Ухвала суду № 38712495, 15.05.2014, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/1617/13-к Головуючий у суді у 1 інстанції - Шульга В. О.Номер провадження 11/788/39/14 Суддя-доповідач - Забара І. К. Категорія - Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2014 року колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Забари І. К.,

суддів - Філонової Ю. О., Ященка В. А.,

з участю прокурора - Паливоди Л.В.,

захисників - ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засудженого - ОСОБА_5,

потерпілого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді судом першої інстанції, захисника ОСОБА_3 на вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2014 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає в АДРЕСА_1, раніше судимий:

1. 05 квітня 2002 року за ст.ст. 185 ч.3, 15, 185 ч.2, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки;

2. 13 лютого 2003 року за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

04 лютого 2011 року за ст.ст. 185 ч.3, 69 КК України до 2 років позбавлення волі;

засуджений за ч.2 ст.286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки.

В строк покарання ОСОБА_5 зараховано строк відбутого покарання за попереднім вироком - з 14 жовтня 2010 року по 14 жовтня 2012 року включно.

Постановлено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" на користь ОСОБА_6 12986 грн. матеріальної шкоди та 2550 грн. моральної шкоди, на користь ОСОБА_8 2550 грн. моральної шкоди.

Цивільні позови: ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до ТОВ ЛТД "Рембудсервіс" про відшкодування моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. кожному; прокурора Срібнянського району, в інтересах держави в особі Срібнянської ЦРЛ до ТОВ фірма ЛТД "Рембудсервіс" про стягнення 56 грн. витрат на лікування ОСОБА_9; прокурора Срібнянського району, в інтересах держави в особі КЛПЗ "Чернігівська обласна лікарня" до ТОВ фірма ЛТД "Рембудсервіс" про стягнення 6926,49 грн. витрат на лікування ОСОБА_9; прокурора Срібнянського району, в інтересах держави в особі Талалаївської ЦРЛ до ТОВ фірма ЛТД "Рембудсервіс" про стягнення 39 грн. витрат на лікування ОСОБА_9; ОСОБА_9 до ТОВ ЛТД "Рембудсервіс" про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5355,51 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн., - залишено без розгляду.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області витрат в сумі 730,17 грн. за проведення експертизи технічного стану транспортного засобу, 2920,67 грн. за проведення транспортно-трасологічної експертизи, 1189,98 грн. за проведення автотехнічних експертиз.

Долю речових доказів вирішено в порядку ст.81 КПК України 1960 року.

Обраний ОСОБА_5 запобіжний захід до набрання вироком законної сили, залишений попередній - підписка про невиїзд, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку суду ОСОБА_5 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.

4 червня 2008 року, близько 22 години 30 хвилин, ОСОБА_5, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 р.№ НОМЕР_7, належному ТОВ фірма ЛТД "Рембудсервіс", рухаючись по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка в напрямку м. Суми, на 191 км автодороги + 520 м, порушив вимоги п. 12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого, в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, своєчасно не застосував екстрене гальмування, в результаті чого автомобіль під його керуванням здійснив зіткнення з лівою задньою частиною тракторного причепа 2ПТС4 р. № НОМЕР_8, який буксирувався у попутному напрямку за допомогою трактора Т-40 АМ р. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10 Невиконання ОСОБА_5 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо - транспортної події, є її причиною. Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою - небезпечні для життя, від яких загинув на місці, пасажир ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили розлад здоров'я терміном більше 21 дня.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, а справу повернути на новий судовий розгляд в суд першої інстанції. Свої вимоги мотивує тим, що в основу вироку судом було покладено докази, частина з яких отримана з порушенням норм кримінально - процесуального законодавства та строків досудового слідства, а тому не можуть бути визнані належними та допустимими доказами. При кваліфікації дій ОСОБА_5, судом невірно вказано таку кваліфікуючу ознаку, як спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тоді як потерпілому ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості. Невмотивоване рішення суду про часткове задоволення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» моральної шкоди на їх користь по 2 550 грн. замість заявлених 50 000 грн.. Крім того, всупереч вимог ст. 205 ЦПК України, суд не закрив провадження по цивільному позову в зв'язку зі смертю позивача ОСОБА_9, а залишив позов без розгляду.

В поданій апеляції захисник ОСОБА_3 просить вирок суду відносно ОСОБА_5 скасувати, як незаконний та необґрунтований, а кримінальну справу повернути прокурору Срібнянського району Чернігівської області для організації проведення додаткового розслідування, мотивуючи свої вимоги тим, що в ході досудового та судового слідства вина ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не доведена, не встановлені фактичні обставини, за яких відбулася дорожньо-транспортна пригода, пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, в основу обвинувального вироку покладено висновок авто технічної експертизи, проведеної з істотним порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, оцінка судом зібраних доказів по справі є однобічною та такою, що не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості.

Крім цього, засуджений ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду Сумської області з клопотанням про звільнення його від призначеного покарання на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році", мотивуючи його тим, що він має на утриманні двох малолітніх дітей - сина ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 та дочку ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вислухавши доповідь судді, засудженого ОСОБА_5 та його захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підтримку поданої захисником апеляції, думку прокурора, який повністю підтримав апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, думку потерпілого ОСОБА_6, який просив залишити вирок суду без зміни, виконавши вимоги ст. 318 КПК України 1960 року, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи поданих по справі апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляція захисника задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, є обґрунтованими.

Так, з наданих засудженим ОСОБА_5 в ході судового слідства показів вбачається, що 04 червня 2008 року виїхали з м. Ромни близько 7 години з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 на справному автомобілі, в м. Чернігів були приблизно до 16 години. Того дня спиртного він не вживав, весь час поки чекав директора, він нічого не робив і відпочивав. ОСОБА_11 з ОСОБА_9 заїздили вечеряти в якесь кафе за м. Чернігів, в м. Ніжин заїздили на заправку та до знайомих ОСОБА_9, повернулися напідпитку. Потім ОСОБА_11 сів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_9 назад, вони про щось між собою розмовляли, згодом ОСОБА_9 заснув, ОСОБА_11 не спав. Ремні безпеки ні у нього, ні у пасажирів пристебнуті не були. Коли їхали між селами Срібним і Мирним, в зустрічному напрямку їхала фура, він їхав з увімкненим дальнім світлом фар зі швидкістю 100 км/год. Після того, як перемкнув світло на ближнє, фура теж перемкнулася на ближній. На кабіні фури були фари, які не переключалися, і світло було сильне, він бачив тільки роздільну смугу на дорозі. Швидкість руху не зменшував. Після роз'їзду з кабіною фури, попереду помітив табличку і подумав, що то якийсь знак на узбіччі. Через 2-3 секунди відбувся удар. Він не гальмував, тому що причепа чи трактора не бачив, ніяких світловідбивальних знаків не було. Швидкість руху перед дорожньо - транспортною пригодою була близько 90 км/год. Він бачив вдалині габарити автомобілів, які рухалися попереду, проте трактора чи то причепа не бачив.

З наданих в судовому засіданні показів свідка ОСОБА_10 вбачається, що 4 червня 2008 року він їхав по автодорозі Київ-Суми на тракторі з двома причепами, трактор і один причеп належать йому, другий причеп ні, трактор і причепи були з пройденим технічним оглядом. Його причеп освітлювальними приладами обладнаний не був, на задньому борті другого від трактора причепу був трикутний катафот, також був світло відбиваючий номерний знак. Причепи він транспортував з с. Березівка в с. Мирне, виїхав близько 22 години. Перед зіткненням йому назустріч рухався вантажний автомобіль - фура, здається "МАН", в якого було ввімкнене ближнє світло фар, яке його не осліплювало, світло розсіювалося, так як було ще не зовсім темно, вечір був ясний, тільки почало сіріти. Трактор був обладнаний дзеркалами заднього виду та зовнішніми приладами освітлення. На першому від трактора причепі було 6 колодязних кілець, на другому був брухт. Він не може сказати скільки часу пройшло з моменту роз'їзду з зустрічною фурою до моменту зіткнення. Він бачив позаду світло фар автомобіля і взяв правіше, аж до краю асфальту. Ліхтарі габаритів на кабіні трактора горіли і кільця не перешкоджали видимості вогнів, оскільки стояли на причепі торцем. Ніякого звукового сигналу він не чув, в тракторі працював двигун. Рухався з невеликою швидкістю до 25 км/год. В момент зіткнення відчув різкий удар і прискорення руху трактора вперед, після цього з'їхав на праву обочину, зупинив трактор, вийшов з кабіни та побачив, що задній причеп лежав по ходу дороги на боці, а автомобіль передньою частиною був під причепом. В автомобілі була пошкоджена передня частина, в причепа репнула вісь та ресори. З людьми, які зупинилися, вони перевернули причіп, щоб витягнути пасажирів. Задні дверцята автомобіля заклинило, відкрив дверцята ломом, після чого звідти витягли пасажира. Другий пасажир був на передньому пасажирському сидінні, коли його витягли, він був ще живий - хрипів, але був без свідомості. Водій виліз з автомобіля сам, був у шоковому стані, запаху алкоголю від водія він не чув і дуже близько до нього не наближався.

З наданих в судовому засіданні показів потерпілого ОСОБА_6 вбачається, що про те, що відбулося ДТП і з батьком нещастя він дізнався з телефонної розмови з матір'ю. Для з'ясування обставин виїхав до м. Ромни, близько 5 години ранку йому зателефонували з міліції і повідомили, що в результаті ДТП загинув його батько. Наступного дня він був на місці події, там було багато слідів, уламки скла фар, уламки катафотів червоного кольору. Підтримує цивільний позов і просить стягнути на його користь та на користь його матері по 50 000 грн. моральної шкоди з страхової компанії "Княжа", пам'ятник покійному батькові встановлений.

Представник цивільного відповідача - ПРАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" ОСОБА_14 під час судового розгляду пояснив, що цивільний позов ОСОБА_8, дружини загиблого, та ОСОБА_6, сина загиблого, страхова компанія не визнає, оскільки моральна шкода може бути відшкодована лише в розмірі 5% від 51000 грн., що становить 2550 грн., та може бути відшкодована лише потерпілому, тобто особі, яка безпосередньо потерпіла від ДТП, а ОСОБА_8 та ОСОБА_6 не були учасниками ДТП, тому їм не може відшкодовуватися моральна шкода. Що стосується витрат на виготовлення та встановлення пам'ятника, страхова компанія визнає позов в цій частині за умови, якщо мається підтвердження існування суб'єкта підприємницької діяльності, який надавав такі послуги та акт виконаних робіт або хоча б фотографія, що пам'ятник дійсно встановлений.

Крім того, вина засудженого підтверджується й іншими матеріалами справи, зокрема:

- протоколом огляду місця дорожньо-транспортної події від 5 червня 2008 року, схемою та фототаблицею до нього, з яких вбачається, що найменування місцевості, де трапилась ДТП - автодорога "Київ-Суми-Юнаківка" 191 км +520 м; ширина проїзної частини 7,1 м; оглядаєма ділянка не освітлюється в нічний час; положення транспортних засобів на місці пригоди - автомобіль ВАЗ 21099 д.н.з. НОМЕР_7, причеп 2ПТС4 Д.Н.З. НОМЕР_8, трактор Т-40 АМ д.н.з. НОМЕР_2, причеп 2ПТС4 д.н.з. НОМЕР_4, знаходиться на місці ДТП під час огляду згідно схеми до протоколу огляду місця ДТП; сліди шин вказані на схемі; сліди гальмування відсутні; напрямок руху трактора із причепом та автомобілем ВАЗ 21099 зі сторони м. Київ в напрямку м. Суми; наявність зламаних та загублених частин транспортних засобів на місці пригоди вказані на схемі під № 5,6,8,9; інші сліди та негативні обставини - мається слід гальмівної речовини на проїзній частині дороги вказаний на схемі умовним позначенням (т.1 а.с.18-43);

- свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, відповідно до якого власником автомобіля ВАЗ 21099 р. № НОМЕР_7 є "Рембудсервіс" ТОВ фірма ЛТД (т.1 а.с.45);

- страховим полісом № ВВ/3971786 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (т.1 а.с.47);

- посвідченнями на відрядження, з яких вбачається, що ОСОБА_11 та ОСОБА_5 4 червня 2008 року відряджені до м. Чернігів, строк відрядження 1 день (т.1 а.с.48);

- протоколом огляду транспортного засобу - причепа 2 ПТС - 4 від 05 червня 2008 року, відповідно до якого освітлювальні та сигнальні пристрої відсутні (т. 1 а.с. 60);

- протоколом № 85 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння від 5 червня 2008 року, за висновком якого ОСОБА_10 тверезий (т.1 а.с.63);

- протоколом огляду транспортного засобу - тракторного причепу 2ПТС4 р. № НОМЕР_8 від 9 червня 2008 року, з якого вбачається, що на момент огляду на рамі з задньої лівої сторони мається деформований капот автомобіля ВАЗ 21099, який облягає раму, прилади зовнішнього освітлення в задній частині причепу відсутні. На момент огляду у вказаному місці катафот відсутній, а мається лише отвір в якому знаходиться болт з гайкою, у вказаному місці борт пошкоджено (т.1 а.с.87);

- протоколом допиту потерпілого ОСОБА_9 від 18 липня 2008 року, відповідно до показів якого швидкість їх автомобіля була близько 100 км/год (т.1 а.с. 111-112);

- висновком експерта експертизи технічного стану транспортного засобу від 24 липня 2008 року № 373, відповідно до якого технічний стан робочої гальмівної системи та системи рульового керування автомобіля ВАЗ 21099, р.н. НОМЕР_7 не перебуває в причинному зв'язку з ДТП (т. 1 а.с. 126-128);

- висновком експерта транспортно - трасологічної експертизи від 24 липня 2008 року №374, відповідно до якого таблиці фотоілюстрацій, схеми взаємного розташування автомобіля відносно тракторного причепа, якщо вважати, що слід, який зафіксований на схемі як клиновидний об'єкт у вигляді двох відрізків хвилястої форми, в умовних позначеннях вказано: "сліди волочіння на асфальті", довжиною 0,8 м, розташований на відстані 2,93 м від краю проїзної частини залишений в результаті ковзання розтяжки важеля правої передньої підвіски по дорожньому покриттю, можливо припустити, що первинний контакт транспортних засобів, найбільш вірогідно, відбувся на початку вказаного сліду. З урахуванням габаритної ширини автомобіля ВАЗ 21099, р. № НОМЕР_7, яка становить 1650 мм, і габаритної ширини тракторного причепа 2-ПТС-4, р. № НОМЕР_8, рівній 2500 мм, в момент контакту права сторона автомобіля перебувала на відстані приблизно 800-900 мм від лівого борта тракторного причепа, при чому, беручи до уваги те, що механічні пошкодження правої частини перегородки воздухотоку і нижньої частини рамки вітрового скла у виді протяжної полоси розташована, під деяким кутом до поздовжньої осі автомобіля, можливо припустити, що в момент зіткнення транспортних засобів, поздовжня вісь тракторного причепа була відхилена від поздовжньої вісі автомобіля під кутом близько 5є (т.1 а.с. 139-147);

- висновком експерта судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_11 від 5 серпня 2008 року №636, відповідно до якого у останнього мали місце наступні тілесні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма, крововилив на м'яких тканинах голови в лобній області, лінійний перелом лобної кістки з права, який іде на основу черепа: лінія перелому лобної кістки іде в праву передню черепно-мозкову ямку де мається її розтрощення, далі іде через півнячий гребінь, де лінія перелому роздвоюється: одна лінія іде в ліву передню черепно-мозкову ямку до скроневої кістки, друга лінія іде через турецьке сідло в ліву середню черепно-мозкову ямку, субарахноїдальний крововилив з розмізженням правої лобної долі, в лобній області з права з переходом на тім'яну скальповано-лоскутна рана, на правій виличній області забійна рана, на правій щоці аналогічна рана, в області підборіддя з права 2 аналогічні рани, на верхній губі синець, тут же зі сторони слизової оболонки рана, на нижній губі 2 забійні рани, по лівій половині обличчя садно з поздовжнім окресленням, в області латерального кута лівого ока забійна рана, на верхній повіці лівого ока аналогічний синець, на передній поверхні грудної клітки 4 садна з поздовжнім окресленням, по задній поверхні правого плеча лоскутно-рвана рана, по внутрішній поверхні правого плеча рвана рана, відкритий перелом в/3 правого плеча. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердих тупих предметів. По давності можуть відповідати 04 червня 2008 р. і мають характер тяжких тілесних ушкоджень за ознакою як небезпечних для життя. Безпосередньою причиною смерті явився набряк-набухання головного мозку на фоні субарахноїдального крововиливу. Травмуюча сила по відношенню до ОСОБА_11 була направлена зпереду - назад. При судово-токсилогічному дослідженні крові, взятої з трупа, виявлено етиловий спирт в кількості 2%, що відносно живої людини може відповідати середньому ступеню алкогольного сп'яніння. Смерть ОСОБА_11 настала 04 червня 2008 року. Дані тілесні ушкодження могли утворитися під час ДТП при обставинах описаних в описовій частині постанови. Між отриманими тілесними ушкодженнями та смертю існує прямий причинно-наслідковий зв'язок (т.1 а.с. 152 -156);

- висновком від 12 травня 2009 року № 334 експерта судово-медичної експертизи ОСОБА_5, відповідно до якого у останнього мало місце: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, множинні забійно-рвані рани обличчя. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. По давності тілесні ушкодження відповідають 4 червню 2008 року. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 могли виникнути в результаті травматичного впливу транспортного засобу, більш вірогідно внутрішніми частинами салону автомобіля. Дані тілесні ушкодження виявлені у ОСОБА_5 могли утворитися під час ДТП при обставинах вказаних в постанові. В момент спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень він міг знаходитися в сидячому положенні (т.1 а.с.161-164);

- висновком від 07 квітня 2009 року № 226 експерта судово-медичної експертизи ОСОБА_9, відповідно до якого у останнього мали місце наступні тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки. Перелом 8-9 ребер зліва. Лівобічний гідроторакс. Стан після закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Симптом вегето-судинної дистонії. Дані тілесні ушкодження виникли від дії твердих, тупих предметів, по давності можуть відповідати 4 червня 2008 р. і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня. Тілесні ушкодження: закрита травма грудної клітки. Перелом 8-9 ребра зліва. Лівобічний гідроторакс. Відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня. Тілесні ушкодження: стан після закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Симптом вегето-судинної дистонії відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Дані тілесні ушкодження могли виникнути в результаті травматичного впливу транспортного засобу, вірогідно внутрішніми частинами салону автомобіля, при цьому травмуючи сила по відношенню до ОСОБА_9 з переду назад. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_9, могли утворитися під час ДТП при обставинах вказаних в постанові. Вірогідно, що під час отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_9 знаходився в сидячому положенні (т.1. а.с. 170-177);

- інформацією Срібнянської ЦРЛ з приводу вартості лікування ОСОБА_9 (т.1 а.с.180, 184, 189);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 3 квітня 2009 року, з участю потерпілого ОСОБА_9, відповідно до якого останній вказав, що швидкість автомобіля ВАЗ 21099 перед ДТП становила 110 км/год. (т. 1 а.с.205);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 3 квітня 2009 року з участю свідка ОСОБА_5, відповідно до якого останній вказав, що швидкість автомобіля автомобіля ВАЗ 21099 перед ДТП становила 100 км/год. Після того, як ОСОБА_5 виставив автомобіль на дорозі, була встановлена відстань від правого переднього колеса автомобіля до правого краю дороги - 0,53 м, а від правого заднього колеса до правого краю дороги - 0,33 м. та експериментально було встановлено відстань видимості елементів дороги, яка склала при ближньому світлі фар - 66,5 м. Потім для встановлення видимості перешкоди (трактора з причепом) було проведено посекундний зсув транспортних засобів, відповідно до швидкості руху транспортних засобів. ОСОБА_5 місце контакту не вказав, в зв'язку з чим місце зіткнення було визначене відповідно схеми до протоколу. Відстань видимості перешкоди у вигляді тракторного причепу з кабіни автомобіля ВАЗ 21099 складає 117,9 м. (т. 1 а.с.206-208);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 3 квітня 2009 року з участю свідка ОСОБА_10, відповідно до якого останній виставив трактор Т-40 з причепом 2 ПТС 4 на проїзній частині дороги так, як він рухався в момент ДТП. Відстань від лівих коліс причепа до узбіччя склала 2 м, а відстань від лівих коліс трактора до узбіччя склала 1,86 м. (т.1 а.с. 209-210);

- протоколом відтворення обстановки і обставин події від 08 червня 2010 року з участю обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_10, відповідно до якого останні виставили трактор з причепами у місці, де відбувся на нього наїзд (зіткнення), на відстані від краю дороги, так як було на момент зіткнення, після чого було встановлено автомобіль, з яким розминувся автомобіль під керуванням ОСОБА_5 Після цього автомобіль ВАЗ 21099 та автомобіль Мерседес-Бенц "Актрос" було встановлено на 8-ми секундному віддаленні від місця їх роз'їзду - за 221,6 м. Згідно показів ОСОБА_10 роз'їзд вказаних автомобілів відбувся у момент зіткнення. Тобто вказані автомобілі були встановлені на відстані 221,6 м від задньої частини заднього причепу трактора Т-40 у різні боки дороги. У обох автомобілів було увімкнуте ближнє світло фар. У трактора були увімкнуті освітлювальні прилади, габаритні вогні, задній причеп обладнаний "катафотом", номерним знаком. Таким чином встановлювалась видимість трактора Т-40 з причепами зі слів ОСОБА_10 Після спостереження з автомобіля ВАЗ 21099 ОСОБА_5 показав, що йому з цієї позиції видно лише габарити. Поняті показали, що їм видно 2 габаритні вогні, номерні знаки, просвіт коліс транспортного засобу. Після цього було вимкнуто всі освітлювальні прилади трактора Т-40, катафот на причепі був замазаний брудом, номерний знак на причепі (задньому) було знято, тобто були відтворені ті обставини, які були на момент ДТП зі слів ОСОБА_5 Після цього у автомобілі ВАЗ 21099 та Мерседес було увімкнуто ближнє світло фар та вони залишалися на відмітці 8 секундного віддалення від місця зіткнення. Після цього поняті та ОСОБА_5 з автомобіля ВАЗ 21099 спостерігали за видимістю трактора Т-40 з причепами, після чого показали: ОСОБА_5 - "Нічого не бачу на своїй смузі руху"; поняті - бачимо перешкоду - безформну масу на смузі руху автомобіля ВАЗ. Після цього при аналогічних обставинах встановлювалася видимість трактора Т - 40 з причепами на 5-ти секундному віддаленні від місця зіткнення (за 138,5 м) та на відстані 166,2 м від місця зіткнення. Після спостереження за видимістю з автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 та поняті вказали, що видно силует транспортного засобу. При віддаленні від місця зіткнення (166,2 м): ОСОБА_5 - "Видно, але що саме сказати не можу, щось з правого боку від узбіччя", поняті: Видно перешкоду на дорозі, транспортний засіб, білу табличку та світлоповертач. Після цього усі учасники слідчої дії підтвердили, що слідча дія з їх показів проведена вірно, покази кожного з учасників зафіксовані правильно, обставини що підлягають встановленню відсутні. Клопотання про проведення додаткових замірювань та експериментів шляхом відтворення обстановки та обставин події відсутні. Слідча дія проведена вірно. Скарг, заяв немає. (т. 3 а.с. 62-63);

- висновком № 221Е(11)АТ від 29 липня 2011 року експерта автотехнічної експертизи, відповідно до якої максимально допустима швидкість руху автомобіля ВАЗ 21099 р. № НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_5, за умовою видимості елементів дороги 66,5 м визначається рівною не більше 94-95,2 км/год, з врахуванням вимог п. 12.6. г) ПДР не більше 90 км/год. В умовах події, вказаних у постанові про призначення даної експертизи, наданих матеріалах кримінальної справи водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення з тракторним причепом 2 ПТС 4 з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаного у постанові про призначення даної експертизи, шляхом екстреного гальмування. В умовах події, дорожній обстановці, обставинах, що випливають з фабули постанови про призначення даної експертизи, наданих матеріалів кримінальної справи, виходячи з технічних вимог ПДР, водію автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 необхідно було діяти у відповідності з положеннями п.12.2.,12.3.,12.6 г),19.3 ПДР. В умовах події, дорожній обстановці, обставинах, що випливають з фабули постанови про призначення даної експертизи, наданих матеріалів кримінальної справи, в діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 вбачається невідповідність технічним вимогам п.12.2 та 12.6. "г" ПДР, але такі дії з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП. В умовах події, дорожній обстановці, обставинах, що випливають з фабули постанови про призначення даної експертизи, наданих матеріалів кримінальної справи, в діях водія автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 вбачається невідповідність технічним вимогам п.12.3. ПДР, дії ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП, є її причиною. В разі, якщо в умовах події при погіршенні видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічного автомобіля, водій автомобіля ВАЗ ОСОБА_5 продовжував рухатись зі швидкістю 100-110 км/год, в його діях, в такому випадку, вбачається невідповідність технічним вимогам п.19.3 ПДР, але такі дії ОСОБА_5, з технічної точки зору, не знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП (т.3 а.с.240-244);

- товарним чеком № 130 від 15 вересня 2009 року, виданий ОСОБА_6 приватним підприємцем ОСОБА_15, від нього отримано 13 266 грн. за гранітний пам'ятник та його установку(т. 4 а.с.126).

Отже, обставини вчинення ОСОБА_5 злочину були ретельно досліджені і проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у справі доказам судом була дана належна оцінка, що знайшло своє відображення у вироку суду з наведенням відповідних мотивів.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_5 винним в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили середньої тяжкості тілесні ушкодження одному потерпілому та смерть іншого потерпілого. Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст. 286 КК України є вірною.

В зв'язку з наведеним, доводи апеляцій захисника та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з приводу невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, а також однобічності та неповноти досудового слідства є необґрунтованими.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи захисника ОСОБА_3 з приводу грубого порушення органом досудового слідства строків досудового слідства, визначених ст. 120 КПК України, оскільки по даній кримінальній справі, крім досудового слідства, було проведено ще й ряд додаткових розслідувань, більш того, справа неодноразово перебувала на розгляді в судах різних інстанцій.

Так, постановою слідчого від 09 червня 2008 року було порушено кримінальну справу за фактом ДТП, постановою від 24 квітня 2009 року кримінальну справу за ч.2 ст. 286 КК України було порушено відносно ОСОБА_5 З 11 червня 2009 року по 10 липня 2009 року досудове слідство по кримінальній справі зупинялось в зв'язку з хворобою ОСОБА_5 Обвинувальний висновок було складено 19 липня 2009 року, затверджено прокурором 21 липня 2009 року, до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області справа надійшла 04 серпня 2009 року.

В подальшому кримінальна справа перебувала на розгляді у вказаному суді, вироком якого від 02 грудня 2009 року ОСОБА_5 було засуджено за ч.2 ст. 286 КК України. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2010 року цей вирок суду було скасовано, а справу направлено прокурору Срібнянського району на додаткове розслідування.

26 квітня 2010 року прокурор направив справу старшому слідчому відділення з розслідувань ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області, із встановленням строку додаткового розслідування 1 місяць з моменту прийняття справи до свого провадження. Слідчий прийняв справу до свого провадження 20 травня 2010 року. В період з 09 червня 2010 року по 17 серпня 2010 року слідство по справі зупинялось через хворобу ОСОБА_5 Обвинувальний висновок було складено 20 серпня 2010 року, затверджено прокурором 31 серпня 2010 року.

Постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2010 року кримінальну справу було повернуто прокурору для усунення порушень в порядку ст. 249-1 КПК України .

19 жовтня 2010 року прокурором Срібнянського району Чернігівської області було винесено постанову про направлення справи для проведення додаткового розслідування з встановленням строку 1 місяць. 03 листопада 2010 року слідчий прийняв кримінальну справу до свого провадження.

10 листопада 2010 року слідчим була винесена постанова про оголошення ОСОБА_5 в розшук, в зв'язку з чим провадження по справі було зупинено. 26 грудня 2010 року судове слідство відновлено.

06 січня 2011 року складено обвинувальний висновок, затверджено прокурором 14 січня 2011 року (а.с. 156 т.3) та направлено до Роменського міськрайонного суду Сумської області, постановою якого від 18 березня 2011 року кримінальну справу було повернуто прокурору для організації додаткового розслідування.

26 квітня 2011 року прокурор направив кримінальну справу слідчому для проведення додаткового розслідування з встановленням строку 1 місяць. 10 липня 2011 року слідчий прийняв до свого провадження. 01 серпня 2011 року прокурором було продовжено строк досудового слідства до 3 місяців.

10 жовтня 2011 року слідчий виніс постанову про закриття кримінальної справи за фактом ДТП, оскільки під час досудового слідства вину ОСОБА_5 в скоєнні ДТП не представляється можливим, яка 14 жовтня 2011 року була скасована прокурором та з відповідними вказівками направлена для подальшого розслідування. Черговий обвинувальний висновок складено 11 листопада 2011 року, затверджено прокурором 21 листопада та направлено до суду, звідки 20 грудня 2011 року прокурором було відкликано кримінальну справу в порядку ст. 232 КПК України 1960 року. Новий обвинувальний висновок складено 27 грудня 2011 року, затверджено 30 грудня 2012 року та направлено до суду.

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 20 квітня 2012 року було задоволено клопотання захисника ОСОБА_3, ОСОБА_5 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 286 КК України, по амністії, провадження у справі закрито. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 26 червня 2012 року вказану постанову суду залишено без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 квітня 2013 року вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, за результатами якого було постановлено оскаржуваний вирок від 24 лютого 2014 року. Крім того, під час судового розгляду провадження у справі зупинялось в зв'язку з хворобою ОСОБА_5 з 09 грудня 2013 року по 04 січня 2014 року.

Перевіркою матеріалів даної кримінальної справи встановлено, що під час проведення неодноразових додаткових досудових слідств було виконано всі вказівки, викладені в ухвалі апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2010 року про направлення справи на додаткове розслідування; в постанові Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27 вересня 2010 року про повернення справи прокурору; в постанові Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2011 року про направлення справи на додаткове розслідування, а також в постанові прокурора Срібнянського району Чернігівської області ОСОБА_16 від 19 жовтня 2010 року про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування. А тому доводи апеляції захисника в цій частині є необґрунтованими.

Явно надуманими є доводи апеляції захисника з приводу порушення права на захист ОСОБА_5, оскільки Прилуцький районний суд 27 вересня 2010 року розглянув справу за відсутності останнього. Так, вказаної дати Прилуцькии міськрайонним судом Чернігівської області у відкритому попередньому судовому засіданні було винесено постанову про направлення прокурору кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5, в порядку ст. 249-1 КПК України 1960 року, дійсно за відсутності ОСОБА_5, проте за участі його захисника ОСОБА_17 (а.с. 109 т.3). Більш того, як вбачається з копії вироку Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 лютого 2011 року, ОСОБА_5 з 14 жовтня 2010 року та на момент постановлення цього вироку перебував під вартою. До того ж, Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року надано право оскарження такої постанови тільки прокурору. А тому, враховуючи наведене, порушення права на захист ОСОБА_5 при винесенні вказаної постанови, навіть за відсутності останнього, колегія суддів не вбачає.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є також доводи захисника ОСОБА_3 з приводу порушення права ОСОБА_5 на захист через обмеження в можливості скористатися правовою допомогою, оскільки з матеріалів кримінальної справи вбачається, що захист останнього здійснювали кілька адвокатів, а також дружина засудженого ОСОБА_4 протягом всього часу проведення досудового розслідування, додаткових слідств, а також судових розглядів справи.

Доводи апеляції захисника ОСОБА_3 з приводу того, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини дорожньо - транспортної пригоди, зокрема, щодо створення аварійної ситуації на автодорозі водієм трактору ОСОБА_10, не заслуговують на увагу колегії суддів. Так, даючи оцінку доказам у справі, покази підсудного в частині того, що він не бачив перешкоди руху на дорозі і не міг її бачити, через відсутність зовнішнього обладнання трактора та причепів світловідбивальними пристроями та габаритними вогнями, суд цілком вірно критично оцінив і не взяв до уваги, оскільки такі твердження суперечать фактичним обставинам справи, так як при відтворенні обставин та обстановки події 8 червня 2010 року ні обвинувачений ні його захисник будь - яких клопотань не заявляли, про будь - які порушення чи невідповідності в протоколі не вказали, навпаки підписали даний протокол без будь яких застережень.

Крім того, обов'язок пред'явлення винній особі обвинувачення в скоєні тих чи інших злочинних дій покладено на органи досудового слідства. В той же час до компетенції судів не віднесено встановлювати та доводи винуватість тих чи інших осіб у вчиненні протиправних дій, обвинувачення яким органом досудового слідства не пред'являлось.

При оцінці наведених доводів апеляції колегія суддів також враховує, що старшим слідчим відділу розслідування ДТП СУ УМВС України в Чернігівській області 24 квітня було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_10, в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Скаргу захисника ОСОБА_3 на дану постанову слідчого постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 серпня 2009 року було залишено без задоволення, в зв'язку із пропуском останнім семиденного строку оскарження. Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 вересня 2009 року вказану постанову суду першої інстанції було скасовано, а провадження по справі закрито в зв'язку з порушенням вимог кримінально - процесуального законодавства, оскільки суд першої інстанції розглянув скаргу захисника в порядку ст. 236-2 КПК України 1960 року, незважаючи на те, що справа на той момент перебувала в провадженні Прилуцького міськрайонного суду, скаргу, адресовану прокурору Срібнянського району, було направлено для приєднання до матеріалів справи і розгляду її в ході судового розгляду.

Також постановою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 листопада 2009 року, скаргу захисника ОСОБА_3 на вказану постанову про відмову у порушенні кримінальної справи було залишено без задоволення.

Більш того, постановою слідчого управління УМВС України в Чернігівській області від 06 січня 2011 року кримінальну справу в частині скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, відносно ОСОБА_10 було закрито за відсутності його діях складу злочину. Дана постанова є чинною, оскаржена не була, враховуючи те, що з нею ОСОБА_5 був ознайомлений. (т.3 а.с. 142).

Твердження захисника ОСОБА_18 з приводу того, що підпис, прізвище, ініціали, дата в нижній частині вказаної постанови виконані не ОСОБА_5, на думку колегії суддів, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього факту, до то ж, в разі незгоди із вказаною постановою засуджений ОСОБА_5 не був позбавлений можливості її оскаржити.

З протоколу про пред'явлення обвинуваченому та його захиснику матеріалів справи від 10 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_19 з матеріалами справи ознайомилися в повному обсязі, заяв чи клопотань не мають (т.4 а.с. 31), а тому твердження захисника ОСОБА_3 з приводу порушення права на захист ОСОБА_5, оскільки він не в повному обсязі ознайомився з матеріалами справи, враховуючи те, що на той момент останній вже неодноразово знайомився з останніми (т.2 а.с. 101, т.3, а.с. 93, т.3 а.с.155), на думку колегії суддів, є необґрунтованими.

Доводи апеляції захисника з приводу порушення вимог кримінально-процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування, зокрема про те, що під час проведення відтворення обстановки та обставин подій з 08 по 09 червня 2010 року, коли 08 червня 2010 року слідчим була винесена постанова про призначення авто-технічної експертизи обставин та механізму ДТП, тобто ще до завершення цієї слідчої дії, що позбавило можливості ОСОБА_5 поставити питання при проведенні експертизи, колегія суддів до уваги не бере, оскільки оцінка цим порушенням буда надана Роменським міськрайонним судом Сумської області в постанові про направлення справи на додаткове розслідування від 18 березня 2011 року (т.3 а.с. 214-215). Крім того, висновок експерта № 224 від 23 червня 2010 року, проведений на підставі постанови слідчого від 08 червня 2010 року, в основу пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, а також в основу обвинувального вироку судом покладено не було.

Інших порушень при проведенні даної слідчої дії колегією суддів не встановлено, а тому суд першої інстанції цілком вірно прийняв до уваги фактичні дані з протоколу відтворення обстановки та обставин події, проведеної за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_10 з 8 на 9 червня 2010 року.

Не бере до уваги колегія суддів доводи захисника ОСОБА_18 і з приводу порушень вимог кримінально-процесуального законодавства при пред'явлені ОСОБА_5 обвинувачення, оголошення про закінчення досудового слідства та ознайомлення з матеріалами кримінальної справи 06 січня 2011 року, оскільки оцінка цим порушенням також була надана Роменським міськрайонним судом Сумської області в постанові про направлення справи на додаткове розслідування від 18 березня 2011 року.

Після постановлення ухвали апеляційним судом Чернігівської області від 29 березня 2010 року, якою вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5 було скасовано, а справу направлено прокурору Срібнянського району на додаткове розслідування, останнім був встановлений строк додаткового розслідування у відповідності до вимог ст. 120 КПК України 1960 року - 1 місяць (т.3 а.с. 48а), а також з огляду на те, що КПК України 1960 року, у разі повернення судом кримінальної справи на додаткове розслідування, не передбачений обов'язок прокурора виносить ще й свою постанову про проведення додаткового розслідування, а тому доводи апеляції захисника в цій частині є необґрунтованими.

А постанову про направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування прокурором Срібнянського району було винесено після повернення останньому кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч.2 ст. 286 КК України ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 27 вересня 2010 року в порядку ст. 249-1 КПК України 1960 року, строк додаткового розслідування був визначений в 1 місяць (т.3 а.с. 113а), а тому доводи апеляції захисника ОСОБА_3 в цій частині колегія суддів до уваги не бере.

03 листопада 2010 року слідчий відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ УМВС України в Чернігівській області 03 листопада 2010 року прийняв дану кримінальну справу до свого провадження. 10 листопада 2010 оголосив обвинуваченого ОСОБА_5 в розшук, в зв'язку з чим зупинив по справі досудове слідство, 26 грудня 2010 року досудове слідство по кримінальній справі було відновлено, а обвинувальний акт складено 06 січня 2011 року, тобто додаткове розслідування проведено в межах визначеного 1 місячного строку. А оцінка законності та обґрунтованості оголошення ОСОБА_5 в розшук була надана Роменським міськрайонним судом Сумської області в постанові про направлення справи на додаткове розслідування від 18 березня 2011 року (т.3 а.с. 214-215). А тому доводи захисника з приводу порушення строку досудового розслідування в даному випадку є необґрунтованими.

В основу пред'явленого ОСОБА_5 обвинувачення, а також в основу обвинувального вироку відносно останнього, в якості доказів на підтвердження його вини, не було покладено висновки авто-технічних експертиз №201 від 22 квітня 2009 року, №224 від 23 червня 2010 року, № 395 від 12 листопада 2010 року, а тому доводи захисника з приводу неналежності та недопустимості цих доказів колегія суддів до уваги не бере.

Наведені експертні висновки були зроблені на підставі вихідних даних, отриманих в ході відтворення обстановки і обставин події 3 квітня 2009 року, а також 8 червня 2010 року, та які ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2010 року та постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 березня 2011 року, було визнано неналежними та недопустимими доказами по справі відповідно.

Щодо висновку експертизи від 29 липня 2011 року № 221Е(11)АТ, то, на думку колегії суддів, вона проведена у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону, а тому є належним та допустимим доказом.

Так, вихідні дані для проведення вказаного дослідження були взяті з висновків експертиз технічного стану транспортного засобу №373 від 24 липня 2008 року, №374 від 24 липня 2008 року, протоколів огляду транспортних засобів від 05 червня 2008 року, схеми та протоколу огляду місця ДТП від 05 червня 2008 року тощо. Показник швидкості автомобіля ВАЗ-21099 дійсно був взятий з протоколу відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_5 - 100 км/год, та ОСОБА_9 - 110 км/год. Ця слідча дія, а саме відтворення обстановки та обставин події від 03 квітня 2009 року з підозрюваним ОСОБА_5, була визнана ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 29 березня 2010 року такою, що проведена з істотним порушенням вимог кримінально -процесуального закону, а висновок авто технічної експертизи №201 від 22 квітня 2009 року, що ґрунтується на вихідних даних, зазначених в цьому протоколі, не було визнано належним та допустимим доказом по справі.

З огляду на те, що, як під час досудового слідства, додаткових розслідувань, судового слідства ОСОБА_5 вказував, що швидкість автомобіля, яким він керував, становила 100 км/год, сам факт посилання на цю слідчу дію в постанові про призначення авто технічної експертизи обставин та механізму ДТП від 07 квітня 2009 року, на думку колегії суддів, не є беззаперечною підставою для визнання експертного висновку неналежним та недопустимим доказом.

Крім того, доводи захисника ОСОБА_3 про те, що єдиним доказом вини обвинуваченого ОСОБА_5 є висновок зазначеної судово - авто технічної експертизи, безпідставні, оскільки ця експертиза є лише одним з доказів, сукупність яких підтверджує вину останнього у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Об'єктивна сторона інкримінованого ОСОБА_5 злочину в пред'явленому останньому обвинуваченні, а також за змістом оскаржуваного вироку, на думку колегії суддів, викладена в повному обсязі.

Так, за змістом оскаржуваного вироку суду, останній 4 червня 2008 року, близько 22 години 30 хвилин, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 р.№ НОМЕР_7, рухаючись по автодорозі Київ-Суми-Юнаківка в напрямку м. Суми, на 191 км автодороги + 520 м, своєчасно не застосувавши екстрене гальмування, грубо порушив вимоги п. 12.3 ПДР України, в результаті чого автомобіль, під його керуванням, здійснив зіткнення правою передньою частиною з лівою задньою частиною тракторного причепа, який буксирувався у попутному, з рухом автомобіля, напрямку за допомогою трактора Т-40 АМ р. № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_10

ДТП сталася внаслідок невиконання ОСОБА_5 вимог п. 12.3. ПДР України "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможній виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу", оскільки згідно висновку експертизи обставин та механізму ДТП № 221 Е (11) АТ від 29.07.2011 року: "В умовах події, вказаних в постанові про призначення даної експертизи, наданих матеріалах кримінальної справи водій автомобіля ВАЗ 21099 р. № НОМЕР_7 ОСОБА_5 мав технічну можливість уникнути зіткнення з тракторним причепом 2ПТС4 з моменту виникнення небезпеки для руху, вказаного в постанові про призначення даної експертизи, шляхом екстреного гальмування. В умовах події, дорожній обстановці, обставинах, що випливають з фабули постанови про призначення експертизи, наданих матеріалів кримінальної справи, в діях водія автомобіля НОМЕР_7 ОСОБА_5 вбачається невідповідність технічним вимогам п. 12.3 ПДР, дії ОСОБА_5 знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної події, є її причиною".

Внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир ОСОБА_11 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою, як небезпечні для життя, від яких загинув на місці, пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.

Таким чином, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 334 КПК України 1960 року та п. 15 Постанови Пленуму «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 року №5, у мотивувальній частині обвинувального вироку належним чином виклав формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів; належним чином визначив характер порушення правил безпеки дорожнього руху, а також причинний зв'язок між цими порушенням та наслідками, що настали.

Отже, доводи захисника з приводу того, що в основу обвинувачення покладено те, що його підзахисний своєчасно не застосував екстрене гальмування, при тому, що незастосування ОСОБА_5 екстреного гальмування само по собі не є порушенням п. 12.3 Правил дорожнього руху України, і таким чином, не тягне за собою кримінальну відповідальність, є необґрунтованими.

Перевіркою справи в апеляційному порядку не встановлено порушень норм Конституції України, у тому числі передбачених статтями 19, 59, 62, 129 Конституції України, норм кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановленого щодо ОСОБА_5 вироку з направленням справи на додаткове розслідування, або на новий судовий розгляд, у тому числі порушення права особи на захист.

Також необґрунтованими є доводи апеляції захисника з приводу невідповідності призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок його суворості.

При призначенні ОСОБА_5 покарання, міськрайонним судом в повній мірі дотримані вимоги ст. 65 КК України і покарання йому призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, в межах, передбачених санкцією інкримінованої йому статті.

Так, судом було в повній мірі враховано, що ОСОБА_5 за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітніх дітей, вагітну дружину, стан його здоров'я, ступінь його вини та наявність порушень вимог ПДР в діях другого учасника дорожньо - транспортної пригоди, в тому числі і ті, на які захисник посилається в своїй апеляції.

На думку колегії суддів, призначене ОСОБА_5 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів, тому воно є обґрунтованим і справедливим.

На думку колегії суддів, обґрунтованими є доводи апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з приводу порушення судом першої інстанції вимог кримінально - процесуального та цивільного процесуального законодавства.

Так, відповідно до ст.ст. 291, 328 КПК України 1960 року, а також роз'яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», відповідно до якого, цивільний позов при постановленні вироку може бути залишено без розгляду лише у випадках виправдання підсудного за відсутністю складу злочину або неявки цивільного позивача чи його представника у судове засідання.

Залишаючи цивільний позов ОСОБА_9 до ТОВ ЛТД "Рембудсервіс" про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 5355,51 грн. та моральної шкоди в сумі 30000 грн. без розгляду, суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався,

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_9 помер, тому не з'явився в судове засідання та не підтримав свій позов.

Відповідно до роз'яснення, що міститься у п. 5 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України, при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Оскільки нормами КПК України 1960 року не врегульоване питання вирішення долі цивільного позиву в зв'язку зі смертю позивача, суд першої інстанції мав керуватися положеннями ЦПК України, відповідно до вимог п.6 ч.1 ст. 205 якого, смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, є підставою для закриття провадження.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає за необхідне вирок в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ ЛТД "Рембудсервіс" скасувати та направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Що стосується доводів апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, з приводу того, що судом належним чином не вмотивоване рішення про часткове задоволення цивільних позовів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та стягнення з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» на їх користь моральної шкоди по 2 550 грн. замість заявлених 50 000 грн., то вони є безпідставними.

Так, відповідно до ст. 28 КПК України 1960 року особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається разом з кримінальною справою.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 КПК України 1960 року, як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Крім того, ст. 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх (службових) обов'язків.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені в ст. 1167 ЦК України. При цьому, за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе підприємство, установа, організація, з якою цей працівник перебуває в трудових відносинах.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, цивільними позивачами ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були пред'явлені цивільні позови до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

По справі ніким не оспорюється, що засуджений ОСОБА_5 перебував в трудових відносинах з ТОВ ЛТД «Рембудсервіс», на час дорожньо-транспортної пригоди керував джерелом підвищеної небезпеки - автомобілем ВАЗ 21099 р.№ НОМЕР_7, власником якого є вказане підприємство.

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність фірми ЛТД «Рембудсервіс», як власника на даного транспортного засобу була застрахована ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» відповідно до поліса № ВВ/3971786 (т.1 а.с.47), згідно якого ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю (на одного потерпілого) становить 51 000 грн.

Згідно зі ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП, потерпілому відшкодовується моральна шкода в розмірі не більше 5 відсотків ліміту, зазначеного в п. 9.3 ст. 9 Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначену судом, та сумою, яка повинна бути відшкодована страховиком сплачує особа, яку визнано винною в скоєнні ДТП.

Тобто ліміт відповідальності ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп» щодо відшкодування моральної шкоди становить 2550 грн.

Виходячи із вказаних вище вимог законодавства, суд першої інстанції, навівши мотиви свого рішення, частково задовольнив пред'явлений позов ОСОБА_6, ОСОБА_8 та постановив стягнути на їх користь з ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Воєнна Іншуранс Груп», по 2550 грн. кожному моральної шкоди в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика. Таке рішення суду, на думку колегії суддів, є правильним та належним чином обґрунтованим.

Доводи апеляції прокурора з приводу того, що при кваліфікації дій ОСОБА_5 судом невірно вказано таку кваліфікуючу ознаку, як спричинення тяжкого тілесного ушкодження, тоді як потерпілому ОСОБА_9 було спричинено тілесні ушкодження середньої тяжкості, є обґрунтованими.

Так, судом було встановлено, що внаслідок дорожньо - транспортної пригоди пасажир ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження у вигляді: "закрита травма грудної клітки, перелом 8-9 ребер зліва, лівобічний гідроторакс, стан після закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, симптом вегето-судинної дистонії", що згідно висновку судово-медичної експертизи відноситься до середнього ступеню тілесних ушкоджень за ознакою тривалості розладу здоров'я терміном більше 21 дня.

Проте, за змістом мотивувальної частини вироку, формулюючи обвинувачення за ч.2 ст. 286 КК України, визнане доведеним, суд помилково зазначив, що потерпілому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження.

Тому, вирок суду підлягає зміні відповідно до ст. 373 КПК України 1960 року, а саме, у мотивувальній частині вироку за змістом формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, слово «тяжкі» слід замінити словами «середньої тяжкості».

Що стосується клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року "Про амністію у 2014 році", то воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, дійсно засуджений ОСОБА_5 має на утриманні двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 та дочку ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3, тобто на нього може розповсюджуватись положення п. "в" ст. 1 Закону України від 08.04.2014 року "Про амністію у 2014 році".

В той же час матеріалами справи доведено, що ОСОБА_5 має дві непогашені судимості за злочини, які, відповідно до положень ст. 12 КК України є тяжкими (ч.3 ст. 185 КК України). А відповідно до п. "в" ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" амністія не може бути застосована до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких та/або особливо тяжких злочинів, крім випадків індивідуальної амністії.

При таких обставинах застосувння амністії в даному випадку відносно ОСОБА_5 є неможливим, а тому його вищенаведене клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі кладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 367, 373, 377 КПК України 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ІІ "Перехідні положення" Кримінального процесуального кодексу України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково. Апеляцію захисника ОСОБА_20 залишити без задоволення.

Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 24 лютого 2014 року відносно ОСОБА_5 змінити.

У мотивувальній частині вироку у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, слово «тяжкі» замінити словами «середньої тяжкості».

Цей же вирок в частині залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_9 до ТОВ ЛТД "Рембудсервіс" скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

В іншій частині вирок суду відносно ОСОБА_5 залишити без зміни.

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення його від покарання на підставі ст. 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" відмовити.

На ухвалу апеляційного суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

СУДДІ:

Забара І. К. Філонова Ю. О. Ященко В. А.