Ухвала суду № 38618572, 22.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" квітня 2014 р. м. Київ К/800/50693/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

при секретарі судового засідання: Мосійчук І.М.,

розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року

та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року

по справі № 0870/7317/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Запорізький завод феросплавів» звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень №0000280026 від 19.07.2012 року, яким було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 62745709,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1,00 грн., №0000290026, яким було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ-ІV квартали 2011 року на 47971983,00 грн., за І квартал 2012 року - на 68222199,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що співробітниками СДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти визначення бази оподаткування податком на прибуток по господарським взаємовідносинам з покупцями-нерезидентами за період з 01.01.2011 року по 31.03.2012 року.

За результатами перевірки встановлено порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон № 334/94-ВР), пп. 135.5.11 п.135.5 ст. 135, пп. 153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся, - на 62745709,00 гривень; пп.135.5.11 п.135.5 ст.135, пп.153.2.1, 153.2.3 п.153.2 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, в тому числі за 2011 рік на 47971983,00 гривень, за І квартал 2012 року - на 68222199,00 гривень.

Висновки про вказані порушення зроблені внаслідок визначення відповідачем цін, які, на його думку, є «звичайними», та застосування таких цін до операцій з поставки феросплавної продукції позивача на користь компаній-контрагентів.

На підставі висновків перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із п. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР.

Відповідно до пп. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому, умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована, а також враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Відповідно до пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону № 334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Виходячи з аналізу зазначених положень, судами зроблений правильний висновок, що для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як: кількість (об'єм) товарів; строки виконання зобов'язань; умови платежів, звичайних для такої операції; інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

Разом з тим, як встановлено судами, для визначення звичайної ціни відповідачем було використано інформацію Запорізької митниці, яка надана за бюлетенем «Огляд цін українського та світового товарних ринків», та містить лише рівень цін феросплавів, виходячи з наявної у вказаного видання суб'єктивної інформації та без врахування конкретних умов поставки, хімічних та фізичних характеристик товару та інших суттєвих умов, які впливають на формування цін на феросплавну продукцію позивача, так само як і джерело metal-pages.com, за даними якого надана інформація ДП «Держзовнішінформ».

Також судами встановлено, що в якості звичайної ціни на марганець металевий Мн95 податковим органом наведена лише інформація з одного джерела - ДП «Держзовнішінформ», а на феросиліцій ФС 65 - інформація лише Запорізької митниці. Окрім цього, інформація по цінам китайського ринку на МнС17 не охоплює період з січня по вересень 2011 року та з жовтня 2011 по березень 2012 року, на Фмн78 - за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року, в той час як поставка продукції, наведеної податковим органом, здійснювалась у вказаний період.

Також судами встановлено, що не можливо достовірно визначити, з якого джерела та на якій підставі податковим органом взяті звичайні ціни, адже будь-яких посилань на листи ДП «Держзовнішінформ», Запорізької митниці або інші джерела таблиці додатків 2 та 4 до акту перевірки не містять.

Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку, що ціни, надані ДП «Держзовнішінформ» та Запорізькою митницею та визнані податковим органом в якості звичайних, є суб'єктивними та такими,що не враховують всіх суттєвих умов поставки, які впливають на формування ціни продукції позивача.

Крім того, відповідно до ч. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 року №819/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Таким чином, з'ясування рівня звичайних цін має відбуватися відповідно до визначеної процедури, а необхідна інформація надаватися уповноваженим на те органом.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що визначення відповідачем рівня «звичайних цін» здійснено без врахування об'єктивних умов, що можуть вплинути на ціну (як то кількість поставленої продукції, базисні умови поставки, хімічні та фізичні характеристики, ринки поставок), з використанням інформації про ціни на товари які не є ідентичними (однорідними) товарам, які реалізовувались позивачем та з порушенням принципу співставності умов, тобто з порушенням пункту 1.20 ст. 1 Закону №334/94-ВР.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2012 року по справі № 0870/7317/12 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підписКарась О.В. підписРибченко А.О.

Ухвала складена у повному обсязі 25.04.2014 р.