Вирок № 38654331, 23.04.2014, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/1150/13-к

Провадження № 1-кп/603/6/2014

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2014 р. Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді: Гудкової Ю. Г.

за участю:

прокурора Ковальчин М.М.

потерпілого ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3

захисників-адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5

при секретарі Б»єля Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Монастириська кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013210140000236 від 17 жовтня 2013 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Ольшаниця Рокитнянського району Київської області, громадянина України, освіта середня, неодружений, має малолітню дитину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працює, навчається на 2 курсі ПТУ №34 в смт.Коропець Монастириського району Тернопільської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимий:

- вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.07.2013 року за ч.1 ст.185 КК України до 100 годин громадських робіт;

-вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.10.2013 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців, з покладенням обов»язків, передбачених ст.76 КК України,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, освіта середня, неодружений, не працює, навчається на 2 курсі ПТУ №34 в смт. Коропець Монастириського району Тернопільської області, раніше не судимий,

про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,-

в с т а н о в и в:

Обвинувачені ОСОБА_2, ОСОБА_3 17.10.2013 року близько 18.00 год. пішли на стадіон у АДРЕСА_2, де вживали алкогольні напої разом із знайомими ОСОБА_7 та ОСОБА_8

У подальшому обвинувачений ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на велосипеді ОСОБА_8 поїхав до господарства ОСОБА_9, що в АДРЕСА_2, помітивши по дорозі біля домогосподарства потерпілого ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ - 2106», р.н.з. НОМЕР_1, належний останньому.

З метою незаконного заволодіння даним автомобілем обвинувачений ОСОБА_3 зателефонував до ОСОБА_2 та домовився із ним про спільне скоєння даного злочину.

При цьому обвинувачений ОСОБА_2, будучи раніше судимим за вчинення злочинів проти власності, на шлях виправлення не став, повторно вчинив злочин, вступивши у злочинну змову, спрямовану на незаконне заволодіння транспортним засобом, із обвинуваченим ОСОБА_3

З метою незаконного заволодіння чужим транспортним засобом, а саме належним потерпілому ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ - 2106», р.н.з. НОМЕР_1, обвинувачені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 17.10.2013 року близько 20:30 год. перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, прийшли до господарства потерпілого ОСОБА_1, що в АДРЕСА_2, де умисно, за попередньою змовою між собою, підійшли до автомобіля марки «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_1, та протиправно вилучили його з місця стоянки, не маючи дозволу на його керування, всупереч волі власника, скориставшись його відсутністю, відіпхавши даний автомобіль на ділянку дороги поблизу господарства ОСОБА_10

У подальшому обвинувачені ОСОБА_3 і ОСОБА_2 сіли в салон автомобіля «ВАЗ - 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить потерпілому ОСОБА_1, де обвинувачений ОСОБА_3, завівши двигун автомобіля за допомогою ключів, які перебували в замку запалювання, отримав можливість керувати вказаним автомобілем та здійснювати на ньому рух.

Встановивши контроль над транспортним засобом, обвинувачений ОСОБА_3, який перебував за кермом автомобіля, та ОСОБА_2 - на передньому пасажирському сидінні, втекли з місця вчиненні злочину, поїхавши у напрямку м. Монастириська, чим спричинили потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 12 470 грн.

По дорозі до м. Монастириська, за кермо автомобіля пересів обвинувачений ОСОБА_2, направившись у центр м. Монастириська в напрямку м. Івано-Франківськ.

У с. Діброва Тлумацького району Івано-Франківської області на автозаправній станції «WOG» зупинились, щоб заправити бензин, після чого обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 продовжили рух викраденим автомобілем в напрямку Івано-Франківської області.

Проїхавши декілька метрів двигун автомобіля вимкнувся, у зв»язку з чим обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 почали його штовхати, щоб завести накатом. Саме в цей час їх було виявлено працівниками Монастириського РВ УМВС України.

У зміненому прокурором у судовому засіданні обвинуваченні ОСОБА_3 свою вину визнав частково та суду пояснив, що 17.10.2013 року близько 20 год. 30 хв. поїхав на велосипеді до знайомого ОСОБА_9 із стадіону, що в АДРЕСА_2, де разом із ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_2, розпивали алкогольні напої. По дорозі помітив біля господарства ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ», у якого було відчинене вікно, а ключі знаходились у запалюванні, в салоні грала музика. Саме у цей час у нього виник намір заволодіти даним автомобілем, щоб покататись, при цьому йому не було відомо, кому належить даний транспортний засіб. Залишивши велосипед, по дорозі зустрів якогось чоловіка, однак, кого саме не пригадує, так як знаходився в стані алкогольного сп»яніння, з яким, пройшовшись декілька метрів, в тому числі повз господарство свідка ОСОБА_11, порозмовляли: останній запитав, що він тут чекає. Зателефонував до ОСОБА_2, щоб він прийшов до господарства ОСОБА_9 Далі, сів у середину автомобіля, завів його, проте двигун не вимкнувся, і відігнав транспортний засіб, «відіпхавши» від ОСОБА_1 на 3-4 м далі, щоб не привернути увагу останнього, впершись у праве крило біля лобового скла. Через деякий час до нього підійшов ОСОБА_2, якому він не повідомив, що це чужий транспортний засіб, при цьому останній його і не запитував. У ОСОБА_2 запитав»: «Сідаєш, чи ні?», на що останній сів в середину салону на переднє пасажирське крісло. Після цього завів автомобіль та рушив з місця. Вину у незаконному заволодінні транспортним засобом визнав, однак заперечив те, що злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб.

Просить суд його суворо не карати, врахувати те, що він щиросердечно розкаявся, негативно оцінює свої протиправні дії, спричинена шкода відвернута, й претензій останній не має.

Обвинувачений ОСОБА_2 своєї вини у висунутому обвинуваченні не визнав та суду пояснив, що розпиваючи алкогольні напої, перебував разом із знайомими на стадіоні, коли до нього на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_3, попросивши підійти, так як є розмова. Приблизно через 5 хвилин після дзвінка ОСОБА_3, покинув стадіон, і за хвилину часу вже був біля господарства ОСОБА_9. Прийшовши, побачив біля господарства ОСОБА_9 автомобіль, збоку біля якого знаходився ОСОБА_3 Ключі були у запалюванні, грала музика. ОСОБА_3 нічого йому не повідомив про свій намір викрасти автомобіль, а він, будучи у нетверезому стані, лише запитав, що це за транспортний засіб, одна не пригадує, що відповів ОСОБА_3 Ні про що вони не домовлялись, і так як ОСОБА_3 інколи брав покататись схожий транспортний засіб у свого знайомого, на слова останнього «сідай, все буде нормально», сів на переднє пасажирське сидіння. Далі, здається, хтось щось кричав, однак хто і що не пригадує, і вони рушили з місця.

Просить суд ухвалити щодо нього виправдувальний вирок.

Не зважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, визнав частково, а обвинувачений ОСОБА_2 - не визнав повністю, вина кожного обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного інкримінованого їм кримінального правопорушення встановлена судом і підтверджується наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_1 суду дав показання про те, що 17.10.2013 року порався у себе по господарству, що в АДРЕСА_2, залишивши належний йому автомобіль марки «ВАЗ-2106» біля господарства. Коли вже стемніло, покликав собі на допомогу відремонтувати колесо, при цьому залишив дверцята транспортного засобу відчиненими, а ключі - у запалюванні, автомобіль не був заведений, фари і музика не були ввімкнені. Через деякий час почув крик сусідки ОСОБА_10, чи її матері, точно не пригадує, про те, що викрадають його автомобіль. Вибігши, помітив відсутність автомобіля, лише почув звук мотору. Про вказане повідомили працівників міліції. Знав про те, що у зв»язку із технічними несправностями, транспортний засіб не проїде далеко. Обвинувачених затримали у його присутності.

Спричинена йому матеріальна шкода повністю відшкодована, транспортний засіб - повернуто, претензій до обвинувачених матеріального та морального характеру не має, просить суд їх суворо не карати.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_13 суду дала показання про те, що не пригадує точної дати викрадення транспортного засобу, однак підтвердила, що у той день її чоловік ОСОБА_1 залишив автомобіль біля їхніх воріт на дорозі. Вона знаходилась у приміщенні будинку, а ОСОБА_1 ремонтував колесо до автомобіля. У якийсь момент почула крик сусідки ОСОБА_10 Коли вони вийшли на вулицю, то транспортного засобу біля їхнього господарства вже не було. Навколо нікого не було, тільки почула звук від'їжджаючого автомобіля. Зі слів ОСОБА_10 їй стало відомо про те, що їхній автомобіль відкотили до воріт її господарства, а далі - поїхали. Відстань від їхнього будинковолодіння до господарства ОСОБА_10 становить близько 10 м. Про даний факт повідомили працівників міліції.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що проживає по-сусідству із потерпілим ОСОБА_1 і обвинуваченими. У той день знаходилась у приміщенні свого будинку, була вже темна пора доби, коли до неї прибігла сусідка ОСОБА_11 і наказала скоро вийти на двір, бо там «пхають» автомобіль ОСОБА_1 Вибігши на вулицю, вона - попереду, а позаду неї - ОСОБА_11, побачила біля воріт свого господарства автомобіль сусіда, а біля нього - двоє хлопців, які сідали в салон. Де знаходився автомобіль до цього їй не відомо, однак завжди його залишали біля ОСОБА_1 Транспортний засіб не був заведений, тому вона, підійшовши до автомобіля, відчинила задню праву дверку і голосно промовила: «Хлопці, що ви робите? Це чужа машина». Ствердила, що шуму в середині авто не було. Після цього автомобіль завели, і він рушив з місця. Тоді на її крик вибіг потерпілий ОСОБА_1 Все відбулось раптово, розмови між хлопцями, які знаходились в середині автомобіля, не чула.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що поралась у себе на подвір»ї, що в АДРЕСА_2, коли їхав чоловік на велосипеді і розмовляв по мобільному телефону. Почула його слова: «ОСОБА_2, я під»їжджаю, підходь». Так як вже була темна пора доби, не бачила, хто саме це був, почула, як закінчив розмову, далі проїхав декілька метрів і кинув велосипед на стежці біля стадіону, і десь за хвилину часу - як йдуть вже двоє осіб, розмовляючи між собою. Тоді вона підняла голову і спостерігала за ними, як вони підішли до автомобіля, що знаходився біля господарства ОСОБА_1, і почула слова: «Відкрито, ключі в машині». Одразу ж побігла до сусідки ОСОБА_10, а автомобіль у цей час намагались завести, однак він не заводився. Поки вони разом із ОСОБА_10 вибігли на вулицю, то транспортний засіб вже знаходився біля ОСОБА_10, яка була попереду неї і відчинивши задні дверцята, наказала хлопцям виходити, бо це чужа машина. Так як вона була позаду ОСОБА_10, то побігла до ОСОБА_1, однак, у той час, як він вийшов на вулицю, автомобіль вже поїхав.

Так як на вулиці було темно, не бачила, хто саме знаходився в середині автомобіля. Ствердила, що до автомобіля, який спочатку знаходився біля воріт ОСОБА_1, підійшли двоє осіб, при цьому музика не грала, світло не було ввімкнене, почула їхню розмову між собою про те, що дверка відчинена, ключі є в запалюванні.

Як пояснив свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні, перебував із знайомими, серед яких також були ОСОБА_3, ОСОБА_2, на стадіоні, що в АДРЕСА_2, де вживали алкогольні напої. Так як він приїхав на стадіон на велосипеді, через деякий час ОСОБА_3 попросив у нього велосипед, щоб поїхати до ОСОБА_9 Приблизно через хвилин 10 кудись пішов також і ОСОБА_2 Перед цим на мобільний телефон до ОСОБА_2 хтось зателефонував, він розмовляв декілька хвилин, побув ще хвилин 5-10, і він кудись пішов. Скільки часу минуло після розмови по телефону точно повідомити не може, можливо, і менше 5 хвилин - 2-3 хвилини часу. Також категорично не може ствердити, що був лише один дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_2, як і того, яка саме відстань від столика на стадіоні, де вони розпивали алкогольні напої, до стежки, яка веде із стадіону.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що працює на заправці «Вог» в с. Діброва Тлумацького району Івано-Франківської області, пригадує, як помітив автомобіль - «шістку» синього кольору вже біля колонки, він заправив бензин, за який із ним розплатився один чоловік, а згодом підійшов інший, значно нижчий на зріст, і попросив води, щоб залити у радіатор. Реакція даних осіб була неадекватною, після того, як одержали воду, вони «відіпхали» транспортний засіб за територію заправки, де відсутнє відеоспостереження.

Крім цього, винуватість обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, також підтверджується зібраними по кримінальному провадженню та перевіреними у судовому засіданні належними та допустимими доказами :

-даними протоколу огляду місця події від 17.10.2013 року та таблицею ілюстрації до нього, а саме території перед домогосподарством потерпілого ОСОБА_1, що в АДРЕСА_2, під час якого за 10 м від хвіртки виявлено слід від пробуксовування заднього лівого колеса, який закінчується біля брами сусіда; на деякій відстані далі виявлено велосипед;

-даними протоколу огляду місця події від 18.10.2013 року та таблицею ілюстрацій до нього - ділянки дороги «Тернопіль - Бучач - Івано-Франківськ», на відстані 300 м від автозаправки «Вог», що в с. Діброва Тлумацького району Івано-Франківської області, де виявлено автомобіль марки «ВАЗ-2106», р.н.з. НОМЕР_1, належний потерпілому ОСОБА_1, під час якого виявлено та вилучено сліди папілярних узорів пальців рук;

-даними протоколу огляду речей і документів від 18.10.2013 року, а саме оптичного диску, на якому міститься відеозапис із камери спостереження автозаправки «Вог», що в с. Діброва Тлумацького району Івано-Франківської області, згідно якого 18.10.2013 року біля 20 год. 16 хв. на дану заправку приїхав автомобіль марки «ВАЗ-2106», р.н.з. НОМЕР_1, голубого кольору, який зупинився біля колонки №1, із автомобіля вийшов обвинувачений ОСОБА_2 і попрямував у приміщення магазину. Далі - обвинувачений ОСОБА_3, які разом «відіпхали» транспортний засіб у місце, яке не фіксується камерою спостереження;

-згідно висновку автотоварознавчої експертизи №7-129/13 від 07.11.2013 року , ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ-2106», д.н.з. НОМЕР_1, станом на 17.10.2013 року становить 12 470 грн.;

-висновком дактилоскопічної експертизи №11-53/13 від 06.11.2013 року з таблицею ілюстрацій підтверджується, що два сліди папілярних узорів долонних ділянок рук, що були виявлені та вилучені при огляді місця події по факту незаконного заволодіння транспортним засобом ВАЗ-2106, д.н.з. НОМЕР_1, що належить громадянину ОСОБА_1, яке мало місце 17.10.2013 року - придатні для ідентифікації по них особи. П»ять слідів папілярних узорів пальців руки - непридатні для ідентифікації по них особи.

Слід розміром: 80х89 мм - слід, вилучений із поверхні верхньої частини лівого крила на відстані 670 мм від переднього краю крила, залишений тенарною та гіпотенарною зонами долоні правої руки громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6

Слід розміром: 44х61 мм - слід, вилучений із зовнішньої поверхні панелі під лобовим склом на відстані 70 мм від лівої склоочищуючої щітки, залишений тенарною зоною долоні правої руки громадянина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6

Таким чином, суд приходить до переконання, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 мали місце, містить склад злочину за ч.2 ст.289 КК України, вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Діяння, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 мали місце, містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, суд вважає доведеною вину обвинуваченого у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.289 КК України, тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що йому не було відомо про намір ОСОБА_3 незаконно заволодіти транспортним засобом, поза волею власника, скориставшись відсутністю останнього, так як вважав, що ОСОБА_3 взяв даний автомобіль у знайомого покататись, оскільки дані показання спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема показаннями свідків. До того ж, на початку судового розгляду ОСОБА_3 вказав на те, що злочин вчинено за попередньою змовою між ними, тому суд розцінює вищевказані показання як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин. Враховує, що обвинувачені, потерпілий і свідки є сусідами, а обвинуваченому ОСОБА_2 було відомо про те, що у ОСОБА_3 немає власного транспортного засобу.

Також суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_3 у подальшому про те, що попередньої змови на вчинення злочину у них із ОСОБА_2 не було, оскільки вважає їх такими, що направлені на уникнення від кримінальної відповідальності обвинуваченим ОСОБА_2, який, як про це повідомив ОСОБА_3, є його двоюрідним братом, а також з метою понесення кримінальної відповідальності за менш тяжкий злочин, а саме за ч.1 ст.289 КК України.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні давав непослідовні показання, змінював свою позицію щодо вчиненого.

Так, до зміни прокурором обвинувачення (правова кваліфікація залишилась незмінною) обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому йому обвинуваченні спочатку визнав повністю, а далі - частково та суду пояснив, що 17.10.2013 року близько 20 год. 30 хв. поїхав на велосипеді до знайомого ОСОБА_9 із стадіону, що в с. Горішня Слобідка Монастириського району Тернопільської області, де разом із знайомими ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_2, розпивали алкогольні напої. По дорозі помітив біля господарства ОСОБА_1 автомобіль марки «ВАЗ», у якого було відчинене вікно, а ключі знаходились у запалюванні. Тоді зателефонував до ОСОБА_2, який підійшов на місце приблизно через 10 хвилин часу. Не пригадує, хто саме запропонував поїхати автомобілем, здається, що він запропонував ОСОБА_2 прокататись, на що останній погодився. При цьому він сам сів за кермо, а ОСОБА_2 - збоку на пасажирське сидіння. Після цього до них підбігла ОСОБА_10, яка відчинивши дверці автомобіля, вигукнула: «Хлопці, що виробите», на що він, налякавшись, завів двигун та рушив з місця, попрямувавши з села. Так як він знаходився у стані алкогольного сп»яніння, то через деякий час за кермо сів ОСОБА_2 По дорозі вони заїхали на автозаправку «Вог», де до них вийшов працівник, заправились. Однак двигун перестав працювати, тому вони із ОСОБА_2, помітивши працівників ДАІ, злякавшись, втекли в ліс, де їх і було затримано працівниками міліції.

На запитання захисника обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що помітивши автомобіль, у нього виник намір покататись, а тому він сів у середину салону, завів двигун транспортного засобу, одразу ж заглушивши, не починав рух без ОСОБА_2 Умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом виник у нього, коли він ще їхав на велосипеді. Після цього зателефонував до ОСОБА_2, повідомивши йому, що є автомобіль, ключі і запропонував проїхатись.

Також суд враховує те, що показання обвинувачених не у всьому співпадають, а в дечому навіть суперечать одні одним, зокрема, чи був заведений транспортний засіб, чи ввімкнені були фари, музика, зі слів ОСОБА_2, ОСОБА_3 інколи користувався автомобілем знайомого, а як ствердив ОСОБА_3, схожий транспортний засіб є у його діда.

Суд оцінює критично показання обвинуваченого ОСОБА_3 в частині розмови із чоловіком, якого не пригадує, однак пояснив, про що вони розмовляли, скільки метрів пройшли повз господарство ОСОБА_10, оскільки попередньо в ході судового розгляду, як і під час досудового розслідування, таких даних обвинувачений ОСОБА_3 не повідомляв. Дані показання не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

На запитання захисника - адвоката ОСОБА_4 свідок ОСОБА_11 пояснила, що описати вищевказаних осіб не може. Однак, суд приймає до уваги, що свідки ОСОБА_10 і ОСОБА_13 підтвердили суду про те, що зі слів свідка ОСОБА_11 їм стало відомо, що транспортний засіб «відіпхали» від господарства потерпілого, до того ж, як пояснила сама свідок ОСОБА_11 суду, особа, яка рухалась на велосипеді в сторону стадіону, розмовляла по телефону із особою на ім»я «ОСОБА_2», а далі залишила велосипед на стежці біля стадіону, даний велосипед було виявлено в ході огляду місця події, чим спростовуються показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що він рухався в протилежний бік. Спостерігала, як двоє осіб, прямуючи зі сторони стадіону, підійшли до автомобіля, який знаходився біля господарства ОСОБА_1, тоді почула розмову про те, що дверка відчинена, ключі є в автомобілі.

Суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 не покинув транспортний засіб після слів ОСОБА_11, після переслідування в лісопосадці виявлені двоє обвинувачених, які намагались втекти.

Суд також не погоджується із доводами захисту про те, що обвинувачений ОСОБА_2, згідно його показань, а також показань свідка ОСОБА_8, після телефонного дзвінка не одразу ж покинув стадіон, а ще залишився на декілька хвилин, що не узгоджується із показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що хлопець кинув велосипед на стежці біля стадіону, і тоді одразу ж за хвилину часу по дорозі вже йшли двоє осіб, які попрямували до автомобіля потерпілого. Суд враховує те, що, як ствердив свідок ОСОБА_8, він не може точно повідомити, скільки ще часу знаходився ОСОБА_2 на стадіоні, 2-3 чи 5 хвилин, так як не засікав, чого не робила також свідок ОСОБА_11 Також із вказаних мотивів суд не приймає до уваги посилання захисту на показання свідків щодо відстані між господарствами свідків і потерпілого, свідка ОСОБА_10 і до стадіону. Суд вважає достатнім встановлення у судовому засіданні розташування домогосподарств останніх.

Що ж стосується посилань захисника - адвоката ОСОБА_4 на відсутність відбитків пальців обвинуваченого ОСОБА_2, суд зазначає, що згідно пояснень обвинувачених, даних ними у судовому засіданні, перебуваючи на автозаправці «Вог», ОСОБА_3 витирав ганчіркою відбитки пальців із транспортного засобу. До того ж, висновок експертизи про наявність слідів пальців рук ОСОБА_2 не міг би беззаперечно свідчити саме про вчинення останнім злочину, так як він не заперечує свого перебування у належному потерпілому транспортному засобі.

У виступі у судових дебатах сторона захисту обґрунтовувала відсутністю належних і допустимих доказів винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 Адвокат зазначив те, що недоведеним є стороною обвинувачення, і отже, припущенням, те, що обвинувачені за попередньою змовою між собою, з метою незаконного заволодіння транспортним засобом, «відіпхали» транспортний засіб від господарства потерпілого до господарства ОСОБА_10, однак зазначене спростовується вищевказаними доказами.

Доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що останній не брав участі у незаконному заволодінні транспортним засобом, а лише після заволодіння ним винною особою - обвинуваченим ОСОБА_3, здійснив поїздку на ньому в якості пасажира, а тому, з огляду на положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 року, з наступними змінами, не підлягає кримінальній відповідальності, суд вважає необґрунтованими і не може погодитися із таким твердженням захисту.

У пункті 16 вище згаданої постанови Пленуму Верховний Суд України роз»яснив, що заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві особи і більше заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об»єктивну сторону злочину, домовились про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного і вважає за необхідне обрати покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна. При цьому суд враховує те, що він своєї вини не визнав, посередньо характеризується по місцю проживання та навчання, раніше судимий за вчинення умисних злочинів, а також те, що потерпілий претензій матеріального та морального характеру не має, шкода відшкодована, думку останнього щодо міри покарання, який просить суворо не карати, молодий вік, наявність малолітньої дитини.

До обставин, які обтяжують покарання, суд враховує вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі.

Судом установлено, що вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.10.2013 року ОСОБА_2 засуджено за ч.3 ст.185 КК України, ч.4 ст.70 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки 6 місяців, покладено обов»язки, передбачені ст.76 КК України.

А тому враховуючи, що під час іспитового строку ОСОБА_2 вчинено новий злочин, на підставі ст.71 КК України йому слід до покарання за даним злочином частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.10.2013 року - 6 (шість) місяців позбавлення волі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.ст. 50,65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини та обстановку вчинення кримінального правопорушення, та вважає, що йому слід обрати міру покарання у виді позбавлення волі без конфіскації майна.

Із врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, частково визнав свою вину, щиросердечно розкаявся, завдана шкода відшкодована, думку потерпілого, який претензій матеріального та морального характеру не має, просить суворо не карати, позитивно характеризується за місцем проживання, його сімейний стан - неодружений, молодий вік, суд вважає за можливе застосувати ст. 75 КК України і звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання з випробуванням з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2,3,4 ст. 76 КК України.

При цьому суд також враховує обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп»яніння.

Призначаючи покарання обвинуваченим суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення ними нових злочинів.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомобіль марки «ВАЗ-2106», р.н.з. НОМЕР_1, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, - повернути йому за приналежністю;

-оптичний диск із відеозаписом - залишити при матеріалах кримінального провадження.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведені експертизи № 11-53/13 від 20.11.2013 року в сумі 244,50 грн., №7-129/13 від 20.11.2013 року в сумі 244,72 грн., які слід стягнути з обвинувачених в дольовому порядку в користь держави.

Заходи забезпечення кримінального провадження, а саме застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов»язання - залишити попереднім до вступу вироку в законну силу.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуте покарання за вироком Монастириського районного суду Тернопільської області від 03.10.2013 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п»ять) років 6 (шість) місяців без конфіскації майна.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п»яти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбуття призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов'язки:

- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-автомобіль марки «ВАЗ-2106», р.н.з. НОМЕР_1, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_1, - повернути йому за приналежністю;

- оптичний диск із відеозаписом - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_2 в користь держави процесуальні витрати за проведені експертизи: дактилоскопічну експертизу №11-53/13 від 20.11.2013 року в сумі 244,50 грн., автотоварознавчу експертизу №7-129/13 від 20.11.2013 року в сумі 244,72 грн., на загальну суму 489,22 грн. (чотириста вісімдесят дев»ять гривень двадцять дві копійки), по - 244,61 грн. (двісті сорок чотири гривні шістдесят одній копійці) з кожного, за реквізитами: УК в м. Тернополі (м. Тернопіль) 24060300, р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ в Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ №37977726, призначення платежу «процесуальні витрати по кримінальному провадженні №12013210140000236, ПІБ платника».

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у виді домашнього арешту -залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Застосований до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов»язання - залишити попереднім до вступу вироку в законну силу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Тернопільської області через Монастириський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Обвинуваченим та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення

Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.

Суддя: Ю. Г. Гудкова