Постанова № 38706543, 12.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 травня 2014 року № 826/3409/14

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: Головуючого Судді Добрянської Я.І., Суддів: Власенкової О.О., Кротюка О.В., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом ОСОБА_1

до відповідача Пенсійного фонду України

про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень при розгляді звернення громадянина та зобов'язання вчинити певні дії.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень при розгляді звернення громадянина та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.03.2014 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3409/14, та призначено попереднє судове засідання на 03.04.2014 р.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2014 р. було закінчено підготовче провадження у справі № 826/3409/14 та призначено справу до судового розгляду колегією суддів на 17.04.2014 р.

Так, в судове засідання 17.04.2014 р. позивач не прибув та не скерував свого представника, проте як останнім до канцелярії суду було подано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Відповідно до заявлених у позовній заяві позовних вимог, позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України при розгля ді звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2014 року № 127;

- зобов'язати Пенсійний фонд України (01601, м. Київ-14, вул. Бастіонна, 9, код ЄДРПОУ 00035323) вчинити певні дії, а саме:

- скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язково го державного пенсійного страхування;

- надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консу льтації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20;

- встановити строк для подання Пенсійним фондом України до Окружного адміністративного суду міста Києва звіту про виконання постанови;

- судові витрати покласти на Відповідача.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач в своїй позовній заяві посилається на те, що при розгляді його звернення від 30.01.2014 р. № 127 щодо пропозиції скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язково го державного пенсійного страхування; та щодо пропозиції надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консу льтації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20 - відповідачем Пенсійним фондом України було протиправно вчинено бездіяльність щодо не виконання таких пропозицій позивача, а надано лише відповідь на таке звернення № 1522/С-11 від 04.03.2014 р., з якої не вбачається вчинення Пенсійним фондом України відповідних дій, які просив вчинити позивач у своєму зверненні від 30.01.2014 р. № 127.

Відповідачем, в свою чергу, були подані письмові заперечення на позовну заяву, та в попередньому судовому засіданні 03.04.2014 р. представник Пенсійного фонду України проти задоволення позовних вимог позивача також заперечив, посилаючись на те, що на звернення позивача ОСОБА_1 листом від 30.01.2014 р. № 127 Пенсійним фондом України було надано вичерпну відповідь листом № 1522/С-11 від 04.03.2014 р. в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», проте як листи-роз'яснення, які позивач просив відповідача скасувати у своєму зверненні, є нічим іншим, як відповідями на звернення різних організацій до Пенсійного фонду України, наданими відповідачем також у відповідності до положень Закону України «Про звернення громадян», що мають виключно роз'яснювальний характер, а отже останні безпосередньо не породжують ніяких правових наслідків, тобто не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії, та крім того не матимуть також жодних юридичних наслідків для самого позивача, який в судовому порядку (постанова Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/4506/13-а від 05.06.2013 р.) вже відновив свої порушені, на його думку, територіальним органом УПФУ права, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Однак, в судове засідання 17.04.2014 р. відповідач також не прибув та не скерував свого представника, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого містяться в матеріалах справи.

Зважаючи на неприбуття позивача та відповідача в судове засідання 17.04.2014 р., що були повідомлені належним чином, суд, на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив розглянути справу № 826/3409/14 в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Про перехід до розгляду даної справи № 826/3409/14 в порядку письмового провадження, позивача та відповідача було належним чином повідомлено листом від 17.04.2014 р., докази чого також наявні в матеріалах справи.

Так, за наслідками переходу судом до розгляду адміністративно справи № 826/3409/14 в порядку письмового провадження, станом на 12.05.2014 р. інших документів з приводу даного спору від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача в попередньому судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 30 січня 2014 року позивач ОСОБА_1 в порядку Закону України № 393/96-ВР «Про звернення громадян» звернувся до відповідача Пенсійного фонду України з листом № 127 щодо пропозиції скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язково го державного пенсійного страхування; та щодо пропозиції надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консу льтації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20.

За наслідками зазначеного, відповідачем Пенсійним фондом України листом № 1522/С-11 від 04.03.2014 р., в порядку того ж Закону України № 393/96-ВР «Про звернення громадян», було надано відповідь позивачу ОСОБА_1 на звернення останнього від 30.01.2014 р. № 127, яку позивач вважає проявом протиправної бездіяльності Пенсійного фонду України, оскільки відповідачем, в даному випадку, не було виконано пропозицій позивача щодо скасування листів-роз'яснень, вказаних у такому зверненні.

Зважаючи на вказане, та вважаючи свої права та інтереси порушеними внаслідок такої бездіяльності відповідача щодо не скасування заявлених позивачем листів-роз'яснень Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 звернувся за захистом своїх прав та інтересів в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України при розгля ді звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2014 року № 127;

- зобов'язати Пенсійний фонд України скасувати листи-роз'яснення Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, а також інші листи, якщо вони містять аналогічні роз'яснення законодавства у сфері загальнообов'язково го державного пенсійного страхування;

- зобов'язати Пенсійний фонд України надіслати до редакцій засобів масової інформації, в яких друкувались консу льтації з питань застосування пенсійного законодавства, листи про скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20, від 27.08.2010 р. № 15066/03-20.

Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши всі необхідні докази у справі, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не підлягають задоволенню, зважаючи зокрема на наступне.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 (далі - Положення), що діяло у період видання листів-роз'яснень УПФУ, скасування яких є предметом даної справи, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики.

Згідно з п.п. 6 п. 4 Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу головних управлінь Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь у районах, містах і районах у містах (далі - територіальні органи) щодо забезпечення, збирання та акумулювання страхових внесків, проведення перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків.

Відповідно до п.п. 2 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 21.05.2002 р. за № 442/6730 (далі - Положення № 8-2), в редакції що діяла до 2011 року, одним з основних завдань територіальних органів - є збирання та акумулювання внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п.п. 5 п. 22 Положення № 8-2, Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до п. 1.2 Положення № 8-2, Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261, постановами правління, наказами Фонду, наказами та розпорядженнями регіональних управлінь, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, та не було заперечено позивачем, оскаржувані ОСОБА_1 листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20 та від 27.08.2010 р. № 15066/03-20 є нічим іншим, як відповідями на звернення різних організацій, що мають виключно роз'яснювальний характер, та безпосередньо не породжують ніяких правових наслідків, тобто - не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії.

Крім того, як підтверджується наявними у справі доказами, та зазначеного не було жодним чином спростовано позивачем, скасування Пенсійним фондом України його листів-відповідей на звернення інших організацій, не може мати для позивача жодних юридичних наслідків, оскільки фактично, такі листи по-перше не можуть бути скасованими, так як останні не є нормативно-правовими актами чи актами індивідуальної дії, а є лише відповідями на звернення, та по-друге, відповідно до наявних матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 в судовому порядку вже відновив свої порушені, на його думку, територіальним органом УПФУ права, згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/4506/13-а від 05.06.2013 р.

Як зазначає сам позивач в позовній заяві та доповненні до позовної заяви, у постанові від 05 червня 2013 року по справі № 812/4506/13-а Луганський окружний адміністративний суд фактично дійшов висновку, що: «виплата грошових коштів Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля на користь ОСОБА_1 за судовими рішеннями Жовтневого районного суду м. Луганська після звільнення позивача, не змінює правову природу цих коштів, які є недоплаченою заробітною платою позивача за період перебування у трудових відносинах зі Східноукраїнським національним університетом імені Володимира Даля, та на які повинні нараховуватися страхові внески незалежно від часу нарахування та виплати такої заробітної плати. Виплачені кошти є витратами Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля на виплату заробітної плати ОСОБА_1, стягнуті за рішенням суду після звільнення позивача, а для ОСОБА_1, такі кошти є оподатковуваним доходом, на які не нараховані страхові внески».

Тобто, як підтверджується наявними матеріалами справи, права та інтереси позивача, якій останній вважав порушеними внаслідок застосування його роботодавцем невірних роз'яснень пенсійного законодавства, викладених Пенсійним фондом України в оскаржуваних листах, були в повному обсязі захищені та відновлені рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі № 812/4506/13-а від 05.06.2013 р., що набрало законної сили, та яке (вказане судове рішення), як також зазначає сам позивач в доповненні до позовної заяви, було в повному обсязі виконано територіальним органом УПФУ, а саме Управлінням Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Луганська.

Щодо позовної вимоги позивача стосовно визнання дій Пенсійного фонду України при розгляді звернення позивача протиправною бездіяльністю, то з даного приводу суд хоче також зазначити наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, бездіяльністю є пасивна поведінка суб'єкта, невиконання ним відповідних обов'язків, що покладаються на нього відповідними правовими та іншим нормативними актами.

Так, позивач звернувся до Пенсійного фонду України щодо скасування листів Пенсійного фонду України від 09.10.2008 р. № 7566/03-20, від 03.03.2009 р. № 3682/05-10, від 19.07.2010 р. № 12421/03/20, від 21.08.2010 р. № 14672/03-20 та від 27.08.2010 р. № 15066/03-20, та з вимогою повідомити в засоби масової інформації про скасування цих листів.

За наслідками вказаного звернення позивача, Пенсійним фондом України листом від 04.03.2014 р. за № 1522/С-11 було надано відповідь-роз'яснення останньому, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України від 09.07.2003 р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) (до набрання чинності Закону № 2464) особами, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню - є громадяни України які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об'єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру. Таким чином, нарахування страхових внесків здійснювалося роботодавцями (страхувальниками) лише за фізичних осіб, які працювали на умовах трудового договору, або інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Обов'язку сплачувати внески за осіб, які втратили статус застрахованої особи, у роботодавців не було.

Крім того, позивачу також було повідомлено, що листи, скасування яких він вимагає, є лише відповідями Фонду на звернення організацій, надані в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян», а тому останні не породжуються для позивача жодних юридичних наслідків, та вказані листи не можуть бути скасовані в порядку скасування нормативно-правових актів та правових актів індивідуальної дії.

Отже, на переконання суду, що ґрунтується на наявних у справі доказах, а також нормах наведеного законодавства, відповідачем було надано позивачу вичерпну відповідь на звернення останнього, в порядку та строки, визначені Законом України «Про звернення громадян», з чого відповідно судом не вбачається вчинення Пенсійним Фондом України протиправної бездіяльності, про яку зазначає позивач у позовній заяві.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та керуючись нормами наведеного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Також, згідно положеннями з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач не довів суду обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, що були спростовані відповідачем, зважаючи на що, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Я.І. Добрянська

Судді О.О. Власенкова

О.В. Кротюк

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 12.05.2014 р.