Ухвала суду № 38643389, 14.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/11168/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Лосєва А.М.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 01.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011

у справі № 2а-14134/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційний виробничий центр в галузі освіти»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011, позов задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 21.09.2010 № 0035751501/0, № 0035761501/0 та № 00357771501/0. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідач наголошує на тому, що фактичне подання у банк платіжних доручень в рахунок погашення податкових зобов'язань без зарахування їх на бюджетні рахунки з причин введення в установі мораторію на задоволення позовних вимог кредиторів не може бути підставою для визнання таких зобов'язань погашеними в межах граничного строку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки за своєчасністю сплати позивачем узгоджених податкових зобов'язань до бюджету складено акт від 17.09.2010 № 13811/15-1-32102854, в якому зафіксовано порушення вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 N 2181-III (далі Закон N 2181-III), яке полягало у несвоєчасній сплаті позивачем узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Вказані порушення, викладені в акті від 17.09.2010 № 13811/15-1-32102854, слугували підставою для прийняття ДПІ у Солом'янському районі м. Києва оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010:

- № 0035751501/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 10 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток на 26 календарних днів в сумі 546, 82 грн.;

- № 00357610501/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 20 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток на 88, 90, 36, 90, 85 днів в сумі 39250 грн.;

№ 0035771501/0 про нарахування штрафних санкцій у розмірі 50 % за затримку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток на 92, 91 календарних дні в сумі 4572, 92 грн.

Висновки контролюючого органу щодо прострочення сплати податкового зобов'язання ґрунтуються на тому, що незважаючи на ініціювання позивачем сплати податку на прибуток в сумі 61371 грн. на підставі платіжного доручення від 02.02.2009 № 585, надходження вказаних коштів на бюджетні рахунки органу державного казначейства відбулося з порушенням строків з вини банку, у зв'язку з тим, що згідно з рішенням Національного банку України від 21.01.2010 в ТОВ «Український промисловий банк» призначено тимчасового адміністратора строком на 1 рік (з 21.01.2009 по 21.01.2010) та введено мораторій на задоволення позовних вимог кредиторів строком на 6 місяців. Зазначене рішення було оприлюднено в газеті «Урядовий кур'єр» 24.01.2009.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 21.09.2010 № 0035751501/0, № 0035761501/0 та № 00357771501/0, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшли висновку, що позивач належним чином сплатив податкові зобов'язання, а у разі наявності провини банку щодо зарахування спірних платежів до бюджету, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне зарахування їх до бюджету.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правова оцінка на підставі законодавства, що врегульовує спірні відносини.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.п. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у встановлені строки, визнається сумою податкового боргу платника податків (відповідача), порядок погашення якого регулюється нормами статей 6-15 вказаного Закону.

Виходячи з положень ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05.04.2001 № 2346-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за якими банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження, положень п. 22.4 ст. 22 цього ж Закону, за якими при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання, погашення платником податків податкового зобов'язання відбувається в момент подання до банку платіжного доручення на перерахування суми податку до бюджету.

Покладення на платника податків відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) не ґрунтується на положеннях законодавства, зокрема на п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закон N 2181-III, згідно із якими відповідальність за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку, покладається на такий банк. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, висновки судів про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток є обґрунтованими з огляду на достовірно встановлені обставини щодо наявності на особовому банківському рахунку достатніх належних позивачеві коштів для списання у рахунок погашення податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 61371 грн. і щодо неперерахування їх ТОВ «Український промисловий банк» з причин заблокування через запровадження Національним банком України мораторію з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану вказаного банку, тобто з причин, які не стосуються фінансово-господарської діяльності позивача.

Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді А.М. Лосєв

О.М. Нечитайло