Ухвала суду № 38716029, 24.04.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 260/9922/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2143/2014

Єдиний унікальний номер 260/9922/13-ц

Справа № 22ц775/2143/2014 Головуючий 1 інстанції Бескровна О.Л.

Категорія 79 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Гусєва В.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку справу за апеляційною скаргою відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька на ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 28 січня 2014 року по цивільній справі за скаргою публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», заінтересована особа ОСОБА_1, на дії державного виконавця відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закриття виконавчого провадження,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Ленінського районного суду м.Донецька від 28 січня 2014 року скаргу ПАТ «Державний ощадний банк України» на дії державного виконавця відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку про визнання дій неправомірними, скасування постанови про закриття виконавчого провадження задоволено.

Визнано дії державної виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку щодо закінчення виконавчого провадження № 30148676 неправомірними. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2013 року ВП №30148676 за виконавчим листом Ленінського районного суду м.Донецька №2-238.

З вказаною ухвалою не погодився відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати зазначену ухвалу, визнати дії державної виконавчої служби такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України, визнати рішення суду № 2-238, видане Ленінським районним судом м.Донецька 08 лютого 2011 року, у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення суми боргу 293948,78 грн. таким, що виконано фактично у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що 30 листопада 2011 року до ВДВС на виконання надійшов виконавчий лист № 2-238, виданий Ленінським районним судом м.Донецька 08 лютого 2011 року про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу 293948,78 грн., того ж дня державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та направлена сторонам виконавчого провадження, 06 вересня 2013 року до відділу з'явилась боржниця ОСОБА_1, яка надала пояснення, що про рішення суду, згідно якого їй необхідно сплатити суму боргу 293948,78 грн., вона знала, у зв'язку з чим сплачувала борг з серпня 2010 року по вересень 2013 року, у підтвердження надала копії квитанцій про сплату боргу, а також надала довідку ПАТ «Ощадбанк», яка підтверджувала сплату боржницею коштів в рахунок погашення боргу. Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачений вичерпний перелік виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню, серед яких відсутній кредитний договір. У зв'язку з чим відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м.Донецьку так і ОСОБА_1 усі дії були направлені на погашення заборгованості та регламентувались виключно виконавчим документом. Крім того, ПАТ «Ощадбанк» вказує загальну суму заборгованості за курсом НБУ станом на 06 вересня 2013 року 91319,05 грн., яка складається: сума боргу - 7990,94 доларів США, поточні відсотки - 45,09 доларів США, пеня - 478,22 доларів США, однак цією заявою ПАТ «Державний ощадний банк» вводить в оману, оскільки 8514,25 доларів США ніяким чином не можуть складатись за курсом НБУ станом на 06 вересня 2013 року 91319,05 грн.

Представник відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька Беркоза Р.С., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк» Попов М.О., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги ВДВС та просила її задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 30 листопада 2011 року на підставі виконавчого листа № 2-238, виданого Ленінським районним судом м. Донецька 01 березня 2011 року, відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Донецьку було відкрите виконавче провадження № 30148676 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 239948,78 грн.

10 вересня 2013 року державним виконавцем ВДВС Ленінського РУЮ винесена постанова про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із сплатою ОСОБА_1 суми боргу (а.с.11).

Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив із того, що з дня набрання чинності рішення суду до АТ «Ощадбанк» надходили суми від ОСОБА_1 у виконання нею своїх зобов'язань як позичальника за кредитним договором від 27 лютого 2008 року, які направлялися на погашення заборгованості за кредитним договором, яка була наявна на той час, та зараховувалися відповідно до пункту 1.7 кредитного договору; таким чином, рішення суду не виконано у повному обсязі, про це свідчить відсутність у квитанціях про внесення готівки примітки про те, що це внесення робиться з метою саме виконання відповідного рішення суду.

Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У судовому засіданні сторонами не спростовувався факт того, що заявниця лише 24 грудня 2012 року дізналася про винесення постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, скарга на дії державного виконавця надійшла до суду 25 грудня 2012 року, тому суд вважає, що скарга на дії державного виконавця подана до суду у встановлений законодавством строк на оскарження.

Як вбачається з матеріалів справи 27 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Державний Ощадний банк України» в особі філії Ворошиловське відділення № 25 м. Донецька ВАТ «Ощадбанк» був укладений кредитний договір № 3785, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 36000 доларів США на споживчі потреби строком на 120 місяців зі сплатою 12,5 % відсотків річних (а.с.5-7).

Відповідно до пункту 1.7. вказаного кредитного договору при надходженні від позичальника коштів у рахунок погашення кредиту та сплати процентів за користування ним, виконання позичальником грошових зобов'язань за цим договором здійснюється у наступній черговості: 1) плата за розрахунково-касове обслуговування при достроковому погашенні частини кредиту або залишку всієї заборгованості за кредитом за ініціативою позичальника; 2) погашення прострочених процентів за користування кредитом (якщо прострочення буде мати місце); 3) погашення простроченої заборгованості за кредитом (якщо прострочення буде мати місце); 4) погашення нарахованих строкових процентів за користування кредитом; 5) погашення строкової заборгованості за кредитом; 6) сплата пені за непогашення в строк платежів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 7) сплата пені за непогашення в строк процентів за користування кредитом (якщо непогашення буде мати місце); 8) сплата інших платежів відповідно до цього договору.

З наданих у судове засідання апеляційного суду виконавчого провадження №30148676 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-238, виданого Ленінським районним судом м.Донецька 08 лютого 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» суми боргу 293948,78 грн. та квитанцій за період з серпня 2010 року по вересень 2013 року вбачається, що у зазначених квитанціях та у виконавчому провадженні відсутні відомості про те, що за вказаними квитанціями провадиться сплата заборгованості з метою саме виконання рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 08 лютого 2011 року.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що підстави для закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-238 відсутні, оскільки ні відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька, ні ОСОБА_1 не надали відповідних доказів щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, в той час як з вищевказаних квитанцій вбачається, що сплату ОСОБА_1 проводила у відділенні банку у погашення заборгованості за кредитним договором та банком зазначені кошти зараховувалися відповідно до пункту 1.7. кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги про не відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до помилкового судового рішення.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року, виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає за необхідне ухвалу суду першої інстанції в частині скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 10 вересня 2013 року ВП №30148676 за виконавчим листом Ленінського районного суду м.Донецька №2-238 змінити, та зобов'язати відділ державної виконавчої служби скасувати постанову державного виконавця від 10 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Донецька від 28 січня 2014 року в частині скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька Вільголенко С.В. від 10 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-238 від 01 березня 2011 року, виданого Ленінським районним судом м.Донецька, змінити.

Зобов'язати відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м.Донецька від 10 вересня 2013 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-238 від 01 березня 2011 року, виданого Ленінським районним судом м.Донецька.

В решті частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді