Ухвала суду № 38680216, 13.05.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 р. Справа № 1569/14/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючої судді Хобор Р.Б.,

суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м.Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державної податкової інспекції у м.Червонограді в якому просить визнати неправомірними дії відповідача щодо проведення перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання до бюджету, складення акту від 12.11.2013р. № 454/17-1/НОМЕР_1 про результати перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання до бюджету, прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.11.2013р. № 0005681700, просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0005681700 від 12.11.2013р. та стягнути з Державного бюджету України на його користь 114,70 грн. сплаченого штрафу.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не враховано того, що позивачем своєчасно сплачено єдиний податок. Зазначає, що помилкова сплата податку на інший рахунок та подальша сплата такого податку на правильний рахунок не є підставою для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання, оскільки кошти в будь-якому випадку поступили до Державного бюджету.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що своєчасність сплати Єдиного податку підтверджується квитанцією від 11.10.2013 року, а зміна банківських рахунків відповідачем не може бути підставою для накладення штрафу та прийняття податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено те, що державною податковою інспекцією у м.Червонограді на підставі пп. 20.1.4, п. 20.1 ст.20 та п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України проведено перевірку своєчасності сплати ФОП ОСОБА_1 податкового зобов'язання до бюджету, результати якої оформлено актом № 454/17-01/НОМЕР_1 від 12.11.2013р.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0005681700 від 12.11.2013р., яким застосовано до позивача штрафну санкцію за платежем єдиний податок в розмірі 114,70 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення був виявлений перевіркою факт порушення термінів сплати позивачем грошового зобов'язання з єдиного податку.

Відповідно до п. 293.1 Податкового кодексу України ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), та у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2).

Згідно з п.295.1 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Пунктом 295.4 цієї ж статті передбачено, що сплата єдиного податку здійснюється за місцем податкової адреси.

Відповідно до ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Згідно з долученою до матеріалів справи копією паспорта позивача, останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Таким чином, єдиний податок повинен сплачуватись позивачем до місцевого бюджету м.Соснівка.

Позивачем сплачено єдиний податок в сумі 250,00 грн. до місцевого бюджету м.Соснівка 25.10.2013р., тобто з порушенням строків, встановлених п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.2 п.295.6 цієї статті помилково та/або надміру сплачені суми єдиного податку підлягають поверненню платнику в порядку, встановленому цим Кодексом. Умови та порядок повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань визначені ст. 43 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.300.1 ст. 300 Податкового кодексу України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Пунктом 122.1 ст. 122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату суми єдиного податку позивачем в розмірі 114,70 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Підпунктом 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 86 вказаного Кодексу передбачено, що результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової Інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач своїми діями по викладенню та оформленню акта перевірки позивача не порушив його права чи законні інтереси, оскільки дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акта перевірки є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не породжує для позивача певних правових наслідків.

Колегія суддів зазначає, що права позивача можуть бути порушені прийняттям податкового повідомлення-рішення на підставі акту або ж інших рішень, чи вчиненням дій щодо самостійної зміни податкового зобов'язання платника.

Контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні висновки щодо зафіксованих обставин, оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається уповноваженими законом органами влади при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, оскільки вчинення дій суб'єктом владних повноважень в частині проведення перевірки та висновків викладених в акті перевірки є способом реалізації наданої законом функції суб'єкту владних повноважень.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають і вищезазначених висновків суду не спростовують.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а відтак подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 160, ст.ст 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі № 813/8639/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п»ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуюча суддя Р.Б. Хобор

суддя Я.С. Попко

суддя Р.П. Сеник