Постанова № 38704320, 16.05.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 травня 2014 року 10:04 № 826/6253/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від заявника: Муха С.І. (довіреність від 29.08.2013 р. № 1006/9/10.1-05)

від відповідача: Павлік О.М. (довіреність від 10.02.2014 р. вих. № 69)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданнямМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників до Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністюпро стягнення коштів за податковим боргом,-В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва 12.05.2014 р. о 12:50 год. звернулось Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офісу з обслуговування великих платників з поданням про стягнення з рахунків Спільного українсько-Французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, податкового боргу, який, з урахуванням заяви про зменшення розмірі позовних вимог від 16.05.2014 р., складає станом на день розгляду справи 941 567,42 грн.

В обґрунтування подання заявник зазначає, що станом на 12.05.2014 р. (день звернення до суду) за відповідачем рахувався податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений строк самостійно визначених податкових зобов'язань з податку на додану вартість, задекларованих в деклараціях: за січень 2014 р. у розмірі 250 470,65 грн. (із задекларованої 551 186 грн.), за лютий 2014 р. - у розмірі 207 526 грн., за березень 2014 р. - 576 616 грн. Крім того, суму податкового боргу складає також пеня, нарахована згідно з п/п. 129.1.1. ПК України, а саме: 89,75 грн., 2,19 грн., 2,79 грн., 448,77 грн., 812,05 грн., 1,77 грн., 3317,45 грн.

Заявник зазначає, що внаслідок несплати податкових зобов'язань, вони набули статусу податкового боргу у зв'язку з чим відповідачу було направлено податкову вимогу. Враховуючи те, що вжиті податковим органом заходи не призвели до позитивного результату у вигляді сплати боргу, заявник звернувся до суду з поданням в порядку ст. 183-3 КАС України.

Відповідач заперечив проти задоволення подання, водночас заявивши клопотання про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що в даному випадку має місце спір про право.

Останнє відповідач мотивує тим, що за авансовим внеском з податку на прибуток у позивача існує переплата, яка не зараховується податковим органом в погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.05.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників заявника та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується подання, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення подання виходячи з наступного.

Так, виходячи з положень п/п. 14.1.137. ПК України (щодо визначення органів стягнення), п/п. 20.1.34. (щодо права ДПІ на звернення до суду з приводу стягнення податкового боргу), п. 41.2. (щодо органу стягнення), п. 95.1. (щодо права органів доходів і зборів звертатися до суду про стягнення податкового боргу та звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника), п. 95.3. (щодо стягнення податкового боргу за рішенням суду), органи доходів і зборів мають право звертатися до суду щодо стягнення з платників податку податкового боргу.

Згідно з п/п. 14.1.156 ПК України під податковим зобов'язанням розуміється сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п. 54.1. Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 49.18.1. ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, що стосується даного випадку, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 56.11. Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Таким чином, самостійно визначені відповідачем у вищезгаданих податкових деклараціях суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є узгодженими та не підлягають оскарженню, тобто є безспірними.

Відповідно до п. 57.1. ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 31.1. ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.

Відповідно до п. 31.1. кодексу, податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Відповідно до п/п. 14.1.175. ПК України податковий борг, це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 59.1. ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Відповідно до п. 59.3. ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Згідно з п. 59.4. Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

В даному випадку, відповідачем не заперечуються обставини самостійного декларування податкових зобов'язань з ПДВ за вищевказаними податковими деклараціями, їх несплата у встановлений строк.

Внаслідок наведеного задекларовані суми набули статусу податкового боргу, який в даному випадку розрахований заявником згідно поданих декларацій з податку на додану вартість та з урахуванням часткової (періодичної) сплати коштів на погашення податкового боргу.

Зазначені відомості підтверджуються даними декларацій, картки особового рахунку, а відтак сформована заявником сума податкового боргу з податку на додану вартість є доведеною.

При цьому, в контексті заявленої до стягнення суми податкового боргу з урахуванням пені, слід додати, що відповідно до п/п. 14.1.162. ПК України пеня, це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Згідно з положеннями п/п. 14.1.175. ПК України пеня віднесена до категорії податкового боргу, а отже включення її до складу суми податкового боргу з ПДВ, що заявлена до стягнення, є правомірним.

У взаємозв'язку з наведеним та контексті дотримання заявником вимог п. 95.2. ПК України, відповідно до якого стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, слід зазначити, що враховуючи наявність у відповідача податкового боргу, 04.03.2014 р. заявником сформовано податкову вимогу № 50-11 на суму 550 236,62 грн., яка сформована у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань за податковою декларацією за січень 2014 р. (з урахуванням часткової сплати).

Зазначена податкова вимога надіслана відповідачу 11.03.2014 р., а отже, враховуючи положення п. 95.2. ПК України та ч. 3. та ч. 11. ст. 183-3 КАС України, заявником дотримано строк звернення до суду, який припадав на 12.05.2014 р.

При цьому, надалі сума податкового боргу збільшувалась з урахуванням несплачених у встановлений строк податкових зобов'язань, задекларованих відповідачем в наступних деклараціях. За таких обставин та на підставі п. 59.5. ПК України, додаткова вимога не направляється та погашенню підлягає вся сума податкового боргу.

З огляду на наведене у сукупності, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог заявника, яким дотримано всі правила та процедури, передбачені ПК України, що передують зверненню до суду з відповідним поданням, у зв'язку з чим та враховуючи, що станом на час розгляду справи податковий борг з ПДВ не погашений, подання підлягає задоволенню.

Наведені позивачем доводи та надані позивачем документи не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Так, в контексті доводів відповідача відносно того, що із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, оскільки, як зазначає позивач, відповідачем не зараховується в погашення податкового боргу з ПДВ переплата з авансового внеску з податку на прибуток, що, на думку відповідача, є підставою для закриття провадження у справі, суд зазначає наступне.

Спір про право, в контексті п. 2 ч. 4. ст. 183-3 КАС України, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України (п. 9 роз'яснення ВАС України від 02.02.2011 р. N 149/11/13-11).

У зв'язку з цим, наведені відповідачем обставини, щодо не зарахування відповідачем переплати з авансового внеску з податку на прибуток в погашення податкового боргу з ПДВ, не стосуються підстав виникнення податкового боргу з ПДВ, зобов'язання щодо чого самостійно задекларовані відповідачем, є узгодженими в силу закону та не підлягають оскарженню. З огляду на наведене в судовому засіданні 16.05.2014 р. ухвалено про відмову у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

При цьому, наявність такої переплати (з авансового внеску з податку на прибуток), виходячи з положень ч. 2 ст. 87.1. ПК України, не свідчить про автоматичне зменшення боргу з іншого платежу (з ПДВ) та, виходячи з даних особового рахунку відповідача з ПДВ, такого зменшення за рахунок авансового внеску з податку на прибуток не вбачається, а наведені обставини не свідчать про наявність спору про право в контексті нарахування та сплати податкових зобов'язань/боргу з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення подання.

Керуючись вимогами статей 158 - 163, 1833 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Подання Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити.

Стягнути з рахунків Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДР 20057315; адреса: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 17) в дохід Державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 941 567,42 грн. (дев'ятсот сорок одна тисяча п'ятсот шістдесят сім гривень 42 копійки).

Постанова підлягає негайному виконанню відповідно до ч. 8 ст. 1833 КАС України.

Апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється за загальною процедурою, визначеною статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін