Постанова № 3869177, 25.05.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року № 22а-7644/08/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Пліша М.А. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання - Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» на постанову господарського суду Закарпатської обл. від 26.03.2008р. у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.11.2007р. позивач Закрите акціонерне товариство /ЗАТ/ «Мукачівський лісокомбінат» звернувся до господарського суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати нечинним (недійсним) податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції /ОДПІ/ № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість /ПДВ/, судові витрати покласти на відповідача (а.с.2, 3).

Постановою господарського суду Закарпатської обл. від 26.03.2008р.  у задоволенні заявлених позовних вимог відмовлено (а.с.100-102).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив позивач ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», який покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить постанову господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.105-107).

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що відповідно до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку має право виключно на підставі проведеної оподатковуваної господарської операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної відносити суми витрат на сплату ПДВ до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату чи несплату контрагентом сум податку до бюджету за відповідною оподатковуваною операцією. Наведений Закон не передбачає обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем товару. Несплата контрагентом до бюджету суми ПДВ з проведених операцій не може бути підставою для притягнення покупця до юридичної відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст.202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність таких обставин; невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Як слідує з матеріалів справи, протягом 18-19.10.2007р. ревізорами Мукачівської ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на розрахунковий рахунок за липень 2007 року, по результатам якої складено Акт перевірки № 733/23-01/00274157 від 19.10.2007р.  (а.с.7-21).

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог до пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено до відшкодування ПДВ в сумі 11727 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007р.,  яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2007 року на 11727 грн. (а.с.6).

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугували встановлені податковим органом в ході проведення зустрічних перевірок факти невключення контрагентом позивача - Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою /СПД/ ОСОБА_1, код 2083306998, сум ПДВ по податкових накладних за червень 2007 року до податкових зобов'язань, останнім не подано обов'язкової звітності за вказаний період до податкового органу, а також не сплачено сума податку до бюджету (а.с.15).

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що необхідними умовами для отримання бюджетного відшкодування з ПДВ є реальне надходження податку до державного бюджету та його надмірна сплата платником податку до бюджету. У розглядуваному випадку надмірної сплати податку не було, протягом попередніх 12 місяців позивач не сплачував податок до бюджету, контрагентом (продавцем) позивача не виконані норми податкового законодавства, а сама наявність у покупця товару належно оформлених документів, в тому числі податкових накладних, за таких обставин не є безумовною підставою для відшкодування ПДВ.

Наведені висновки суду також узгоджуються з існуючою судовою практикою по наведеній категорії справ.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають нормам матеріального права і фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи стверджується, що позивачем ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» проведені у червні 2007 року господарські операції по придбанню у СПД ОСОБА_1 лісоматеріалів на загальну суму 86559 грн. 81 коп., в тому числі ПДВ 14426 грн. 64 коп.

Факти поставки товарів стверджується копіями видаткових накладних (а.с.56-59), оплата товару проведена позивачем шляхом банківського переказу коштів на рахунок постачальника, що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с.42-45); по результатам проведеної операції постачальником видані податкові накладні (а.с.60-63).

У відповідь на запит відповідача щодо проведення зустрічної перевірки контрагента позивача СПД ОСОБА_1, Свалявською МДПІ повідомлено про те, що останнім суми ПДВ по податковим накладним за червень 2007 року не включені до податкових зобов'язань, таким не подано податкової декларації з ПДВ за вказаний період, а також не сплачено податок до бюджету (а.с.27).

Під час розгляду справи на запит суду Свалявська МДПІ повідомила про те, що СПД ОСОБА_1 дійсно взятий на облік з 05.07.2005р., зареєстрований як платник ПДВ з 25.04.2007р., звітність за квітень-червень 2007 року ним подано із запізненням, сплату податкових зобов'язань не проводив у зв'язку із зазначенням нульової різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом; основний вид діяльності - лісівництво та лісозаготівля (а.с.71).

Таким чином, контрагент позивача СПД ОСОБА_1, який є зареєстрованим платником ПДВ, отримав відповідне свідоцтво платника ПДВ, із запізненням подав податкову звітність за розглядуваний період.

Доказів того, що останнім не включено до складу податкових зобов'язань суму податку по податкових накладних, які були видані у червні 2007 року позивачу, відповідачем не представлено, також не надано доказів донарахування цьому платнику податків контролюючим органом податкових зобов'язань з розглядуваних господарських операцій.

Отже, висновки податкового органу, які були покладені в основу винесеного податкового повідомлення-рішення, не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Поряд з цим, колегія суддів вважає висновки податкового органу такими, що не відповідають нормам податкового законодавства.

Відповідно до пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1 та пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що підставами для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є:

1.  1) здійснення операції з придбання товарів;

2.  2) наявність належним чином оформленої накладної, виданої платником ПДВ;

3.  3) сплата платником податку відповідних сум податку у звітному періоді.

Із системного аналізу вищенаведених норм слідує, що контрагент по договору не може нести відповідальність за порушення, допущені іншою стороною у своїй діяльності, оскільки право на податковий кредит залежить лише від законності самої операції та правильності оформлення податкової накладної.

Також покупець не може відповідати за дії продавця, який не звітує перед податковим органом, не перераховує суми ПДВ до бюджету, не перебуває за своєю юридичною адресою або ліквідований. Чинним законодавством не передбачено обов'язку покупця контролювати дії продавця і перевіряти виконання ним своїх податкових зобов'язань.

Виходячи із принципу індивідуалізації відповідальності, закріпленого у Конституції України, ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат», яким при здійсненні господарської діяльності дотримані всі вимоги податкового законодавства, не може нести відповідальності за дії інших осіб.

При цьому сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Чинне законодавство, в тому числі Закон України «Про податок на додану вартість», не містить положень, згідно яких на покупця покладався б обов'язок по сплаті ПДВ не тільки продавцю, але й ще до бюджету.

Аналізуючи фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач на підставі п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму коштів після отримання податкових накладних від свого контрагента, які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Вказані податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» і відповідачем не оспорюються. Податкові накладні виписані зареєстрованим платником ПДВ, відповідають порядку їх заповнення.

Таким чином, позивач, одержавши у встановленому порядку податкові накладні від СПД ОСОБА_1, який зареєстрований у встановленому порядку платником ПДВ, за операціями, що належать до його господарської діяльності, відповідно до вимог п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно включив суму ПДВ до податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що прийняттям спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом фактично покладено на позивача вину за несплату його контрагентом зобов'язань, визначених податковим законодавством. Якщо ж віднесення сум до складу податкового кредиту відбувається на підставі належним чином оформлених розрахункових, платіжних чи інших документів, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку, то дії платника податку є правомірними.

Оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями, то в разі порушення контрагентом платника податку вимог податкового законодавства, податковий орган має право у межах своєї компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства видавати акти державного органу на усунення таких порушень, які є обов'язковими до виконання.

Таким чином, Мукачівською ОДПІ необґрунтовано позбавлено позивача права на бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість з покликанням на факт несплати податку на додану вартість продавцем.

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не стверджував і не доводив безтоварний характер господарських операцій, не навів переконливих доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

Додатково колегія суддів підкреслює, що відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів посадовими особами підприємства у відповідності до закону; умисел посадових осіб підприємства на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

Покликання суду першої інстанції на відсутність надмірної сплати ПДВ по розглядуваних операціях колегія суддів відхиляє як такі, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки позивачем сплачено суму ПДВ в ціні товару, отримані податкові накладні і подані відповідні податкові декларації (а.с.46-55).

Щодо висновків господарського суду про несплату позивачем суд ПДВ до державного бюджету впродовж попередніх 12 місяців до охопленого перевіркою періоду, то такі не були предметом розглядуваного спору та не впливають згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення Мукачівської ОДПІ № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007р. про зменшення суми бюджетного відшкодування є підставним, а тому підлягає до задоволення.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова господарського суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.195, п.3 ч.1 ст.198, п.п.1, 4 ст.202, ч.2 ст.205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» задоволити.

Постанову господарського суду Закарпатської обл. від 26.03.2008р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» задоволити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції № 3297/23-01/00274157/24722 від 22.10.2007р. про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2007 року на суму 11727 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат» понесені судові витрати в розмірі 03 (три) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.А.Пліш

О.П.Стародуб