Ухвала суду № 38716020, 20.03.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 0551/1097/2012 Номер провадження 22-ц/775/2095/2014

Єдиний унікальний номер 0551/1097/12

Номер апеляційного провадження 22ц775/2095/2014 Головуючий 1 інстанції Кошева О.А.

Категорія 20 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Козаку І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 28 березня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва,

в с т а н о в и в :

Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 28 березня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на об'єкт незавершеного будівництва - склад загальною площею 258 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, готовністю 78 %.

З вказаним рішенням не погодився ОСОБА_1, який не брав участі, однак, оскаржуваним рішенням про визнання права власності, суд першої інстанції вирішив питання про його права як власника суміжної ділянки по АДРЕСА_1, посеред якої знаходиться земельна ділянка, на якій і знаходиться спірний об'єкт, та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що земельна ділянка площею 0,0870 га, яка знаходиться в орендному користуванні ФОП ОСОБА_3 не має самостійних під'їздів, проходів та будь-яких комунікацій, договір земельного сервітуту з апелянтом не укладався. Земельна ділянка площею 0,0870 га, на якій знаходиться спірний самочинно збудований об'єкт, була надана міською радою в користування саме відповідачу ФОП ОСОБА_3 для будівництва складу, а питання щодо передачі вказаної земельної ділянки для будівництва позивачу не вирішувалось, як і не розроблялось відповідно дозвільна документація на будівництво спірного об'єкту. Суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідно до норм ЦК України у випадку невиконання умов договору настають наслідки, обумовлені сторонами у договорі або визначені законом, а тому вирішення позову про зобов'язання виконати умови договору шляхом визнання права власності на об'єкти нерухомого майна не відповідає засадам цивільного законодавства України.

ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності.

Представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, в судовому засідання апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта та позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 19 вересня 2001 року № 537/7 ФОП ОСОБА_3 було надано попереднє погодження місця будівництва торгівельно-продовольчих складів по АДРЕСА_1. Остаточне погодження було надано рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 18 грудня 2002 року № 1275.

У 2003 році Горлівською міською філією ДП «Донецький регіональний центр державного земельного кадастру» на замовлення ФОП ОСОБА_3 був підготовлений проект відведення земельної ділянки та технічний звіт з винесення в натурі меж земельної ділянки для будівництва складів по АДРЕСА_1. Починаючи з 2004 року земельна ділянка в АДРЕСА_1, була надана Горлівською міською радою ОСОБА_3 в оренду для будівництва складів, відповідно до рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 19 травня 2004 року № 519.

Протягом часу оренди земельної ділянки відповідачем на ній були побудовані склади площею 258 кв.м.

КП БТІ м.Горлівки за заявою ОСОБА_3 була проведена інвентаризація вищезазначеного об'єкта та виданий технічний паспорт на громадський будинок, виготовлений станом на 19 вересня 2011 року. Вартість незавершеного будівництвом складу може складати 102089 грн.

З довідки Горлівського міського БТІ № 604 від 27 вересня 2011 року вбачається, що користувачем будівлі складу літер «А-1» незавершеного будівництва готовністю 78%, розташованого за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_3, право власності в КП «ГМ БТІ» не зареєстровано.

З договору вбачається, що 10 листопада 2011 року позивач з відповідачем уклав договір купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту готовністю 78% - складу за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до умов договору, кошти в сумі 70000 грн. за придбання складу мали бути сплачені позивачем протягом 10 днів з дня укладання договору, відповідачем передано документацію на об'єкт незавершеного будівництва та ключі від складу, на підтвердження виконання договору сторонами укладено акт прийому-передачі майна. Нотаріально зазначений договір не посвідчено, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався ст. 41 Конституції України, ст.ст. 328, 331, 334, 392, 182 ЦК України, ст. 19 Інструкції про порядок здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 20/5 від 03 березня 2004 року, ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 174 ч. 4 ЦПК України.

Відповідно до ст. 98 Земельного Кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із ст. 99 Земельного Кодексу України Власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Статтею 100 Земельного Кодексу України встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

З наданого разом з апеляційною скаргою до апеляційного суду ОСОБА_1 державного акту на право власності вбачається, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 площею 7,0622 га на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку від 11 квітня 2006 року (а.с.110).

При цьому з зазначеного акту вбачається, що в межах вказаної земельної ділянки знаходяться землі ОСОБА_3 (а.с.110 оборот).

Відповідачеві ОСОБА_3 рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 19 вересня 2001 року № 537/7 було надано попереднє погодження місця будівництва торгівельно-продовольчих складів по АДРЕСА_1, остаточне погодження було надано рішенням виконавчого комітету Горлівської міської ради від 18 грудня 2002 року № 1275, починаючи з 2004 року земельна ділянка за вказаною адресою була надана Горлівською міською радою ОСОБА_3 в оренду для будівництва складів відповідно до рішення виконавчого комітету Горлівської міської ради від 19 травня 2004 року № 519, укладено договір оренди та акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.17,64-75).

З огляду на викладене, земельна ділянка виділена відповідачеві ОСОБА_3 в установленому законом порядку.

Таким чином, із встановлених апеляційним судом фактів вбачається, договір від 10 листопада 2011 року був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з приводу купівлі-продажу незавершеного будівництвом об'єкту, яке не є самочинним, і апелянт ОСОБА_1 не є стороною у цьому договорі.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення його прав необґрунтовані, оскільки як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника ОСОБА_1 виділення земельної ділянки відповідачеві апелянтом не оскаржено, встановлення земельного сервітуту сторонами в установленому законом порядку не вирішувалось.

Доводи апеляційної скарги, що рішенням про визнання права власності, суд першої інстанції вирішив питання про його права як власника суміжної ділянки по АДРЕСА_1, не приймаються апеляційним судом до уваги, оскільки до компетенції ОСОБА_1 як власника суміжної земельної ділянки не входить право на оспорювання права власності та законності щодо спірного об'єкту незавершеного будівництва.

Інші доводи апелянта також є безпідставними, а тому суд не приймає їх до уваги.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області від 28 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді