Постанова № 3864495, 05.05.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 22-а-14419/08 Головуючий у 1-й інстанції Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач Зайцев М.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Зайцева М.П.

суддів Мамчура Я.С., Усенка В.Г.

при секретарі Яковенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Житомирської області від 22 січня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди б/н від 28.08.2003 недійсною та стягнення 169 043, 66 грн., -

В С Т А Н О В И В:

17 лютого 2005 року ОСОБА_1 подала позов до суду, в якому просила:

1) визнати угоду б/н від 28.08.2003р., укладену між ОСОБА_2 (Відповідач - 1) та ОСОБА_3 (Відповідач - 2) недійсною на підставі її укладення Відповідачем-2 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у відповідності до вимог ст. 49 із застосуванням відповідних наслідків;

2) стягнути з Відповідача-1 на користь держави вартість отриманого товару за оспорюваним договором б/н від 28.08.2003р. в сумі 169 043, 66 грн.;

3) стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів, отриманих від ОСОБА_2 на виконання договору б/н від 28.08.2003р в сумі 169 043, 66 грн.;

4) судові витрати покласти на відповідачів.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 22 січня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить:

1) скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 22.01.2008р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання угоди б/н від 28.08.2003 року недійсною;

2) про дату і час розгляду справи повідомити ОСОБА_1.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення у справі з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На виконання постанови про призначення документальної перевірки та окремого доручення старшого слідчого СВ ПМ ОСОБА_1 АДРЕСА_1 від 16.08.2004р., на підставі посвідчень №2780/26-02 та №2776/26-02 від 08.09.2004р. ОСОБА_1 31.01.2005р. було проведено позапланову документальну перевірку ОСОБА_2 (далі-Відповідач-1) з питань дотримання податкового законодавства, правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати податків в бюджет під час фінансових взаєморозрахунків з ОСОБА_3 (далі-Відповідач-2) за період з 01.03.2003р. по 30.04.2004р.

За результатами перевірки складено Акт №98/26-0/32008215, згідно з висновками якого виявлено порушення п.п.7.2.4 п.7.2., п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. (із змінами та доповненнями), в результаті допущення яких ОСОБА_2 занизило суму податку на додану вартість в розмірі 28 173,94 грн.

Також у ході перевірки було встановлено, що 28.08.2003р. між відповідачами було укладено договір (б/н), на виконання умов якого, з вересня 2003 року по квітень 2004 року ОСОБА_2 придбало у ОСОБА_3 товар на загальну суму 169 043,66 грн. (в т.ч. ПДВ 28 173,94 грн.) згідно накладних.

Виконання сторонами зобов'язань по договору підтверджується:

- оприбуткуванням Відповідачем-1 отриманих товарів по обліку підприємства на рахунку 63.1 суми ПДВ в розмірі 28 173,94 грн.;

- отриманими від Відповідача-2 податковими накладними;

- відображенням суми вказаної угоди Відповідачем-1 в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) та її занесенням до податкового кредиту Декларацій по податку на додану вартість у відповідних періодах;

- платіжними дорученнями на загальну суму 150 113,34 грн. та угодою б/н від 21.04.04р. про залік однорідних зустрічних вимог на загальну суму 18 930,32 грн.

Документи щодо перевезення вантажів та довіреності на отримання товарів на ОСОБА_2 відсутні.

У відповідності до ч. 1 п. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2004р. у відкритому судовому засіданні при розгляді цивільної справи №2-4117/2004р. за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 визнано недійсними наступні установчі документи:

- установчий договір ОСОБА_3 від 26.02.2003р.:

- статут ОСОБА_3 від 26.02.2003р.;

- свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ОСОБА_3 №39031771 від 18.03.2003 р.- з моменту видачі.

Тобто визнано недійсними документи, які передбачають обсяг дієздатності підприємства.

Таким чином, після визнання недійсними установчих документів ОСОБА_3 позбавлено права набувати цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

При розгляді вищевказаної цивільної справи Шевченківським районним судом м. Києва також встановлено, що ОСОБА_3 було створено фіктивно, оскільки згідно установчих документів співзасновником та директором даного СПД є позивач, однак позивач підприємницькою діяльністю ніколи не займався, співзасновником ОСОБА_3 не був, участі у зборах не брав, статутного фонду не формував, співзасновника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 не знає і ніколи не бачив, підписів на документах від свого імені в якості співзасновника ОСОБА_3 ніколи не ставив.

Згідно листа ОСОБА_1 №1505 від 14.07.2004р. - ОСОБА_3 виключене з реєстру платників ПДВ, свідоцтво платника ПДВ ОСОБА_3 №39031771 від 18.03.2003р. - анульовано 14.07.2004р. за актом.

Згідно п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України, скасування (припинення) державної реєстрації суб'єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів, або здійснення діяльності, що суперечить закону чи установчим документам. Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність суб'єкта господарювання.

Абзацом 2 п. 7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1056 від 25.07.2002р. "Про заходи щодо забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про податки" встановлено, що доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсним в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів та відомості про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Також, абзацом 2 п. 19 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.1999р. про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними (з змінами та доповненнями) вказано, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку з здійсненням відповідної реєстрації на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності та за наявності інших обставин, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави й суспільства, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі статтею 49 Цивільного кодексу незалежно від часу їх укладення.

Окрім того, згідно інформації, наданої слідчим відділенням податкової міліції ОСОБА_1 АДРЕСА_1, даним підрозділом розслідується кримінальна справа № 72-00077, що порушена по факту ухилення від сплати податків службовими особами ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 212 КК України. У ході розслідування даної кримінальної справи досудовим слідством встановлено, що особи, які фактично здійснювали незаконну підприємницьку діяльність від імені службових осіб ОСОБА_3, з метою прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податків використовували створене ними підприємство для незаконного транзиту коштів з розрахункових рахунків реально діючих підприємств на рахунки "фіктивних" СПД та переведення безготівкових коштів у готівку.

Актом перевірки № 98 26-0 32008215 встановлено, що ОСОБА_2 за період з 01.03.2003р. занизило суму податку на додану вартість в розмірі 28173,94грн.

У відповідності до ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

ОСОБА_3 не звітувало податковому органу про отримані доходи і не нараховувало податки до сплати.

Абзацом 1 п. 6 Постанови Пленуму Верховного суду УРСР від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", абз. 1 п.7.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р.№1056 "Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки" та абз. 2 п. 11 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03.99р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" передбачається, що до угод, що підпадають під ознаки статті 49 Цивільного кодексу, належать зокрема, угоди, спрямовані на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів.

У відповідності до ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею в все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

За таких обставин судова колегія вважає, що вимоги викладенні в апеляційній скарзі є обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Господарського суду Житомирської області від 22 січня 2008 року - скасувати.

Визнати недійсною угоду б/н від 28.08.2003 р., укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму грошових коштів, отриманих від ОСОБА_2 на виконання договору б/н від 28.08.2003р. в сумі 169 043, 66 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави вартість отриманого товару за договором б/н від 28.08.2003р. в сумі 169 043, 66 грн.

Повний текст постанови виготовлений 12 травня 2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 травня 2009 року шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді: