Ухвала суду № 38628470, 06.05.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/392/14

Головуючий у 1-й інстанції: Польовий О.Л.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

представника позивача: Проскурівської К.Г.

представника відповідача: Карповича В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство «Новатор» (далі - Позивач) звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Представник Відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник Позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

З обставин справи встановлено, що працівниками Відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку державного підприємства "Новатор" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено Акт № 5313/22-25-22-05/22987900 від 27.12.2013 року, згідно висновків якого Позивачем порушено вимоги податкового законодавства України та занижено податок на прибуток періоді, що перевірявся, на загальну суму 853 478 грн., занижено податок на додану вартість в сумі 232 173 грн., завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 412 912 грн.

На підставі акту перевірки Відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р" № 0000372205/67 від 25.01.2014 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в розмірі 1065506,00 гривень, та № 0000382205/66 від 25.01.2014 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 348260,00 гривень, форми "В1" № 0000392205/65 від 25.01.2014 року, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 206806 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На виконання пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, перевіряючі особи дійшли висновку про завищення Позивачем витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок безпідставного віднесення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та не пов'язаних з веденням господарської діяльності підприємства по взаємовідносинах з такими суб'єктами господарювання: ТОВ «Радаравіасинтез», ТОВ «Євроком-Компонентс», ТОВ «Компанія «Інтер-Пласт», ТОВ «Радіокомпонентс», ТОВ ПМП «Промснаб», ТОВ «Запоріжметал Холдинг», ТОВ «Наватра».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає такі висновки Відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

На підтвердження реальності здійснення взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Радаравіасинтез", ТОВ "Євроком Компонент", ТОВ "Компанія "Інтер-Пласт", ТОВ "Радіокомпонентс", ТОВ ПМП "Промснаб", ТОВ "Запоріжметалхолдінг", ТОВ "Новатра" Позивачем надано копії укладених договорів, акти приймання будівельних робіт, товаро - транспортні накладні, рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення, видаткові накладні, сертифікати якості, подорожні листи.

Надані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій Позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Крім того, висновки акту перевірки Позивача ґрунтуються на висновках актів перевірки його контрагентів, що, на думку колегії суддів, не є підтвердженням недобросовісності Позивача як платника податків. Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, місце знаходження майна, обсяг матеріальних ресурсів та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Судом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюються відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що Позивачем понесені витрати на придбання ТМЦ та послуг не оформлені відповідними документами, які б підтверджували факт придбання товару та послуг. Зокрема, апелянт посилається на відсутність у Позивача належним чином оформлених документів, що підтверджують факт транспортування товару, відсутність належним чином оформлених актів приймання продукції з відмітками про передачу та отримання товару, а також відсутність сертифікатів якості та відповідності на товар з відбитками печаток постачальників.

З приводу зазначеного, колегія суддів зауважує, що незначні порушення, допущені в процесі складення первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

В акті перевірки також зазначено, що Позивачем неправомірно включено до складу витрат суму витрат, понесених у зв'язку із проведенням ТОВ «Колорит» поточних ремонтів у гуртожитках. Підставою для додаткових нарахувань суми податку стало те, що гуртожитки, в яких проводився ремонт, не перебувають на балансі підприємства, тому в нього немає права віднесення до витрат вартості проведених в них ремонтних робіт. Також Відповідачем зроблено висновок щодо недостатньої кількості працівників у контрагента для виконання вказаних в актах обсягів виконаних робіт, ненадання Позивачем підтверджуючих документів відносно необхідності проведення ремонтів.

Згідно даних бухобліку та звітності підприємства витрати, понесені підприємством у зв'язку із проведенням поточних ремонтів у гуртожитках віднесені до їх собівартості. Витрати на утримання і обслуговування гуртожитків відносяться до невиробничої сфери та не враховуються у податковому обліку по податку на прибуток підприємства.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності висновків Відповідача, що Позивачем не приведено у відповідність податковий облік та не враховано висновки акту від 06.12.2011 року № 8621/23-7/31617387, а саме не відображено завищення р. 24 в сумі 227780 грн. в р.21.3 "зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу...". Оскільки зазначені висновки Відповідача повністю спростовуються встановленими у справі обставинами та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.

Щодо поставки та виконання монтажу та налагодження системи світлопрозорих конструкцій (металопластикових вікон) на загальну суму 266628 грн. від ФОП ОСОБА_4, колегія суддів зазначає наступне.

Здійснення взаємовідносин Позивача із вказаним контрагентом підтверджується наявністю укладених договорів і первинних облікових документів по вказаних господарських операціях. Факт наявності встановлених металопластикових вікон у Позивача Відповідачем не спростовується та не заперечується.

Посилання представників Відповідача в обґрунтування своєї позиції на Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, є безпідставними, оскільки як зазначено в даному наказі, Правила затверджені на виконання пункту 3 розділу першого Програми заходів щодо забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 05.01.1995р. № 7. Отже, зазначені Правила не регулюють правила ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток підприємств.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а тому недоліки заповнення товарно-транспортної накладної чи її відсутність не мають значення для вирішення спору щодо наявності у Позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Колегія суддів бере до уваги посилання Відповідача на те, що системи світлопрозорих конструкцій фактично отримані ФОП ОСОБА_4 у листопаді 2012 року, а реалізовані ДП «Новатор» у квітні-серпні 2012 року, та зазначає наступне.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки у Позивача були наявні всі первинні документи, які свідчать про правомірність віднесення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, витрат на придбання та встановлення метало пластикових вікон. Зазначені господарські операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_4 призвели до зміни майнового стану Позивача, а придбані ТМЦ використовувались в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені Позивачем відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності Позивача із вказаними підприємствами, що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 травня 2014 року .

Головуючий Курко О. П.

Судді Білоус О.В.

Совгира Д. І.