Ухвала суду № 38724175, 28.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/372/2014(м)

222/1670/13-ц

Головуючий у 1-й інстанції Демочко Т.Є.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 27

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

24 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Баркової Л.Л.,

суддів - Сорока Г.П., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Брежнєві Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом Кредитної спілки «Азовська кредитна компанія» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 листопада 2013 року позивач Кредитна спілка «Азовська кредитна компанія» (далі за текстом КС «Азовська кредитна компанія») звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_3 та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року в розмірі 22 154,60 грн., судовий збір в розмірі 229,40 грн., а всього 22 384,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 15.06.2006 року між Філією № 2 КС «Азовська кредитна компанія» та відповідачем був укладений кредитний договір № 20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року, згідно з умовами якого відповідачу надано кредит для придбання скутера Bullet в сумі 5 569,00 грн. строком користування на 18 місяців. Для забезпечення кредитного договору між КС «Азовська кредитна компанія» та відповідачем було укладено договір застави № 20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року, предметом застави є придбаний відповідачем товар. Відповідач зобов'язався повертати суму кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до умов договору, але свої зобов'язання не виконав. За час користування кредитом здійснив платежі 08.07.2006 року - 410,00 грн., 10.10.2006 року - 820,00 грн.. 16.01.2007 року - 1 640.00 грн., залишок за кредитом склав 3 810,56 грн., станом на 15.05.2008 року утворилась заборгованість у розмірі 22154,60грн. Судовим наказом Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 13.06.2008 року з відповідача було стягнуто суму заборгованості по вказаному кредитному договору. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.10.2013 року зазначений судовий наказ було скасовано. Оскільки заборгованість за кредитним договором, що утворилася станом на 15.05.2008 року не погашена, то просив стягнути цю заборгованість з відповідача.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року позовну заяву КС «Азовська кредитна компанія» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КС «Азовська кредитна компанія» загальну суму заборгованості за кредитним договором №20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року, яка утворилась станом на 15.05.2008 року, в розмірі 22 154,60 грн. та судовий збір в розмірі 229,40 грн., а всього 22 384 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог КС «Азовська кредитна компанія» відмовити. При цьому посилається на незаконність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, які доводи апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, заперечення представника КС «Азовська кредитна компанія» Мовчан Н.І., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності того, що між сторонами 15.06.2006 року був укладений кредитний договір, за яким відповідач отримав кредитні кошти в сумі 5 569грн., зобов'язавшись повернути ці кошти та сплатити відсотки за користування кредитом шляхом внесення щомісячних платежів, однак свої зобов'язання не виконав, сума заборгованості складає 22 154.60 грн. Враховуючи те, що відповідачу було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, але на вимоги кредитної спілки він не реагував, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача, позов задовольнив та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь позивача стягнув 22 154.60 грн. та судові витрати по справі.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони випливають з обставин справи, наявних у справі доказів та відповідають вимогам закону.

Так, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.610,611,625 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання грошового зобов'язання. У разі неналежного виконання зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що згідно кредитного договору № 20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року ОСОБА_3 одержав у Філії №2 КС «Азовська кредитна компанія» кредитні кошти в сумі 5 569,00 грн. зі строком користування 18 місяців взамін на зобов'язання повернути кредитні кошти, сплатити відсотки, комісії, штрафи та інші платежі згідно умов договору (а.с.9).

Відповідно до п.1.2 договору сума плати за користування кредитом встановлюється із розрахунку 0,1% від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом.

Згідно п.8 договору сторони домовились, що у разі прострочення платежів, вказаних в п.п.2.2 договору, більш ніж на 10 днів оплата за користування кредитом може встановлюватися із розрахунку 1,0% від суми залишку кредиту за кожен день прострочки.

Відповідно до п.2.2 договору позичальник зобов'язався щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця вносити платежі, розмір яких не може бути меншим зазначеного у додатку №1 до договору.

Згідно додатку №1 до кредитного договору ОСОБА_3, починаючи з 20.07.2006 року по 20.11.2007 року включно на погашення кредитних зобов'язань щомісячно повинен вносити платіж у розмірі 410грн., а 20.12.2007 року повинен сплатити 373,34грн. Сукупна вартість кредиту становить 7343,34грн. (а.с.10).

Як вбачається зі справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав, надав позичальнику обумовлену у договорі суму кредитних коштів на придбання скутера.

В судовому засіданні апеляційним судом були оглянуті оригінали кредитної справи - заява позичальника на видачу кредиту, кредитний договір, додаток №1 до кредитного договору, договір застави, опис переданого у заставу предмету, розписка ОСОБА_3 про зобов'язання зберігати предмет застави, видатковий касовий ордер, копії яких наявні у справі на а.с.8-12,45.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду визнав, що такий кредитний договір він укладав, придбав товар за кредитні кошти в обумовленому договором розмірі, необхідному для придбання скутера, який був переданий позивачу в заставу на забезпечення виконання зобов'язань за договором. Скутер він отримав та користувався ним поки його у нього не вкрали. Також відповідач підтвердив, що у вказаних документах, окрім видаткового касового ордеру, записи та підпис вчинені ним. Щодо видаткового касового ордеру відповідач зазначив, що підпис похожий на його, але він сумнівається в цьому, оскільки йому пам'ятається, що кредитні кошти він на руки не отримував, а ці кошти були зразу ж сплачені продавцю скутера.

Від призначення судової почеркознавчої експертизи для перевірки питання чи вчинений на видатковому касовому ордері підпис відповідачем або іншою особою, відповідач та його представник в апеляційному суді відмовились.

З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що ОСОБА_3 кредитні кошти не отримував є безпідставними.

Зі справи також вбачається, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі не виконав. Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №20027/06-Ф2 від 15.06.2006 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 перед позивачем, що утворилася станом на 15.05.2008 року, становить 22 154,60 грн. та складається із заборгованості за кредитом у розмірі 3810,56грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у розмірі 18344,03грн., у томі числі заборгованості по відсотках, нарахована по п.1.2 договору, - 15,24грн., по п.8 договору - 18328,79грн. (а.с.4).

Даний розрахунок заборгованості проведений у відповідності з умовами кредитного договору, графіку платежів з урахуванням дати та суми проведених відповідачем платежів, тому суд першої інстанції обґрунтовано прийняв цей розрахунок заборгованості за основу при ухваленні рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач в односторонньому порядку неправомірно змінив розмір відсотків за користування кредитом, є безпідставними.

Як вбачається з умов договору сторони узгодили, що у разі прострочення платежів більш ніж на 10 днів, оплата за користування кредитом визначається у розмірі 1,0% від суми залишку кредиту за кожний день прострочення (п.8). Тобто, збільшення відсоткової ставки за користування кредитом узгоджено сторонами у договорі, тому нарахування відсотків по підвищеній відсотковій ставці проводиться кредитором при настанні факту прострочення платежу більш ніж на 10 днів від передбаченого строку в графіку погашення заборгованості і таке нарахування не потребує додаткового узгодження з позичальником та не є зміною умов договору.

Ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду відповідач та його представник не надали жодних доказів про те, що позичальником були проведені платежі на виконання зобов'язань за кредитним договором на суму більшу ніж зазначено в розрахунку заборгованості, тобто більш ніж 2870грн. Відповідач пояснив, що він не зберіг квитанцій про внесення платежів і жодних доказів на спростування розрахунку позивача не має.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про обгрунтованість позову та правильно задовольнив позов, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 22154,60грн.

Також колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про відсутність підстав для застосування позовної давності і відмови в позові з цих підстав, з урахуванням наступного.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Згідно ч.1 ст.258 ЦК України для окремих вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність тривалістю в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Зі справи вбачається, що укладеним між сторонами договором від 15.06.2006 року було передбачено строк його виконання - надання кредиту на 18 місяців. Згідно графіку погашення, який є невід'ємною частиною договору, відповідач повинен проводити щомісячні платежі 20 числа кожного місяця, останній платіж - 20.12.2007 року.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач провів черговий платіж 16.01.2007 року і в подальшому платежі на виконання зобов'язань за договором не проводив.

Заборгованість за кредитним договором у розмірі 22154,60грн. позивачем розрахована станом на 15.05.2008 року.

Дана заборгованість була стягнута з відповідача на користь позивача судовим наказом № 2-Н-2855/08 від 13.06.2008 року, виданим Жовтневим районним судом м.Маріуполя Донецької області за заявою КС «Азовська кредитна компанія» (а.с.13).

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 09.10.2013 року зазначений судовий наказ №2-Н-2855/08 від 13.06.2008 року скасовано (а.с.14-15).

З позовом до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15.06.2006 року у розмірі 22154,60грн., що утворилась станом на 15.05.2008 року, позивач звернувся 14.11.2013 року.

Отже, позивач не пропустив встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості, оскільки перебіг позовної давності було перервано зверненням позивача до суду із заявою про видачу судового наказу. Такий судовий наказ судом був виданий та був пред'явлений позивачем до виконання (а.с.102-105), але не був виконаний, що в судовому засіданні апеляційного суду підтвердив відповідач, пояснивши, що ніяких коштів на виконання судового наказу він не сплачував.

У зв'язку із скасуванням судового наказу та несплатою суми боргу в порядку його виконання, у позивача виникло право на повторне звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, що утворилася станом на 15.05.2008 року, у розмірі 22154,60грн. При цьому трирічний строк позовної давності з дня скасування судового наказу позивач не пропустив.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, їм та наданим доказам дав правильну правову оцінку і обґрунтовано у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права дійшов до висновку про задоволення позову.

З огляду на наведене, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах заявлених в суді першої інстанції позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга представника відповідача підлягає відхиленню.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про судовий збір» з урахуванням матеріального стану відповідача, того, що він не має постійного заробітку, колегія суддів вважає можливим звільнити його від сплати недонесеної суми судового збору при подачі апеляційної скарги у розмірі 6,80грн. (121,80-115,0).

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 06 лютого 2014 року залишити без зміни.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати в дохід держави недонесеної суми судового збору у розмірі 6 (шість) гривень 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Баркова Л.Л.

Судді : Сорока Г.П.

Гаврилова Г.Л.