Ухвала суду № 38667524, 07.05.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження №11-кп/790/295/14 Головуючий 1-ї інстанції: Дудченко В.О.

Справа № 626/2749/13-к

Категорія: ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 186,

ч. 2 ст. 263 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого Крамаренко Г.П.

суддів Струка І.Ф., Шевченка Ю.П.

при секретарі Юр'євої А.І.

з участю прокурора Левчені Г.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

законних представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,

ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12012220350000691 за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Красноградського району Харківської області, захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Валки Валківського району Харківської області, зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 2 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України до 5 років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 6 років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим на 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Красноград Харківської області, зареєстрований та проживав в АДРЕСА_2, раніше не судимий, -

засуджений за ч. 4 ст. 187 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до 5 років позбавлення волі.

Вироком суду неповнолітній ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він 17 липня 2013 року близько 22.00 години, знаходячись поблизу будинку № 30 по вулиці Карла Маркса в місті Краснограді Харківської області, діючи з прямим умислом, спрямованим на відкрите заволодіння чужого майна, поєднане з застосуванням насильства, з корисливих мотивів, завдав не встановленим твердим предметом ОСОБА_9 удар в область голови, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження у вигляді поверхневої забійної рани, після чого відкрито в її присутності та присутності ОСОБА_10 заволодів її жіночою сумкою, вартістю 158,40грн., в якій знаходилися особисті речі, а саме паспорт громадянина України в обгортці, вартістю 10грн., помада, вартістю 50грн., туш для вій, вартістю 70грн., пудра, вартістю 55 грн., та гроші в сумі 20 грн., всього на загальну суму 363,40 грн., після чого з місця події зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

ОСОБА_3 наприкінці липня 2013 року (точну дату не встановлено), знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, знайшов непридатну для використання праску. Після чого, діючи з прямим умислом, спрямованим на виготовлення та носіння холодної зброї, з метою її використання при вчиненні злочинів, від'єднав від даної праски її нижню металеву частину, обмотав її лейкопластиром та ізоляційною стрічкою, чим виготовив саморобним способом холодну зброю ударно-роздроблювальної дії - кастет.

Неповнолітній ОСОБА_3 за попередньою злочинною змовою з неповнолітнім ОСОБА_4 4 серпня 2013 року приблизно о 23.05 годині, знаходячись по вулиці Московській в місті Краснограді Харківської області поблизу Красноградського педагогічного коледжу, діючи з прямим умислом, спрямованим на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з заподіянням насильства, з корисливих мотивів, наздогнали потерпілу ОСОБА_11 та вчинили на неї розбійний напад, в ході якого ОСОБА_3 завдав ОСОБА_11 множинні удари в область голови металічним предметом - кастетом, чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді гострої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, вдавленого перелому правої тім'яної кістки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, чотирьох забійних ран волосистої частини голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, множинних синців та саден на тілі, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, після чого вони заволоділи її мобільним телефоном ТМ «Nokia C3-00», вартістю 878, 24 грн., та зникли з місця події, а викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

В апеляційній скарзі в редакції змінених доводів прокурор просить вирок суду змінити, виключити з резолютивної частини вказівку суду щодо солідарного стягнення з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 судових витрат на користь НДЕКЦ при ГУМВСУ в Харківській області за проведення дактилоскопічної експертизи № 54 від 16.08.2013 року, визначивши розмір стягнення процесуальних витрат окремо з кожного обвинуваченого на користь держави.

Захисник ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 в своїй скарзі з доповненнями просить вирок скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на істотні порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Так, реєстр матеріалів кримінального провадження не містить розписок цивільних відповідачів про отримання позову потерпілої ОСОБА_11 В судовому засіданні 10.12.2013 року за клопотанням прокурора було долучено до матеріалів кримінального провадження три томи, які досліджувалися вибірково, без повного проголошення тексту та його огляду учасниками процесу, що позбавило сторону захисту можливості оглянути представлені докази, надати їм оцінку та висловити її, заперечувати чи заявляти клопотання про визнання доказів недопустимими, що на думку захисника є порушенням принципу змагальності та безпосередності дослідження доказів, права на захист неповнолітніх обвинувачених. Після дослідження речових доказів вони не були належним чином оформленими та опечатаними в присутності учасників процесу. Захисник також вважає, що ОСОБА_3 призначено суворе покарання, без врахування вчинення ним злочинів вперше, в неповнолітньому віці, умов виховання в повноцінній родині, його щирого каяття, повного відшкодування шкоди потерпілим.

Захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 просить вирок скасувати та постановити відносно нього виправдувальний вирок, оскільки на його думку висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність. Адвокат посилається на те, що дослідженими в суді доказами було повністю доведено, що ОСОБА_4 добровільно відмовився від вчинення злочину. Протягом досудового і судового слідства він давав послідовні свідчення, не заперечуючи той факт, що дійсно на пропозицію ОСОБА_3 погодився взяти участь у нападі з метою відкритого заволодіння майна потерпілої з застосуванням фізичного насильства. Проте безпосередньо перед вчиненням злочину обвинувачений ОСОБА_4 пробіг повз потерпілу ОСОБА_11, не вчинивши на неї розбійного нападу, тим самим не завдавши їй ударів і не заволодівши її майном. Ці свідчення були підтверджені обвинуваченим ОСОБА_3 і самою потерпілою ОСОБА_11 Таким чином, на думку захисника, в діях ОСОБА_4 мало місце готування до злочину, що було виражено у попередній змові на його вчинення, але потім мала місце добровільна відмова від вчинення злочину, тому згідно ч.1 ст.31 КК України він, як співвиконавець, не підлягає кримінальній відповідальності.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинувачених, їх захисників та законних представників щодо підтримання апеляційних скарг; прокурора, який підтримав скаргу в редакції змінених доводів і заперечував проти задоволення скарг захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що скарга прокурора підлягає задоволенню, а скарги захисників задоволенню на підлягають з наступних підстав.

В ході судового розгляду з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених кримінальним процесуальним Кодексом України, суд на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та належно оціненими, дійшов обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винуватими у злочинах, за які їх засуджено.

Доводи захисника ОСОБА_1 про допущення судом істотних порушень кримінального процесуального закону є безпідставними.

Цивільні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_15 отримали копію цивільного позову ОСОБА_11, що підтверджується їх розписками (а.с. 21-26).

Згідно журналу судового засідання від 10.12.2013 року суд задовольнив клопотання прокурора і долучив до кримінального провадження матеріали досудового розслідування в трьох томах, які згідно ст.290 КПК України були відкриті потерпілим, підозрюваним ОСОБА_3 і ОСОБА_4, їх захисникам ОСОБА_2, ОСОБА_1, що підтверджується розписками і протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування (а.с. 258-290 т.3).

За клопотанням прокурора в порядку ст.358 КПК України суд оголошував в судовому засіданні лише ті документи, або їх частини, які мають значення для кримінального провадження, в яких викладені чи посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин кримінального провадження, в ході чого учасники судового провадження, в тому числі і захисники, ставили запитання обвинуваченим ОСОБА_3 і ОСОБА_4, потерпілій ОСОБА_11 (а.с.108-117, 128-130). Учасники судового провадження не заявили клопотання про виключення оголошених документів з числа доказів, що свідчить про їх достовірність.

Також в порядку ст.357 КПК України були досліджені речові докази, учасники судового провадження ставили запитання обвинуваченим, потерпілим ОСОБА_9 і ОСОБА_11 (а.с. 130-131), при цьому судовий розпорядник ОСОБА_17 розпаковував і упаковував пакети з речовими доказами. Учасники судового провадження за наслідками огляду речових доказів клопотання про визнання їх недопустимими не заявили.

Доводи скарги захисника ОСОБА_2, що ОСОБА_4 не приймав участь у вчиненні розбою, так як добровільно відмовився від нападу на потерпілу, є необґрунтованими і суперечать матеріалам кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_11 дала показання про напад на неї двох хлопців, які бігли за нею, вона не бачила, щоб її хтось обганяв. При цьому вона пояснила, що в той момент, коли нападник якимось предметом наносив їй удари спереду в область голови, з іншого боку у неї з правої руки забирали мобільний телефон, після чого хлопці втекли.

В ході проведення слідчих експериментів і в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_15 і ОСОБА_4 дали показання про місце і час вчинення нападу на дівчину, як ОСОБА_15 наносив їй удари кастетом по голові. При цьому ОСОБА_15 уточнив, що знаходився з лівого від потерпілої боку; показав, де знаходився ОСОБА_4, яким чином був забраний мобільний телефон з руки потерпілої, в якому місці він викинув кастет.

Суд достовірно встановив фактичні обставини і вказав у мотивувальній частині вироку, що обвинувачені при вчиненні нападу на ОСОБА_11 з метою заволодіння чужим майном діяли як співвиконавці, при цьому не застосування насильства ОСОБА_4 не свідчить про його добровільну відмову від злочину, оскільки в його присутності ОСОБА_15 виконав дії, направлені на вчинення нападу на потерпілу, які ними були заздалегідь обумовлені, тому кваліфікація їх дій за ч.4 ст.187 КК України є правильною.

Згідно ст.17 КК України добровільна відмова від злочину можлива тільки при незакінченому злочин, а розбій вважається закінченим з моменту нападу, тобто з моменту застосування насильства. Тому посилання захисника ОСОБА_2 на ст.ст. 17, 31 КК України, в якій містяться умови добровільної відмови співучасників від вчинення злочину, є необґрунтованими і його скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченим суд врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винних, вчинення ними злочинів вперше, в неповнолітньому віці, щире каяття у вчиненому, відшкодування потерпілим завданої шкоди і призначив їм покарання з застосуванням ст. 69 КК України.

За вказаних обставин і даних про особу ОСОБА_3 вид та розмір призначеного йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, тому апеляційна скарга його захисника про призначення йому більш м'якого покарання задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експерта.

В порушення вимог вказаної статті суд прийняв рішення про солідарне стягнення з обвинувачених на користь експертної установи судових витрат, тому вирок в цій частині слід змінити, а скаргу прокурора - задовольнити.

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Красноградського району Харківської області задовольнити, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 26 грудня 2013 року стосовно ОСОБА_3 і ОСОБА_4 змінити, виключити рішення суду про солідарне стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на користь експертної установи судових витрат та стягнути з кожного з них процесуальні витрати на користь держави по 440 грн.10 копійок.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженими в той самий строк з дня вручення їм копії цієї ухвали.

С У Д Д І:

Крамаренко Г.П. Струк І.Ф. Шевченко Ю.П.