Ухвала суду № 38618579, 28.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2014 року м. Київ К/800/48083/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013

та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013

у справі № 826/4344/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Релеекспорт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 22.10.2012 № 0005392203.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Фірма «Релеекспорт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, складено акт № 6281/22-317/21623366 від 03.10.2012, в якому зафіксовані порушення: пп. 14.1.27, 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 137.1 ст. 137, п. п. 138.2, 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 438 537 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.10.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0005392203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 462 201 грн., в т.ч.: 438 537 грн. основного платежу та 23 664 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли у зв'язку з тим, що послуги отримані від фірм-нерезидентів «Iden engineering pvt.ltd», «Eurokash engineers&consultants» (Нью-Делі, Індія), «Milsonet import llp» та «Supralux transit llp» (Великобританія), «Производственное объединение «Ленинградский электромашиностроительный завод» (Російська Федерація) на загальну суму 1 945 876,99 грн. не призначені для використання в господарській діяльності позивача, а тому не можуть бути визначені як витрати позивача в розумінні ст. 14 Податкового кодексу України.

Також, судами встановлено, що позивачем укладені договори від 14.06.2010 № 246ЕА, від 01.11.2010 № 11/10UK, від 17.01.2011 № 252ЕА, від 21.05.2011 № ЛЭЗ 107/47-11 та від 29.02.2012 № 254ЕЕ з фірмами-нерезидентами: «Iden engineering pvt.ltd», «Eurokash engineers&consultants» (Нью-Делі, Індія), «Milsonet import llp» та «Supralux transit llp» (Великобританія), «Производственное объединение «Ленинградский электромашиностроительный завод» (Російська Федерація).

На підставі даних договорів, вказаними контрагентами позивачу надані послуги (шеф-монтажні, пусконалагоджувальні роботи та агентські послуги) загальною вартістю 1 945 876,99 грн.

Виконання зазначених договорів підтверджується: актами виконання агентських послуг (з зазначенням в них контрактів, які були укладені позивачем внаслідок наданих послуг агентами); актами виконаних робіт; звітами про проведення робіт; вантажно-митними деклараціями; платіжними дорученнями про оплату послуг.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 зазначеного Кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу (п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Норми вказаного Кодексу передбачають як підставу для невключення до складу витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових платіжних документів, а тому неможливість віднесення до складу витрат підприємства сум, що не підтверджені будь-якими документами взагалі.

Однак, як встановлено судами, всі необхідні первинні бухгалтерські документи на оплату послуг були у позивача в наявності та надані для перевірки.

Згідно з п. 140.5 ст. 140 ПК України установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

За вказаних обставин відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.09.2013 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний