Ухвала суду № 38643382, 12.05.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" травня 2014 р. м. Київ К/800/34358/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргуМиколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській областіна постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2013та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013у справі № 2а-7437/11/1370за позовомПриватного підприємства «Зелений гай»доМиколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській областіпровизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зелений гай» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області, у якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000282321 від 17 червня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2013, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- ДПІ у Миколаївському районі Львівської області було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт № 252/230/30418517 від 31.05.2011;

- актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.9 п.5.3, п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим завищено валові витрати на суму 2 046 378 грн.;

- за наслідками перевірки відповідачем було прийнято прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000282321 від 17.06.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 578 493 грн. (з яких: 462 794 грн. - основний платіж та 115 699 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач дійшов висновку про порушення позивачем приписів податкового законодавства з огляду на те, що останнім не виконано вимоги перевіряючих про надання перекладу звітних та підтверджуючих документів, складених на іноземній мові, на підставі яких платником податку до валових витрат були віднесенні суми витрат, понесених на відрядження працівників за кордон.

Суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими висновки податкового органу про протиправне формування позивачем показників валових витрат за рахунок понесених витрат на відрядження працівників за кордон, оскільки наявними у позивача документами підтверджено правомірність формування ним сум валових витрат, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що збігається з основною діяльністю платника податку.

За запитом представника податкового органу платник податку має забезпечити за власний рахунок переклад звітних та підтверджуючих документів, виданих іноземною мовою.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Зелений гай» відповідно до укладених договорів, контрактів надавало транспортні послуги по перевезенню вантажів за межами митного кордону України. Позивачем у період, що підлягав перевірці, до складу валових витрат включено витрати, пов'язані з відрядженнями працівників за кордон. Платником податку під час проведення перевірки було надано авансові звіти, складені підзвітними особами, які перебували у відрядженні за кордоном, та первинні документи, що пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, на іноземній мові.

Судами також встановлено, що на запит податкового органу № 10/23-058 від 23.05.2011 про надання письмових пояснень та належним чином оформлених документів (а саме, перекладу документів) позивачем листом № 165 від 23.05.2011 повідомлено, що для представника податкового органу забезпечено переклад в усній формі документів, які підтверджують витрати на відрядження за кордон, оскільки відповідачем було надано одноденний строк для представлення перекладу значної кількості первинних документів.

Судами попередніх інстанцій слушно зазначено, що відповідач у відповідності до пп.20.1.26 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України має право залучати, у разі необхідності, фахівців, експертів та перекладачів, однак наданим правом не скористався.

Між тим, судовими інстанціями встановлено, що під час розгляду заперечень на акт перевірки, поданих позивачем, останній листом № 191 від 14.06.2011 надав відповідачу переклад первинних документів, здійснений перекладачами перекладацького центру «Галерея мов».

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали безпідставними зауваження контролюючого органу про наявність недоліків перекладу та про те, що позивачем не надано документів про кваліфікацію перекладача, оскільки контролюючим органом не наведено будь-яких обґрунтувань невідповідності перекладу, не наведено конкретний перелік перекладених документів, що містять недоліки, та з огляду на те, що контролюючий орган не має наданих законом повноважень здійснювати перевірку кваліфікації перекладача.

З врахуванням усього вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного, не спростованого доводами касаційної скарги, висновку про те, що позивачем правомірно віднесено до валових витрат суми витрат, понесених у зв'язку з відрядженням працівників за кордон, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Львівській області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2013 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.06.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України..

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний