Ухвала суду № 38665431, 01.04.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2014 рокусправа № 2а-0470/3500/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Бахір Ю.І. дов від 11.03.2014

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.11

у справі № 2а/0470/3500/11

за позовом приватного підприємства «Техносервісінформ»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Приватне підприємство «Техносервісінформ» (далі - ПП «Техносервісінформ», Підприємство) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська) №212302/0 від 15.02.2011 р. про сплату 62 663 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 15 665,75 грн., всього на суму 78 328,75 грн. застосованих за порушення п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» ;

- податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська №202302/0 від 15.02.2011 р. про сплату 78 329 грн. податку на прибуток та штрафних санкцій 19 582,25 грн., всього на суму 97 911,25 грн., застосованих за порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку податкового органу про порушення позивачем податкового зобов'язання при відображенні господарських операцій внаслідок вчинення нікчемних правочинів між позивачем та ТОВ «Оптдевайс». Висновок про нікчемність правочинів зроблений відповідачем з посланням на дані акту перевірки контрагента позивача, внаслідок чого безпідставно встановлено, що підприємством завищено валові витрати та податковий кредит.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2011 р. у справі № 2а/0470/3500/11 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угода між позивачем та ТОВ «Оптдевайс» порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави. З огляду на наявність у позивача, як на момент проведення перевірки, так і під час судового розгляду всіх первинних документів, які підтверджують факт виконання будівельних робіт ТОВ «Оптдевайс» на користь позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність та протиправність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 97), в якій просить скасувати постанову суду, постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано висновки акту перевірки від 26.11.2010 № 4943/23-20/36900457 ТОВ «Оптдевайс», яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.04.2010 по 30.09.2010, що свідчить про те, що фактично товари покупцям (у т.ч. і ПП «Техносервісінформ») від ТОВ «Оптдевайс» не передавались, послуги замовникам не виконувались.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем - ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Техносервісінформ» з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Оптдевайс» за період з 01.01.2010 по 29.11.2010, за результатами якої складено акт від 24.01.2011 №42/231/32608829 (а. с.8-15).

Згідно висновків вищевказаної перевірки в результаті порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємством занижений податок на прибуток у ІІ кварталі 2010 року на суму 78329 грн., в результаті порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - підприємством занижений податок на додану вартість у червні 2010 року на 62663 грн.

До такого висновку відповідач дійшов з огляду на матеріали документальної невиїзної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Оптдевайс» в частині дотримання податкового та іншого законодавства по податку на додану вартість за період з 01.04.2010 по 30.09.2010 (акт Васильківської ОДПІ Київської області від 26.11.2010 №4943/23-20/36900457).

Як зазначає податковий орган з посиланням на ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.228 ЦК України, укладені ТОВ «Оптдевайс» правочини є нікчемними в силу приписів закону, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, чинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою ТОВ «Оптдевайс» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В даному випадку відсутня як база оподаткування, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Наведені обставини за твердженням податкового органу свідчать про відсутність наміру створення правових наслідків, у т. ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів, тобто такі угоди носять фіктивний характер.

На підставі акту перевірки від 24.01.2011 №42/231/32608829 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2011:

- № 202302/0, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з

податку на прибуток підприємств на загальну суму 97911,25 грн., у т.ч. 78329 грн. - за основним платежем, 19582,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.16);

- № 212302/0, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з

податку на додану вартість на загальну суму 78 328,75 грн., у т.ч. 62663 грн. - за основним платежем, 15665,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.17).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про помилковість висновків податкового органу.

Частиною 2 статті 5 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до правовідносин, які виникли у цій справі, слід застосовувати норми законів, які діяли на момент виникнення правовідносин (на 2010 рік), тобто Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закон України «Про податок на додану вартість» (чинний в редакції станом на 2010 рік) та норми Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.2011, стосовно порядку проведення та оформлення перевірки, виходячи з того, що перевірка позивача податковим органом здійснена у січні 2011 року.

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого до 01.01.2011, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Стосовно права платника на податковий кредит відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість», податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ПП «Техносервісінформ» (Замовник) мало господарські відносини за усним договором з ТОВ «Оптдевайс», згідно якому ТОВ «Оптдевайс» (Підрядник) брало на себе зобов'язання виконати земельні роботи з благоустрою майданчика для сервісного центру «Вольво» на загальну суму 375978 грн., у т. ч. ПДВ 62663 грн.

Факт виконання робіт, обумовлених вказаним договором, підтверджується актом № 30094 прийому виконаних будівельних робіт за червень 2010 року, відповідно до якому підрядник 30.06.2010 здав, а замовник (ПП «Техносервісінформ») 30.06.2010 прийняв виконані підрядні роботи на загальну суму 375978,0 грн. (в т. ч. ПДВ 62663 грн.) (а. с.22-26); довідкою про вартість робіт (а. с.27), податковою накладною від 30.06.2010 № 30094 на загальну суму 375978,00 грн., в т.ч. ПДВ - 62663,00 грн. (а. с.28).

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкова накладна від 30.06.2010 № 30094, на підставі якої позивачем сума податку на додану вартість включена до складу податкового кредиту, складена ТОВ «Оптдевайс» у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та вказаним підприємством, які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з виконання підрядних робіт в податковому обліку відповідачем не спростовуються.

Також не спростовується відповідачем і факт використання позивачем поставленого товару та послуг у власній господарській діяльності.

На момент укладення та реалізації договору про проведення підрядних робіт контрагент позивача ТОВ «Оптдевайс» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Посилання відповідача на той факт, що правочин між позивачем та ТОВ «Оптдевайс» має ознаки нікчемності, не створює юридичних наслідків та здійснений без мети настання реальних наслідків не приймається колегією суддів до уваги зважаючи на наступне.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з виконання підрядних робіт не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання угоди про проведення підрядних робіт, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою договорів такого виду (договорів підряду).

Також укладена позивачем з ТОВ «Оптдевайс» угода не містить умов та ознак, які б свідчили про її суперечність інтересам держави та суспільства або порушувала публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Колегією суддів встановлено, що укладена позивачем з ТОВ «Оптдевайс» угода відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданою, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ТОВ «Оптдевайс», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідач, зробивши в акті перевірки висновок про нікчемність правочину, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, його позиція про те, що цей правочин очевидно суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами, зокрема, рішеннями суду.

Посилання відповідача на факти, виявлені податковим органом стосовно ТОВ «Оптдевайс», не приймається колегією суддів до уваги, оскільки інформація, що міститься в матеріалах перевірки ТОВ «Оптдевайс», за встановлених вище фактичних обставин не може бути підставою для висновку про недійсність укладених позивачем з вказаним підприємством правочинів.

Виходячи з затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства. При цьому контролюючий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин. Проте такі суб'єктивні висновки не мають відповідних правових наслідків, зокрема, для особи, стосовно якої така перевірка не проводилась.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Отже, якщо контрагент позивача і не виконав своїх зобов'язань щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цього підприємства і така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Також податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу валових витрат та податкового кредиту з операцій виконання підрядних робіт ТОВ «Оптдевайс», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції в повному обсязі з'ясовано усі обставини, які мають значення для справи, ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі № 2а/0470/3500/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко