Ухвала суду № 38631774, 05.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2014 р.Справа № 581/739/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.12.2013р. по справі № 581/739/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича , Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області третя особа відділ Держземагенства у Липоводолинському районі Сумської області

про зобов'язання видати довідку,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Липоводолинського районного суду Сумської області з позовом до голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича (далі по тексту - відповідач1, Гайдабура А.І.), Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області (далі по тексту - відповідач2), третя особа - відділ Держземагенства у Липоводолинському районі Сумської області в якому просив суд зобов'язати сільського голову Синівської сільської ради Гайдабуру А.І. видати довідку про те, що вони з сином не є членами особистого селянського господарства.

Постановою Липоводолинського району Сумської області суду від 19.12.2013р. по справі №581/739/13-а адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Зобов'язано Синівську сільську раду Липоводолинського району Сумської області видати ОСОБА_1 довідку про те, що він станом на 19 грудня 2013 року не є членом особистого селянського господарства.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з місцевого бюджету Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області на користь ОСОБА_1 34 грн. 41 коп. в рахунок повернення судового збору.

Представник відповідача2, Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Липоводолинського району Сумської області суду від 19.12.2013р. по справі №581/739/13-а в частині зобов`язання Синівської сільської ради видати довідку про те, що ОСОБА_1 станом на 19.12.2013 року не є членом особистого селянського господарства; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, з посиланням на ч.1 ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство», зазначив, що позивач є членом особистого селянського господарства. Вказав на те, що позивач є сином ОСОБА_3 та вони ведуть спільне господарство. Оскільки ОСОБА_3 має державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,36 га, надану їй для ведення особистого підсобного господарства, вважає, що вона є головою зазначеного особистого селянського господарства, а інші члени її родини, в т.ч. позивач, є членами даного особистого селянського господарства.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції що, у домогосподарстві по АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають:

голова домогосподарства - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1;

її син - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2;

невістка - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3;

онук - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4;

онук - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5;

онук - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6;

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,36 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, 0,11 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території с.Синівка Синівської сільради (а.с.28), а також площею 2,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільради (а.с.26).

ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 2,91 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Синівської сільради (а.с.27). Вказана земельна ділянка не внесена до державного кадастру і їй не присвоєно кадастровий номер (а.с.60).

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в ході апеляційного розгляду, позивач разом із сином ОСОБА_6 звернулись до голови Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області Гайдабури Анатолія Івановича про видачу їм довідки про те, що вони не є членами особистого селянського господарства. Однак такої довідки їм не було видано.

Не погоджуючись з відмовою у видачі позивачу та його сину вищезазначеної довідки, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо зобов`язання видати довідку сину позивача ОСОБА_6 про те, що він не є членом особистого селянського господарства, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутні повноваження на представництво його інтересів в суді.

Колегія суддів зауважує, що оскільки судове рішення в цій частині жодною із сторін не оскаржується, то згідно із положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, воно не підлягає апеляційному перегляду.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання Синівську сільську раду Липоводолинського району Сумської області видати позивачу довідку про те, що він станом на 19.12.2013 року не є членом особистого селянського господарства, суд першої інстанції виходив з того, що позивач заперечує ведення спільного господарства із матір`ю, а відповідачем не доведено протилежного. Таким чином, права позивача порушені та підлягають захисту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав..

Відповідно до ст.1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Члени особистого селянського господарства здійснюють діяльність на свій розсуд і ризик у межах встановленого правового господарського порядку, дотримуючись вимог цього Закону, законів України, інших нормативно - правових актів.

Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Положеннями ст. 5, ст.121 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачено, для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 га, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст.4 зазначеного Закону облік особистих селянських господарств здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

п. 2.2 Порядку обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними та міськими радами, затвердженого наказом Державного комітету статистики України від 26 жовтня 2009 року №409, ототожнює землі для особистого підсобного господарства та особистого селянського господарства.

Відповідно до п.1.5 вказаного Порядку, у разі ведення особистого селянського господарства для його обліку у формах №1, №4 та №5 зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові особи, якій була надана земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, її постійне місце проживання, площа земельної ділянки, яка належить цій особі або перебуває у її користуванні в межах сільської, селищної, міської ради, назва і дата документа, який засвідчує право власності або право користування земельною ділянкою для ведення особистого селянського господарства, прізвище, ім'я, по-батькові осіб, які разом з нею ведуть особисте селянське господарство.

Згідно з п.1.4 Порядку форма №1 та форма №4 використовуються для обліку особистих селянських господарств сільськими, селищними, міськими радами, на території яких розташовані сільські населені пункти, форма №5 - міськими, а також селищними радами в частині міських поселень.

Форма №1 та форма №4 заповнюються на підставі суцільних обходів домогосподарств і опитування населення під час перезакладення документів погосподарського обліку, перевірки й уточнення даних по господарського обліку в період з 1 до 15 січня та з 1 до 5 червня кожного року, даних книг реєстрації актів цивільного стану громадян, земельно-кадастрової документації, усних повідомлень громадян.

У відповідності до пункту 2.1 Порядку, під час перезакладення документів по господарського обліку, перевірки й уточнення даних по господарського обліку всі записи в особовому рахунку домогосподарства провадяться безпосередньо в домогосподарствах шляхом опитування голови або інших дорослих членів домогосподарства.

Як вбачається з матеріалів справи, матір позивача ОСОБА_3 є власником земельних ділянок, з яких 0,11 га їй відведено для ведення особистого підсобного господарства (а.с.18). При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що матеріали справи не містять інших відомостей про отримання ОСОБА_3 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

У відповідності до довідки №221 від 23.03.3012 року, виданої виконкомом Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, ОСОБА_1 на території Синівської сільської ради земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не має (а.с.40).

Колегія суддів вказує на те, що особисте селянське господарство може складатись із одного громадянина або з членів однієї сім'ї, що спільно проживають і ведуть таке господарство, а членом особистого селянського господарства може бути особа, яка здійснює господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві на відведеній для цієї мети земельній ділянці.

Колегія суддів зазначає, що записи в особовому рахунку домогосподарства провадяться безпосередньо в домогосподарствах шляхом опитування голови або інших дорослих членів домогосподарства, отже відомості про членство в особистому селянському господарстві сільська рада отримує безпосередньо зі слів голови або членів його домогосподарства.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач заперечує ведення спільного господарства як з матір'ю на належній їй для ведення особистого селянського господарства земельній ділянці, площею 0,11 га, так і особисто на належній йому для товарного сільськогосподарського виробництва земельній ділянці, оскільки іншої у нього не має.

Відповідно до облікової картки Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області об'єкта погосподарського обліку на 2011-2015 рік за адресою АДРЕСА_1 (Голова домогосподарства - ОСОБА_3), відсутні відмітки про ведення особистого господарства ОСОБА_1 (а.с. 30-33).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивача не можна віднести до членів особистого селянського господарства, а оскільки дії, вчинити які просить позивач відносяться до компетенції сільської ради, від імені якої виступає голова сільської ради, зобов'язати видати довідку належить саме орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач, Синівська сільська рада, у даному випадку діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, факту ведення спільного господарства позивача із матір`ю ОСОБА_3, та правомірність своїх дій щодо позивача, належним чином не довів.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Синівської сільської ради Липоводолинського району Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Липоводолинського районного суду Сумської області від 19.12.2013р. по справі № 581/739/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Жигилій С.П.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Перцова Т.С.