Волноваського району Донецької області в напрямку автомобільної дороги сполученням Тельманове - Волноваха. На перехресті автомобільної дороги з боку залізничного переїзду с.Свободне з автомобільною дорогою Тельманове - Волноваха він, рухаючись зі швидкістю 20 км/час, виконував поворот праворуч з другорядної дороги на головну та переконавшись, що не створює жодних перешкод для автомобілів, що рухаються по головній автомобільній дорозі, почав виконувати поворот праворуч на автомобільну дорогу Тельманове - Волноваха в напрямку смт.Тельманове. В цей час по автомобільній дорозі Тельманове - Волноваха в напрямку м.Волноваха рухався вантажний сідельний тягач марки- Benz Actrоs, державний р/н НОМЕР_2 з напівпричепом марки ПП, р/н НОМЕР_3, під керуванням відповідача ОСОБА_2, який належить на праві власності ТОВ «ДАЕМ». Під час виконання ним повороту ОСОБА_2 здійснював свій рух у правій полосі автомобільної дороги сполученням Тельманове - Волноваха в напрямку м. Волноваха, але потім різко змінив полосу руху та виїхав на зустрічну смугу вказаної автомобільної дороги. В цей час він вже закінчив свій поворот і знаходився на смузі для руху по автомобільній дорозі Тельманове - Волноваха в напрямку смт.Тельманове, де і сталося зіткнення його автомобіля ВАЗ 21070 з вантажним сідельним тягачем Mercedes - Benz Actrоs з напівпричепом марки ПП відповідача. Внаслідок зіткнення в його автомобілі було пошкоджено ліву передню частину кузову та сталося займання палива, автомобіль було повністю пошкоджено. Проведеною оцінкою збитку транспортного засобу від 08.08.2011 р. встановлено, що сума матеріальної шкоди власника автомобіля ВАЗ 21070 становить 28 696,32 грн. Постановою СВ по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області від 18.11.2011 року було відмовлено в порушенні кримінальної справи за фактом ДТП, та виділені матеріали для притягнення його і відповідача до адміністративної відповідальності. Ухвалами суду Волноваського районного суду від 27.01.2012 р. відносно відповідача та від 06.02.2012 р. відносно нього адміністративні справи закриті у зв'язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи, що вина кожного учасника дорожньо-транспортної пригоди не встановлена у скоєному ДТП, просив встановити процентне співвідношення вини кожного з водіїв у ДТП, його - 10%, відповідача ОСОБА_2 - 90% та, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду перед третіми особами застрахована в ПрАТ «Страхова група «ТАС», відповідно до ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив стягнути на з ПрАТ «Страхова група «ТАС» суму заподіяної йому шкоди.

Заочним рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ «ДАЕМ», третя особа ПрАТ «Страхова група «ТАС» про визнання ступеня вини у скоєному ДТП та стягнення збитків, спричинених ДТП було частково задоволено. Визначено ступінь вини у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 19.07.2011 року між транспортними засобами ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1 - 10% та Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом марки ПП, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2- 90 %. Стягнуто з ТОВ «ДАЕМ» матеріальну шкоду на користь ОСОБА_1 25 826,69 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 14 березня 2013 року за заявою ТОВ «ДАЕМ» вказане заочне рішення скасовано.

За результатами повторного розгляду справи рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено ступінь вини у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 19.07.2011 року між транспортними засобами ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1 - 50%, та Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом марки ПП, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2 - 50% .

Стягнуто з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача матеріальну шкоду 14 348,14 грн. та судовий збір у розмірі 229,40грн. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю вимог.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, відповідач ПрАТ «Страхова група «ТАС» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ «Страхова група «ТАС» в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідач ОСОБА_2, представник ТОВ «ДАЕМ» в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подали, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення телефонограми, зареєстрованої у встановленому порядку в журналі телефонограм за №208 та факсимільним повідомленням, що підтверджується витягом із журналу телефонограм та звітом про відправку факсимільного повідомлення. Тому з урахуванням думки учасників процесу, виходячи з положень ч.1 ст.305 ЦПК України, колегія суддів дійшла до висновку про розгляд справи у відсутності зазначених осіб.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ПрАТ «Страхова група ТАС» Колесник О.В., який доводи апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з ПрАТ «Страхова група «ТАС» в повному обсязі, заперечення позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_5, які просили апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова група ТАС» відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що 19.07.2011 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю ОСОБА_1, який керував належним йому на праві власності транспортним засобом ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4 та ОСОБА_2, працюючого водієм в ТОВ «ДАЕМ», який керував належним товариству транспортним засобом Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом марки ПП, реєстраційний номер НОМЕР_3. Дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення правил дорожнього руху обома водіями. Транспортні засоби в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримали механічні пошкодження, транспортний засіб позивача згорів вщент і ремонту не підлягає, шкода оцінена на суму 28 696,32 грн. Враховуючи те, що у порушення Правил дорожнього руху позивач не пропустив транспортний засіб, який рухався по головній дорозі, виїзджаючи на головну дорогу з другорядної, а відповідач, об'їжджаючи вибоїну на асфальті на смузі його руху, виїхав на зустрічну смугу, де рухався автомобіль ВАЗ 21070, не прийнявши заходів, зазначених в п.12.3 Правил дорожнього руху, суд дійшов до висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини обох водіїв та визначив ступінь вини позивача в 50%, відповідача ОСОБА_2 - 50%.

За таких обставин, з урахуванням того, що належний ТОВ «ДАЕМ» транспортний засіб, яким керував ОСОБА_2, був застрахований, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнув з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 14 348,16 грн. та судовий збір у розмірі 229,40грн., а в іншій частині позову відмовив за безпідставністю вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія судів не може не погодитись.

Відповідно до ст.ст.1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що19.07.2011 року о 12.10 годині сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія ОСОБА_1, який керував належним йому на праві власності транспортним засобом ВАЗ 21070 , реєстраційний номер НОМЕР_4 та водія ОСОБА_2, який керував транспортним засобом Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, з напівпричепом ПП, реєстраційний номер НОМЕР_3, що належить ТОВ «ДАЕМ», на підставі подорожнього листа.

Водій ОСОБА_2, рухаючись по правій полосі проїзної частини автодороги Волноваха - Тельманове зі сторони смт.Тельманове в напрямку м.Волноваха, наближаючись перехрестя з другорядною дорогою в напрямку переїзду с.Свободне, визначеному дорожнім знаком 1.23.2, проявив необачність та не впевнившись у безпеці своїх дій для інших учасників дорожнього руху, об'їзджаючи вибоїну на проїзній частині полоси свого руху, незважаючи на суцільну розмітку, розділяючу смуги руху із зустрічним напрямком, виїхав на зустрічну смугу руху, чим створив перешкоду для руху транспортних засобів по зустрічній смузі руху.

В цей час водій ОСОБА_1, рухаючись зі сторони переїзду с.Свободне у напрямку автодороги Тельманове - Волноваха, здійснюючи виїзд на головну дорогу, при наявності знаку 2.1 «уступи дорогу», проявив неуважність та необережність, виїхав на перехрестя, здійснюючи поворот направо на смугу руху, по якій рухався транспортний засіб під керуванням ОСОБА_2

Внаслідок таких дій водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відбулось зіткнення транспортних засобів, в результаті чого останні були технічно пошкоджені, автомобіль ВАЗ-21070 загорівся та був знищений. Також ОСОБА_1 і пасажир його автомобіля ОСОБА_6 отримали тілесні ушкодження.

Дані обставини підтверджуються постановами Волноваського районного суду Донецької області від 27.01.2012 року та від 06.02.2012 року про закриття провадження про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_1. на підставі ст.38, п.7 ст.247 КУпАП за перебігом строку про накладення адміністративного стягнення (а.с.13,14), протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19.07.2011 року, протоколами огляду і перевірки стану транспорту від 19.07.2011 року, від 29.07.2011 року, подорожнім листом №128821 від 19.07.2011 року, експертним висновком №12/18 від 02.03.2012 року (матеріал про відмову в порушенні кримінальної справи №212/2011 а.с.5-12,13-18,23-24,29-32,49-51,56,75-81), а також матеріалами справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 №3/0506/161/12.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про те, що вказана дорожньо-транспортна подія відбулася з вини обох водіїв - ОСОБА_2 та ОСОБА_1, визначивши ступінь вини кожного з водіїв у рівних частках по 50% кожного. До такого висновку суд першої інстанції дійшов з урахуванням всіх обставин справи та наданих доказів, свій висновок достатньо повно та обґрунтовано мотивував з посиланням на докази, вимоги чинного законодавства та Правила дорожнього руху в Україні.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «Страхова група «ТАС» висновок суду не спростовують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги постанову Волноваського районного суду від 27.01.2012 року про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 та експертний висновок №12/18 від 02.03.2012 року, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом повного тексту рішення суду. Крім того, колегія суддів вважає необхідним зауважити, що згідно змісту постанови Волноваського районного суду від 27.01.2012 року судом встановлено факт наявності правопорушення в діях ОСОБА_2, передбаченого ст.124 КУпАП, проти чого не заперечував правопорушник, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв'язку з перебігом строку накладення адміністративного стягнення за вчинене правопорушення. З матеріалів справи про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_2 по даному факту дорожньо-транспортної події, конкретних обставин дорожньо-транспортної події, експертного висновку вбачається, що ОСОБА_2 допустив порушення Правил дорожнього руху в Україні, виїхав на зустрічну смугу руху, перетнувши суцільну розділяючу лінію, наближаючись до перехрестя двох доріг та перетинаючи перехрестя цих доріг, не впевнившись у безпеці такого руху, створивши перешкоди для транспортних засобів, що рухаються по цій смузі руху, у порушення Правил дорожнього руху не прийняв заходів до зниження швидкості свого руху та зупинки. Ці обставини ОСОБА_2 в суді першої інстанції не оспорював, з рішенням суду погодився і не оскаржив його. Експертний висновок не має преюдиції перед іншими письмовими доказами і судом першої інстанції правильно оцінений у сукупності з іншими наданими доказами. До компетенції суду входить надавати оцінку доказам, а також оцінювати дії водіїв - учасників дорожньо-транспортної події на предмет їх відповідності вимогам закону, Правил дорожнього руху в Україні. З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про наявність вини обох водіїв у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої був технічно-пошкоджений і знищений автомобіль, належний позивачу, та правильно визначив ступінь вини кожного із водіїв.

Згідно ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 даного Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно ст.22 цього ж Закону при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити потерпілому відповідно до лімітів відповідальності оцінену шкоду, яка була заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.30 даного Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Право на залишки транспортного засобу отримує страховик або особа, яка відповідає за завдану шкоду.

Зі справи вбачається, що належний ТОВ «ДАЕМ» автомобіль Мерседес, яким керував ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди, був застрахований ПрАТ «Страхова група «ТАС», що підтверджується полісом №АА/4208314 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, тип договору 1, період страхування з 15.04.2011 року до 14.04.2012 року. Даним договором визначено ліміт відповідальності за шкоду, завдану життю і здоров'ю (на одного потерпілого) - 100 000грн., за шкоду, заподіяну майну (а.с.58).

Відповідач ОСОБА_2 працює у ТОВ «ДАЕМ» водієм, на час дорожньо-транспортної пригоди керував автомобілем Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ДАЕМ», на підставі подорожнього листа.

Дорожньо-транспортна пригода відбулася в період дії страхового полісу та є страховим випадком. Страховик своєчасно був повідомлений про дорожньо-транспортну подію, що не оспорювалось учасниками процесу.

Згідно акту про пожежу від 19.07.2011 року, внаслідок дорожньо-транспортної події 19.07.2011 року в моторному відділі легкового автомобіля ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_4, сталася пожежа, автомобіль згорів повністю (а.с.9).

Вартість матеріальної шкоди, завданої володільцю автомобіля ВАЗ-21070 ОСОБА_1, складає 28696,32грн. та відповідає ринковій вартості автомобіля з урахуванням зношеності на момент дорожньо-транспортної події (15-22,24,59).

З урахуванням визначеного судом ступеню вини ОСОБА_2 в 50%, страхове відшкодування становить 14 348,14грн. і цю суму суд першої інстанції правильно стягнув з ПрАТ «Страхова група «ТАС» на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди.

Доводи апеляційної скарги ПрАТ «Страхова група «ТАС» про те, що суд першої інстанції залишив без уваги вимоги ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності володільців транспортних засобів» про те, що у разі повного знищення автомобіля його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки така редакція ст.30 зазначеного Закону набрала чинності з 05.02.2013 року і не може застосовуватись до правовідносин, що мали місце 19.07.2011 року.

Крім того, зі справи вбачається, що при проведенні автотоварознавчого дослідження спеціалістом у звіті не було визначено вартість залишків автомобіля знищеного автомобіля. Не визначена така вартість і страховиком.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що залишки автомобіля були продані його дружиною за його згоди особі, яка здійснила евакуацію автомобіля за 1050-1200грн. з урахуванням вартості витрат на евакуацію, тому не пред'являв вимоги до страховика про відшкодування понесених ним витрат на евакуацію автомобіля та його стоянку.

Згідно наданих позивачем квитанцій та акту прийняття-передачі виконаних робіт від 19.07.2011 року ОСОБА_1 оплатив за евакуацію пошкодженого транспортного засобу 1050грн. Також ним сплачено витрати за стоянку згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 06.08.2011 року 360грн.

Представник ПрАТ «Страхова група «ТАС» в судовому засіданні апеляційного суду не оспорював документів щодо вартості понесених позивачем витрат на евакуацію та стоянку і що ці витрати підлягають відшкодуванню страховиком, також не заперечував проти того, що вартість залишків знищеного автомобіля може бути визначені у розмірі, наведеному позивачем.

З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення стягнутої судом першої інстанції суми відшкодування матеріальної шкоди зі страховика, а помилкове посилання суду першої інстанції на ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правові відповідальності володільців транспортних засобів» не призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» відхилити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 25 грудня 2013 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Баркова Л.Л.

Судді : Сорока Г.П.

Гаврилова Г.Л.