Ухвала суду № 38681888, 15.05.2014, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 230/11103/13-ц Номер провадження 22-ц/775/4547/2014

Головуючий у 1-й інстанції : Подколзін В.М.

Категорія : 27 Доповідач : Кіянова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2014 року Апеляційний суд Донецької області у складі :

головуючого - судді Осипчук О.В.

суддів: Кіянової С.В., Ткачук С.С.

при секретарі Біляєві М.О,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 08 квітня 2014 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Єнакіївського міського суду від 08 квітня 2014 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та задовольнити його вимоги, стягнувши з відповідача заборгованість у розмірі 24 825,22 грн., оскільки судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що строк дії картки не співпадає із строком дії договору, жодна сторона не заявила про припинення дії договору, тому він лонгується автоматично на такий же термін.

В судовому засіданні апеляційного суду відповідач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Представник позивача в судове за сідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Відмовляючи ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що 01.08.2006 р. між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг, який складався із заяви, Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів банку, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді оновленого кредитного ліміту на платіжну картку, з процентною ставкою 2,5 % на місяць на залишок заборгованості. Строк дії картки встановлено до червня 2008 року, картка отримана відповідачем 04.08.2006 р. Пунктом п.5.4. Правил користування платіжною карткою передбачено строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці, проценти за користування кредитом, передбачені Тарифами, нараховуються в останній операційний день місяця за кожний календарний день за фактично витрачені в рахунок кредиту кошти, з дня списання суми з карткового рахунку. Пунктом 8.6.Умов та правил надання банківських послуг передбачена відповідальність за порушення зобов»язання більш ніж на 120 днів у вигляді штрафів у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову, а також сплата підвищених відсотків або додаткових комісій. Строк дії картки зазначено на картці і вона дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця, тобто до червня 2008 року. Останнім днем погашення кредиту та заборгованості за ним є останній день червня 2008 року. Враховуючи, що позивач звернувся з позовом до суду 14.09.2013 року , а відповідачем ОСОБА_1 заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки право вимоги у позивача виникло з часу порушення боргового зобов»язання, тому внаслідок пропуску строку позовної давності позивачу відмовлено у задоволенні позову.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову позивачу у задоволенні позову.

Так, відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви 01.08.2006 р. ОСОБА_1 було отримано у ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку «МЕТРО» з лімітом 1000 грн. з процентною ставкою 2,5% в місяць на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки до кінця червня 2008 року (а.с.7-10).

Згідно п.8.6 Умов і правил надання банківських послуг у разі порушення позичальником строків платежів більш ніж на 120 днів, позичальник зобов»язаний оплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та 5 % від суми позову.

Відповідно до п.3.1.1 Правил користування платіжною каркою строк дії картки зазначено на карті (місяць, рік) Карка дійсна до останього календарного дня зазначеного місяця.

Відповідно до 5.4 зазначених Правил строк погашення по кредиту по платіжній картці провадиться у наступному порядку : строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць, строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці.

Відповідно до п.9.12 Умов Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформувала іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же строк.

Таким чином, строк дії картки складає з серпня 2006 р. до кінця червня 2008 р.(а.с.6).

Проте, сторони встановили як строк дії договору - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до кінця червня 2008 року, тобто строки сплати кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач дізнався про порушення свого права ще у 2006 році, коли відповідач припинив виконання кредитного зобов»язання з погашення кредиту та сплати процентів, у той час як з вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду 14.09.2013 р., тобто з пропуском строку передбаченого законом та договором.

Згідно розрахунку станом на 04.09.2013 року за ОСОБА_1 значиться заборгованість у розмірі 24 825,22 грн., яка складається із боргу за кредитом у розмірі 22 886,56 грн., боргу за процентами у розмірі 280,32 грн. і штрафи у розмірі 500 грн.(фіксована частина) та 1158,34 грн. (процентна складова). (4-10).

Відповідно до ст..256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідачем до ухвалення рішення по справі заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ч.1, 5 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов'язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

У зобов'язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки), положення п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Таким чином, оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами до кінця кожного поточного місяця, наступного за місяцем, в рахунок якого вносяться кошти, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування чи зміни не має.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що строк дії картки не співпадає із строком дії договору, який лонгується, суперечать вимогам зазначеного закону.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст..ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду від 08 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з для набрання чинності.

Судді :