Рішення № 38621292, 06.05.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-293/2011

Провадження № 22-ц/779/735/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Шамотайло О. В.

Суддя-доповідач Беркій О.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Горблянського Я.Д.,

секретаря: Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2009 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1 513 999,16 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилалися на те, що 05 вересня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (в подальшому - ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав кредитні кошти у сумі 180 000 доларів США зі сплатою 11,3% річних за користування кредитними коштами та сплатою пені та штрафу у разі неналежного виконання договору.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки житлового будинку та двох земельних ділянок по АДРЕСА_1, а також між банком та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно якого він зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 всіх зобов'язань за даним кредитним договором.

В вересні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зустрічним позовом про визнання вказаного кредитного договору недійсним.

Посилаючись на те, що кредитний договір вона не підписувала та не укладала, кредитних коштів по ньому не отримувала, а також не здійснювала його погашення, просила позов задовольнити.

В процесі розгляду справи ПАТ «УкрСиббанк» подав заяву про застосування правових наслідків недійсності кредитного договору у відповідності до ст. 1057-1 ЦК України.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2014 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором про надання споживчого кредиту та накладення арешту в межах суми позову на все майно ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним з моменту укладення договір про надання споживчого кредиту №11209309000 від 05.09.2007 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2.

Стягнено з ПАТ «УкрСиббанк» на користь ОСОБА_2 114,71 грн. судових витрат.

На дане рішення ПАТ «УкрСиббанк» подав апеляційну скаргу у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що в заяві на видачу готівки зазначено вид операції - видача з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_2, а тому висновок суду про те, що сама по собі заява на видачу готівки свідчить лише про намір позичальника отримати кредит готівкою, а не факт отримання чи переказу таких грошових коштів, є безпідставним.

В основу рішення суду покладено висновок експерта від 20.10.2009 року, проте, суд не може обґрунтовувати своє рішення висновком експертизи, отриманим іншим судом при розгляді справи.

Судом не звернуто уваги, що ОСОБА_2, сплачуючи кошти по кредитному договору з моменту укладення кредитного договору, фактично підтвердила факт отримання кредиту.

Судом не дано належної оцінки доказам, наданим банком, а саме того факту, що передумовою укладення кредитного договору є подання клієнтом заяви про отримання кредиту і таку заяву ОСОБА_2 подала 23.08.2007 року.

Крім того, суд, визнаючи недійсним з моменту укладення договір, не застосував наслідки недійсності правочину на підставі поданої банком заяви, чим порушив норми ч.1 ст. 1057-1 ЦК України.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити, а в зустрічному позові відмовити.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ «УкрСиббанк» - Ребрик А.М. апеляційну скаргу підтримав з наведених вище мотивів.

ОСОБА_2 та її представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 апеляційну скаргу заперечили, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсного кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що підписи від імені ОСОБА_2 у договорі про надання споживчого кредиту виконані не нею, а іншою особою і факт отримання нею грошових коштів не підтверджено. Оскільки кредитний договір є недійсним, то підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно з п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у яких роз'яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (ст. ст. 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), ст. ст. 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів». Суди повинні розмежовувати кредитний договір, який є недійсним у силу закону (нікчемний) або може бути визнаний таким у судовому порядку (оспорюваний) з підстав, встановлених ч. 1 ст. 215 ЦК, та кредитний договір, який є неукладеним (не відбувся), що не може бути визнаний недійсним, зокрема, у випадку, коли сторони в належній формі не досягли згоди щодо хоча б з однієї з його істотних умов або зміст яких неможливо встановити, виходячи з норм чинного законодавства (ст. ст. 536, 638, 10561 ЦК).

Судом встановлено, що 5 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредитні кошти в сумі 180 000 доларів США, цільове призначення яких - купівля нерухомості: домоволодіння з земельною ділянкою.

На забезпечення виконання вказаного договору, 5 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого стали домоволодіння в АДРЕСА_2, земельна ділянка площею 0,0180 га та земельна ділянка площею 0,0282 га, що знаходяться в АДРЕСА_1.

Крім того, 05 вересня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого він зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання ОСОБА_2 всіх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Згідно висновку почеркознавчої експертизи від 20.10.2009 року, проведеної в рамках розслідування кримінальної справи, підписи від імені ОСОБА_2 у заяві про надання іпотечного кредиту від 23.08.2007 року, заяві на видачу готівки №51 від 05 вересня 2007 року виконані ОСОБА_2 Підписи від імені ОСОБА_2 у договорі про надання споживчого кредиту від 05.09.2007 року, додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту від 05.09.2007 року, додатковій угоді №1 до договору про надання споживчого кредиту від 05.09.2007 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.

З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оспорюваний правочин є нікчемним.

В засіданні апеляційного суду встановлено, що згідно договорів купівлі-продажу ОСОБА_2 є власником домоволодіння та двох земельних ділянок по АДРЕСА_1.

Факт придбання зазначеного нерухомого майна за кредитні кошти сторонами не заперечується.

А тому висновок суду про те, що суду не представлено доказів факту отримання грошових коштів ОСОБА_2 і жодних наслідків його недійсності застосовано бути не може, є неправильним.

Згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Оскільки факт придбання нерухомого майна за кредитні кошти сторонами не заперечується, а договір є нікчемним, тому колегія суддів вважає за необхідне застосувати у даному випадку реституцію, тобто повернути все одержане за договором.

Враховуючи, що на виконання умов кредитного договору частково погашався кредит, то з врахуванням оплачених сум, на користь банку з ОСОБА_2 слід стягнути 170 000 доларів США, що по курсу НБУ на час постановлення рішення становить 1 938 000 грн. (курс 11, 40 х 170 000 доларів США).

У відповідності до положень ст. 1057-1 ЦК України слід накласти арешт на домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0180 га та земельну ділянку площею 0,0282 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2.

У зв'язку з наведеним, рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про визнання договору про надання споживчого кредиту нікчемним, застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнення з ОСОБА_2, на користь ПАТ «УкрСиббанк» 170 000 доларів США, що еквівалентно 1 938 000 грн. та накладення арешту на домоволодіння та земельні ділянки.

Враховуючи, що оспорюваний кредитний договір є нікчемним, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позову банку про стягнення заборгованості.

Посилання представника апелянта на те, що хоча експертизою підтверджено, що ОСОБА_2 не підписувала спірний договір, проте, нею частково погашався кредит, а тому договір є укладеним, не заслуговують на увагу, оскільки суду не представлено доказів, що саме ОСОБА_2 вносилися кошти на погашення кредиту.

Рішення суду в частині відмови в стягненні заборгованості за кредитним договором ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 лютого 2014 року в частині визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та відмови у застосуванні наслідків недійсності правочину, накладення арешту скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати договір про надання споживчого кредиту №11209309000 від 05.09.2007 року, укладений між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 нікчемним.

Застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка проживає в АДРЕСА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 170 000 доларів США, що по курсу НБУ на час постановлення рішення становить 1 938 000 грн. (курс 11, 40 х 170 000 доларів США).

Накласти арешт на домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_2, земельну ділянку площею 0,0180 га та земельну ділянку площею 0,0282 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_2.

В решті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

Я.Д. Горблянський