Ухвала суду № 38630519, 12.05.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р.Справа № 2а-2929/10/1870Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі № 2а-2929/10/1870

за позовом Правдинського робітничого кооперативу Сумської облспоживспілки

до Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Правдинський робітничий кооператив Сумської облспоживспілки, звернувся до суду із адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Сумській області, в якому просить скасувати рішення № 180614-0300-32 від 09.02.2010 року про застосування фінансових санкцій.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для застосування фінансових санкцій слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року №481/95-ВР (далі - Закон України №481/95-ВР), а саме, зберігання алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання. Разом з тим, оскільки позивач здійснює реалізацію і зберігання алкогольних напоїв в одному торгівельному приміщенні та не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв, то він не має встановленого законом обов'язку для внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про місце зберігання, через його відсутність. В зв'язку з чим, оскаржуване рішення відповідача про застосування фінансових санкцій є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року, в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2013 року касаційну скаргу Правдинського робітничого кооперативу Сумської облспоживспілки адоволено частково, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.04.2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому, скасовуючи рішення судів попередніх інстанції та направляючи справу на новий розгляд, колегія суддів касаційної інстанції послалася на те, що суди обох інстанцій не встановили, чи має позивач відокремлене від об'єкта роздрібної торгівлі місце зберігання алкогольних напоїв, а також не надали належної правової оцінки описам товарно-матеріальних цінностей, які є додатками до акту перевірки, в яких вказано, що алкогольні напої знаходяться на місці проведення розрахункових операцій під час проведення перевірки.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 20.02.2014 року проведено заміну відповідача - Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Сумській області, на правонаступника - Головне управління Міндоходів у Сумській області.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано рішення Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Сумській області № 180614-0300-32 від 09.02.2010 року про застосування фінансових санкцій в розмірі 11627,50 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення ст. ст. 15, 17 Закону України №481/95-ВР.

Вказує, що до Єдиного державного реєстру має вноситися будь-яке місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, знаходиться воно у місці здійснення торгівлі чи у відокремлених від об'єкта торгівлі місцях (складських приміщеннях). Враховуючи наведене, відповідач зазначив, що встановлені за наслідками перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, та як наслідок, оскаржуване рішення про застосування фінансових санкцій є законним та правомірним.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача надав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 21.01.2010 року співробітниками Охтирської МДПІ проведено перевірку господарської одиниці Правдинського робітничого кооперативу Сумської облспоживспілки - магазину № 7, розташованого за адресою: Сумська область, В. Писарівський район, с. Кириківка, вул. Правдинська, 14, з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, за наслідками якої складено Акт № 0039/18/03/23/01765762 від 21.01.2010 року.

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог ст. 15 Закону України №481/95-ВР, а саме - зберігання алкогольних напоїв в місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

На підставі вищезазначеного акту перевірки, Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів ДПА України у Сумській області прийнято рішення № 180614-0300-32 від 09.01.2010 року, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 11627,50 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактично підставою для застосування до позивача штрафних санкцій слугували висновки контролюючого органу про те, що підприємством, в порушення вимог ч. 30 ст. 15 Закону України №481/95-ВР, зберігались алкогольні напоїв на суму 11627,50 грн. в місці, яке не віднесено до Єдиного державного реєстру місць зберігання, а саме - магазині № 7 по вул. Правдинська, 14 у с.Кириківка В. Писарівського району Сумської області.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки на час проведення перевірки позивача алкогольні напої знаходилися на місці проведення розрахункових операцій, тобто в місці торгівлі, а не у відокремленому від об'єкта роздрібної торгівлі алкогольними напоями місці зберігання, то позивач не мав встановлених законом підстав для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання з огляду на його відсутність. В зв'язку з чим, висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, нарахування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного рішення є незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України регулюється Законом України №481/95-ВР.

Частиною 30 статті 15 Закону України №481/95-ВР передбачено, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Колегія суддів зазначає, що вказаною нормою закону закріплено обов'язок суб'єктів господарювання зберігати алкогольні напої та тютюнові вироби виключно в спеціальних місцях, які внесені до Єдиного реєстру.

Відповідно до ст. 1 наведено Закону встановлено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання; Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.

Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання визначено наказом ДПА України від 28.05.2002 року №251 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання та форми довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру" зареєстрованого у міністерстві юстиції України 15.08.2002 року за №670/6958 (далі - Порядок №251).

Розділом другим Порядку №251 передбачено, що для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв суб'єкти господарювання подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання. Заява про внесення місця зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2. До заяви додаються нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше). Довідка видається протягом 7 календарних днів від дати подання заяви.

Пунктом 2.1 зазначеного Порядку встановлено, що до Єдиного реєстру вносяться місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Виходячи з аналізу наведених положень колегія суддів дійшла висновку, що зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів дозволено тільки в місцях, які внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.

В свою чергу, згідно положеннями абз. 11 ст. 1 Закону України №481/95-ВР, місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що якщо суб'єкт господарювання здійснює реалізацію і збереження алкогольних напоїв і тютюнових виробів в одному торгівельному приміщенні (будівлі), не має відокремленого від об'єкта роздрібної торгівлі місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, то у такого суб'єкта господарювання відсутні підстави для внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання з огляду на його відсутність.

Як було встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, алкогольні напої знаходилися на місці проведення розрахункових операцій, тобто в місці торгівлі, а не у відокремленому від об'єкта роздрібної торгівлі алкогольними напоями місці зберігання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача обов'язку внесення до Єдиного реєстру відомостей про місце зберігання з огляду на його відсутність.

З огляду на зазначене, беручі до уваги висновки колегії суддів Вищого адміністративного суду України, які відповідно до п. 5 ст. 227 КАС України є обов'язковими при розгляді справи, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства, та як наслідок, незаконності нарахування штрафних санкцій на підставі оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.

Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого рішення, що є предметом оскарження позивачем.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року по справі №2а-2929/10/1870 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Мііндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі №2а-2929/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Калиновський В.А.