Ухвала суду № 38660667, 13.05.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4238/14 Справа № 201/14498/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Брага А. В. Доповідач - Свистунова О.В. Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Свистунової О.В.

суддів Ремеза В.А., Міхеєвої В.Ю.

при секретарі Книш К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт»

на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт», Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

25 листопада 2013 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся представник позивача із вищезазначеним позовом, в якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив суд стягнути солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ПАТ «Веста-Дніпро» на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05 червня 2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США; стягнути солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05 червня 2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США; стягнути солідарно з ТОВ «Веста-Пласт» та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Кредит Дніпро» суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05 червня 2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01 листопада 2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США, а також покласти на відповідачів судові витрати, стягнувши з ТОВ «Веста-Пласт», ПАТ «Веста-Дніпро», ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір по 860,25 гривень з кожного, що разом становить 3441,00 гривень, який був сплачений ПАТ «Банк Кредит Дніпро» при зверненні з позовом до суду.

В обґрунтування позовної заяви представник позивача послався на те, що 05 червня 2008 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», правонаступником якого у зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Веста-Пласт» було укладено Кредитний договір № 050608-КЛН-1, згідно з умовами якого Банк, на виконання взятих на себе зобов'язань, згідно з п.п. 1.1 договору та у відповідності зі ст.ст. 509, 526, 1046, 1054 ЦК України, надав Боржнику кредитні кошти в загальній сумі 10913522,24 доларів США. З метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Банком за кредитним договором, 05 червня 2008 року між Банком та Українсько-угорським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Веста-Дніпро», правонаступником якого в зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Веста-Дніпро» було укладено договір поруки № 050608-П-1; між банком та фізичною особою ОСОБА_3, було укладено договір поруки № 050608-П-2; між банком та ОСОБА_4, було укладено договір поруки № 050608-П-3. Так, банком свої зобов'язання за Кредитним договором були виконані в повному обсязі.

Позичальник взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості боржника перед банком за кредитним договором станом на 01 листопада 2013 року складає всього 13 231 375,88 доларів США, в т.ч.: тіло кредиту - 10 858 822,24 доларів США, нараховані проценти - 1 497 369,32 доларів США, пеня за прострочення повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 712 457,00 доларів США, 3% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 162 727,32 доларів США, яку позивач і просив суд стягнути з відповідачів, як основного боржника та поручителів.

Заявою від 25 лютого 2014 року, позивач просив залишити без розгляду вимоги в частині стягнення нарахованих процентів у сумі 1 497 369,32 дол. США, пені за прострочення повернення тіла кредиту та нарахованих процентів у сумі 712 457,00 дол. США, 3% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів у сумі 162 727,32 дол. США (т.с.2.а.с.67-68).

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (код ЄДРПОУ 32495200, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 5) та Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро» (код ЄДРПОУ 31950849, 49055, м.Дніпропетровськ, вул. Будівельників, 34) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05.06.2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01.11.2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (код ЄДРПОУ 32495200, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 5) та ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05.06.2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01.11.2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США.

Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» (код ЄДРПОУ 32495200, 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Писаржевського, 5) та ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» (код ЄДРПОУ 14352406, 49000, м.Дніпропетровськ, вул. Леніна, 17) суму боргу за Кредитним договором № 050608-КНЛ-1 від 05.06.2008 року з урахуванням усіх змін та доповнень, станом на 01.11.2013 року у розмірі 10 858 822, 24 доларів США.

Судові витрати покладено на відповідачів, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт», Публічного акціонерного товариства «Веста-Дніпро», ОСОБА_3, ОСОБА_4 судовий збір по 860, 25 гривень з кожного, що разом становить 3441, 00 гривень, який був сплачений Публічним акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» при зверненні з позовом до суду.

В апеляційній скарзі ТОВ «Веста-Пласт» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення, у зв'язку з чим ставить питання про його скасування та ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2008 року між ЗАТ КБ «Кредит-Дніпро», правонаступником якого в зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Веста-Пласт» було укладено кредитний договір № 050608-КЛН-1 (Т. 1 а.с. 8 - 13).

Після укладення вказаного кредитного договору між Позичальником та Боржником було укладено низку додаткових договорів про зміну його (т.1 а.с. 14 - 52).

Згідно з умовами Кредитного договору Банк (в редакції, викладеній у договорі №220212 від 22 лютого 2012 року про зміну Кредитного договору) на виконання взятих на себе зобов'язань згідно з п.п. 1.1. договору надав Боржнику кредитні кошти в загальній сумі 10 913 522,24 доларів США.

Також судом встановлено, шо наприкінці 2008 року Боржник повернув кредитні кошти в сумі 54 700,00 доларів США. Таким чином, частина неповернутого тіла кредиту складає 10 858 822,24 доларів США.

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, Боржник отримані кредитні кошти в сумі 10 858 822,24 доларів США зобов'язався повернути в наступному порядку та у такі терміни: 8 744 889,82 доларів США - остаточне повернення до 31 травня 2013 року, 1 340 000,00 доларів США - остаточне повернення до 20 грудня 2012 року, 773 932,42 доларів США - остаточне повернення до 20 грудня 2012 року.

Станом на 01 листопада 2013 року сума неповернутих кредитних коштів за Кредитним договором є простроченою та складає - 10 858 822,24 доларів США.

Відповідно до умов Кредитного договору (п.п. 4.1., 7.1.) Боржник зобов'язався щомісяця (в кінці кожного поточного місяця) сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитом.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору процентна ставка за користування кредитами в доларах США встановлена сторонами на рівні 13,9 % річних.

Станом на 01 листопада 2013 року прострочена заборгованість Боржника перед Банком за нарахованими процентами складає 1 497 369,32 доларів США, що вбачається з розрахунку заборгованості.

Пунктом 8.1. Кредитного договору передбачений обов'язок Боржника сплатити Банку пеню за прострочення виконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті нарахованих процентів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Таким чином, враховуючи наявність прострочених зобов'язань по тілу кредиту та процентам за Кредитним договором, Банком Боржнику нараховано пеню, загальний розмір якої станом на 01 листопада 2013 року складає 712 457,00 доларів США, в т.ч.: за прострочення повернення тіла кредиту - 653 630,03 доларів США, за прострочення сплати нарахованих процентів - 58 826,97 доларів США.

У зв'язку з тим, що Боржник припустився прострочення як повернення тіла кредиту, так і сплати нарахованих процентів, в силу ст. 625 ЦК України Боржник зобов'язаний сплатити Банку три проценти річних загальний розмір яких станом на 01 листопада 2013 року складає 162 727,32 доларів США, в т.ч.: за прострочення повернення тіла кредиту - 141 586,87 доларів США, за прострочення сплати нарахованих процентів - 21 140,45 доларів США.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Боржника перед Банком за Кредитним договором станом на 01 листопада 2013 року складає всього 13 231 375,88 доларів США, в т.ч.: тіло кредиту - 10 858 822,24 доларів США, нараховані проценти - 1 497 369,32 доларів США, пеня за прострочення повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 712 457,00 доларів США, 3% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 162 727,32 доларів США (Т. 1 а.с. 62 - 64).

З метою забезпечення виконання зобов'язань Боржника перед Банком за кредитним договором, 05 червня 2008 року між Банком та Українсько-угорським закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями «Веста-Дніпро», правонаступником якого в зв'язку зі зміною назви є ПАТ «Веста-Дніпро» було укладено договір поруки № 050608-П-1; між банком та фізичною особою ОСОБА_3, було укладено договір поруки № 050608-П-2; між банком та ОСОБА_4, було укладено договір поруки № 050608-П-3. Після укладення вказаних договорів поруки між Банком та Поручителеми було укладено низку додаткових договорів про зміну умов договорів поруки (т.1 а.с. 75 - 93, 131 - 149). Договори поруки є ідентичними за змістом.

Як вбачається з п. 1.1. Договорів поруки (в редакції договору № 220212 від 22 лютого 2012 року про зміну Договору поруки), Поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед Банком за виконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, а саме: по поверненню кредиту в загальній сумі 10 858 822,24 доларів США в порядку та терміни, передбачені п. 4.1. Кредитного договору: 8 744 889,82 доларів США до 31 травня 2013 року, 1 340 000,00 доларів США до 20 грудня 2012 року, 773 932,42 доларів США до 20 грудня 2013 року; по сплаті нарахованих процентів за користування кредитами в доларах США в розмірі 13,9% річних; по сплаті пені за несвоєчасне повернення кредитів та сплати нарахованих процентів.

Боржник прострочив виконання своїх зобов'язань за Кредитним договором, а відтак, Поручителі за Кредитним договором відповідають перед Банком як солідарні з ним боржники в загальній сумі 13 231 375,88 доларів США.

Так, у зв'язку з наявної простроченою заборгованістю основного боржника позивачем були направлені на адреси відповідачів вимоги про повернення грошових коштів Банку, які залишилися без задоволення, у зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом (т. 1 а.с. 121 - 130).

Судом встановлено, що заборгованість відповідачами не була погашена, у зв'язку з чим, станом на 01 листопада 2013 року складає всього 13 231 375,88 доларів США, в т.ч.: тіло кредиту - 10 858 822,24 доларів США, нараховані проценти - 1 497 369,32 доларів США, пеня за прострочення повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 712 457,00 доларів США, 3% річних за несвоєчасне повернення тіла кредиту та нарахованих процентів - 162 727,32 доларів США.

Суд першої інстанції правильно встановив, що дані обставини підтверджуються детальними розрахунками заборгованості, наявними в матеріалах справи. Контррозрахунку відповідачами по справі суду надано не було. Договори кредиту та поруки у судовому порядку недійсними визнані не були, а від так є чинними.

Позивач зменшив первинно заявлений обсяг позовних вимог та відмовився від стягнення з відповідачів сум нарахованих процентів та просив стягнути лише тіло кредиту у розмірі - 10 858 822,24 доларів США (т. 2 а.с. 67 - 68).

Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність надання кредиту в іноземній валюті, не можна взяти до уваги.

Відповідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30 березня 2012 року № 5, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення суду зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини 3 статті 533 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст.192 та ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, в тому числі при здійснені розрахунків на території України за зобов'язаннями, допускається у випадках, в порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті.

Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Вимога щодо необхідності отримання індивідуальної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями встановлена п. в) ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Однак на сьогодні такі терміни і суми кредитів в іноземній валюті законодавцем не визначено.

Згідно з п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року за № 1429/10028, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитів в іноземній валюті згідно зі ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно з наданими ліцензіями, дозволом, додатком до дозволу, виданими Національним Банком України, Публічному акціонерному товариству «Банк Кредит Дніпро» надане право на здійснення банківських операції в іноземній валюті (т.2 а.с.207-208).

У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до переконання, що позивач мав право видавати кредити в іноземній валюті.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції були порушенні норми процесуального права не можна взяти до уваги, як необґрунтовані.

Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" №2 від 12.06.2009р. передбачено, що відповідно до вимог частини другої статті 208 ЦПК України всі питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду у випадках, установлених цим Кодексом, суд має вирішувати шляхом постановления ухвал, які залежно від характеру і складності питання, що ними вирішуються, оформляються або окремим процесуальним документом, постановленим у нарадчій кімнаті, або проголошуються усно в судовому засіданні із занесенням до журналу судового засідання і мають відповідати за змістом статті 210 ЦПК та окремим вимогам з цього приводу, що містяться в інших нормах ЦПК.

Як передбачено частиною 2 статті 210 Цивільного процесуального кодексу України ухвала, яка постановляється судом не виходячи до нарадчої кімнати, повинна містити відомості, визначені пунктами 3, 4 частини першої цієї статті. Тобто з мотивувальної та резолютивної частини.

Так,колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права щодо постановления ухвали про відмову у задоволенні клопотання без виходу до нарадчої кімнати, оскільки ним було оголошено резолютивну частину, надано мотиви щодо відмови у задоволення клопотання. Дане підтверджується журналом судового засідання та аудіо записом судового засідання.

Щодо подання апеляційної скарги на дану ухвалу, яка була постановлена у протокольній формі то суд першої інстанції правомірно зазначив про відсутність права на її оскарження, яке не передбачено нормами ЦПК України. Зокрема, у разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд першої інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню ч.2 ст.293 ЦПК.

Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором №050608-КЛН-1 від 05 червня 2008 року, приймаючи до уваги, що факт невиконання останнім своїх зобов'язань за даним договором разом з поручителями, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог,в розмірі заборгованості за тілом кредиту, яка станом на 01 листопада 2013 року складає 10 858 822,24 доларів США з урахуванням часткового погашення основним боржником кредитної заборгованості.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду, не протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Судом першої інстанції у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, справа розглянута у рамках позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія апеляційного суду вважає, що згідно до ст. 308 ЦПК України правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста-Пласт» - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді