Ухвала суду № 38669755, 14.05.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ковальова Т.І.

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року справа №812/35/14 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Нікуліна О.А.

суддів: Лях О.П., Жаботинської С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000912204 від 16.12.2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000912204 від 16.12.2013 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані" до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000912204 від 16.12.2013 року задоволено.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані" зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 03.06.2006 року (а.с.9).

Зі Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Метал - Компані" вбачається, що основним предметом діяльності Товариства є реалізація комерційних та інших проектів, спрямованих на задоволення потреб населення та народного господарства у товарах широкого вжитку та продаж виробничо - технічного призначення, а також надання послуг виробничого і невиробничого характеру (а.с.10-18).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що основним видом економічної діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (а.с.19)

Позивач перебуває на податковому обліку у Ленінській об'єднаній державній податковій інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області та є платником податку на додану вартість, що не заперечують сторони у справі.

На підставі пункту 200.10 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, у порядку статті 76 глави 8 розділу II Податкового кодексу України відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за жовтень 2013 року TOB «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ». При перевірці використано: податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2013 року від 20.11.2013 року № 9074993417 надану до Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.12.2013 року № 367/12-36-22-04/14/34202711, яким встановлено порушення п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень 2013р. на суму 12545 грн.

У зазначеному акті перевірки вказано, що при аналізі інформаційних баз даних Міністерства доходів і зборів України встановлено, що TOB «Вістол» має стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, свідоцтво платника ПДВ анульоване 06.11.2013р., причина анулювання - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Також, податкова декларація з податку на додану вартість TOB «Вістол», надана до Старобільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області має статус - не визнано як податкова декларація.

Ленінською ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області отримано акт перевірки від 13.11.2013р. № 2/22/32926534 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Вістол» з питання дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток згідно якого встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товару, здійснення ремонтно - будівельних, проектних та інженерних робіт в силу відсутності відповідного обладнання, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у TOB «Вістол» можливостей здійснювати фактичні товарні операції.

З вищезазначених фактів, відповідач робить висновок, що фінансово-господарська діяльність TOB «ВІСТОЛ» здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної праводієздатності TOB «ВІСТОЛ» фінансово-господарські взаємовідносини між TOB «ВІСТОЛ» та контрагентами-покупцями є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (а.с.20-26).

На підставі акту перевірки від 03.12.2013 року № 367/12-36-22-04/14/34202711 відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.12.2013 року № 0000912204 про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 15681,25 грн. (основне зобов'язання - 12545,00 грн. та штрафні санкції в сумі 3136,25 грн.) (а.с.27-29).

Відповідно до рахунку фактури від 10.10.2013 р. № СФ-0000010, видаткової накладної № РН-0000073 від 15.10.2013 p.. товаротранспортної накладної № 0000073 від 13.10.2013 р. ГОВ «ВІСТОЛ» поставлено в адресу TOB «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» швеллер № 16 8,5 кількістю 6.950 т за ціною 5416.67 грн. (без ІІДВ), швеллер № 12 8.5 кількістю 4.630 т. за ціною 5416,67 гри. (без ПДВ). Разом на загальну суму 75270.00 гри. ( в тому числі ПДВ 12545,00 грн.) (а.с.31-33).

TOB «ВІСТОЛ» було видано ТОВ «АЛЬФА-МЕТАЛ-КОМПАНІ» податкову накладну № 73 від 14.10.2013 р. (а.с.34).

Позивачем подано до податкового органу податкову декларацію за жовтень 2013 року, додаток № 1, додаток № 5 та реєстр отриманих накладних які були прийняті та підприємство отримало квитанції № 2 від 20.11.2013 року (peг. № 90774993417; 9074993426; 9072993403; 9074993405) (а.с.94-106).

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу. (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).

Правомірність формування податкового кредиту визначається фактом придбання товарів (робіт, послуг, основних фондів) з метою їхнього використання у власній господарській діяльності платника податків.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Згідно статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (201.7.).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (201.8.).

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (201.9.).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (201.10.).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження. господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (податковими та видатковими накладними тощо).

Відповідно до п. 1,3, 6.2, Наказу Міністерства фінансів України від 01.11.2011 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення податкової накладної" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин): податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна виписується у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що здійснений позивачем правочин щодо купівлі товару є реальним, про що свідчать первинні бухгалтерські, податкові, банківські документи.

Господарська операція, не суперечать актам цивільного законодавства, вона відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків на реальне здійснення господарської операції.

Відповідно до ч.1 ст 71 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Встановлено, що ТОВ «Альфа - Метал - Компані» мало взаємовідносини з таким контрагентом, як ТОВ «Вістол».

На час здійснення господарських операцій вищевказаного контрагента позивача включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року по справі № 812/10014/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2014 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол» до Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дій, - задоволено частково.

Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Луганській області поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» дані щодо задекларованих ТОВ «Вістол» податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 36744444,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 34997092,00 грн., які було вилучено на підставі акту перевірки від 13.11.2013р. № 2/22/32926534 (а.с.90-92).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року по справі № 812/9467/13-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.02.2014 року, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вістол» до Реєстраційної служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області, Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про визнання протиправними дій, скасування запису, визнання протиправним та скасування рішення № 1 від 06 листопада 2013 року, - задоволено.

Визнано протиправними дії Реєстраційної служби Старобільського районного управління юстиції Луганської області щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Вістол» за адресою : 92700, Луганська область, м. Старобільск, вул. Тудова, буд. 12а, від 05.11.2013 року № 13771430027000742.

Скасовано запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про внесення інформації щодо відсутності юридичної особи ТОВ «Вістол» за адресою : 92700, Луганська область, м. Старобільск, вул. Тудова, буд. 12а, від 05.11.2013 року № 13771430027000742.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 1 від 06.11.2013 року Старобільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Луганській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Вістол» код ЄДРПОУ 32926534 з дати його прийняття (а.с.84-89).

До того ж, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання та не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правом перевіряти відповідність законодавству та достовірність установчих документів, свідоцтв своїх контрагентів по угодах.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відтак, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності (продукція, роботи чи послуги), які мають вартісний характер і цінове вираження.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень органу доходів і зборів законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208,250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення суду не надано.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Вплив допущених контрагентами платника податків порушень податкового законодавства на право платника податків на податковий кредит слід оцінювати з урахуванням можливої обізнаність цього платника податків щодо таких порушень.

При цьому суд виходить з того, що саме по собі невиконання контрагентом платника податків своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету ще не є підставою для відмови у праві на податковий кредит з податку на додану вартість.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

На момент здійснення господарської операції контрагента позивача було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також він мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ленінської об'єднаної державної податкової інспекції у м. Луганську Головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів О.А.Нікулін

О.П.Лях

С.В.Жаботинська