Ухвала суду № 38615881, 07.05.2014, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/2758/13-ц Провадження № 22-ц/795/744/2014 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції - Лобода Н. В. Доповідач - Скрипка А. А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2014 року м. ЧернігівАПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г.П., Шевченка В.М. при секретарі:Руденко О.М.за участю:ОСОБА_5, ОСОБА_6, його представника - ОСОБА_7, експерта Скопа Г.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/4 частину майна, - треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бахмацька міська рада Бахмацького району Чернігівської області, Бахмацька дільниця Прилуцького МБТІ,

в с т а н о в и в:

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21.02.2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна, яке перебуває у спільній частковій власності задоволено. Розподілено домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Виділено ОСОБА_6 кімнату 1-4, 1/2 частину кухні 1-5, кімнату 1/6, 1/2 частину сарая В-1, гараж Д-1, навіс д1-1, 1/2 частину вбиральні У, 1/2 частину воріт, 1/2 частину хвіртки, 1/2 частину огорожі - металевої сітки, 1/2 частину огорожі із а/ц листів, 1/4 частину колодязя, що становить 42/100 частини всього будинковолодіння в АДРЕСА_1 на загальну суму 64930 грн. та визнано за ОСОБА_6 право власності на вказане майно. Виділено ОСОБА_5кімнату 1-7, 1/2 частину кухні 1-5, вітальню 1-3, кладову 1-2, прибудову а-1 (веранду) ганок, 1/2 частину сарая В-1, сарай Г-1, прибудову д-1, сарай Е-1, погріб пг, 1/2 частину вбиральні У, 1/2 частину воріт, 1/2 частину хвіртки, 1/2 частини огорожі - металевої сітки, 1/2 частину огорожі із а/ц листів, 1/4 частини колодязя, що становить 58/100 частини всього будинковолодіння в АДРЕСА_1 на загальну суму 89077 грн. та визнано за нею право власності на вказане майно. Зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в будинку влаштувати перегородку в приміщенні 1-5, влаштувати дверний проріз між кухнею та кімнатою 1-5, 1-4, закласти дверний проріз між кімнатою 1-4 та 1-3 згідно планувального рішення, запропонованого в додатку № 1 до висновку та облаштувати частини будинку, що виділяються в ізольоване користування автономними системами електропостачання та слабких струмів, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення; в сараї - улаштувати перегородку відповідно до часток співвласників згідно планувального рішення, запропонованого на схемі в додатку № 5,6 до висновку; по лінії розподілу першого поверху будинку на горищі будинку влаштувати перегородку. Зобов'язано ОСОБА_6 облаштувати тамбур чи прибудову до житлового будинку відповідно до варіанту 1 додатку 1 до висновку експерта № 322-324/13-24 від 13.08.2013 року. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок компенсації за отримання надлишку при поділі житлового будинку з надвірними будівлями 12073 грн. 50 коп. Виділено ОСОБА_6 у користування земельну ділянку під будинком - 29.2 м.кв, під господарськими будівлями - 58.6 м.кв, під двором спільного користування - 201.0 м.кв, під двором та городом-227.7м.кв, а всього-516.5м.кв. Виділено ОСОБА_5 у користування земельну ділянку під будинком-53.7м.кв, під господарськими будівлями - 37.7 м.кв, під двором спільного користування - 201.0 м.кв, під двором та городом - 224.1 м.кв, а всього - 516.5 м.кв. Лінії розподілу між земельними ділянками, виділеними ОСОБА_6 та ОСОБА_5 прокласти наступним чином: лінію №1 - від точки „1", яка знаходиться на межі до умовної точки „2" на відстані 2.50 м від будинку; лінію №2 - від точки „2" до умовної точки „4", яка знаходиться на відстані 2.85 м від хліва; лінію №3 - від точки „4" до умовної точки „3"; лінію №4 - від точки „4" паралельно межі до умовної точки „6": лінію №5 - від точки „6" до умовної точки „5"; лінію № 6 - від точки „8" до умовної точки „7", яка знаходиться на межовій лінії; лінію №7 - від точки „7" на відстані 17.71 м до умовної точки „9", яка знаходиться на межовій лінії.

В задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/4 частину майна, що є у спільній сумісній власності відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 в рахунок відшкодування понесених ним судових витрат: 770 грн. 04 коп. - судового збору та 2400 грн. - витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд не дав в своєму рішенні належної оцінки спірним питанням про розподіл між сторонами сумісного майна, придбаного під час спільного життя. Апелянт зазначає, що по справі була проведена судова будівельно - технічна експертиза, висновком експерта від 13.08.2013року запропоновано два варіанти розподілу спірного житлового будинку, проте, апелянт вважає, що жоден з вказаних варіантів розподілу будинку неможливо було брати за основу при вирішенні спору по суті. При цьому апелянт вказує, що на її думку, вона має право на більшу частину спірного житлового будинку, про що вона і намагалася довести у вимогах свого зустрічного позову, проте, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив їй у задоволенні вимог її зустрічного позову. Апелянт вважає, що ОСОБА_6 необхідно виділити кімнати 1-7, 1-6, а їй - частину будинку, яка складається із кімнат 1-1, 1-2,1-3, 1-4, 1-5, для чого необхідно провести по справі додаткове експертне дослідження щодо розподілу спірного домоволодіння саме таким чином. ОСОБА_5 також зазначає, що не згодна з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині відшкодування ОСОБА_6 витрат, понесених на правову допомогу в сумі 2400 грн., оскільки в рішенні судом не вказано, з якого розрахунку виходив суд при визначенні такої суми.

В судове засідання апеляційного суду представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Бахмацької міської ради Бахмацького району Чернігівської області, Бахмацької дільниці Прилуцького МБТІ, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, відповідно до повідомлень про вручення поштових відправлень (а.с.177,178), не з'явились. Згідно приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, матеріали цивільної справи №2/2501/1025/2012 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл сумісного майна подружжя, матеріали інвентаризаційної справи № (25034) 4209 МБТІ на будинковолодіння по АДРЕСА_1, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів статті 308 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - залишенню без змін, оскільки його судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та невідповідності висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції нормам матеріального права не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що сторони по справі з 11.11.1978 року по 26.09. 2012 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину № 233 від 24.01.1978 року, після смерті своєї матері ОСОБА_9, ОСОБА_5 одержала у спадок 1/2 частину будинку з відповідною частиною господарських будівель, розташованих в АДРЕСА_1 ( а.с. 204).

Згідно з договором дарування № 1669 від 24.09.1980 року, 1/2 частину вказаного вище будинковолодіння прийняла у дар від попереднього власника ОСОБА_10 донька сторін по справі-ОСОБА_11 ( а.с. 205).

18.03.1982 року ОСОБА_5 подарувала належну їй частину спірного будинковолодіння ОСОБА_6, що підтверджується договором дарування № 476 від 18.03.1982 року ( а.с.23-24).

З врахуванням вказаних обставин суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що будинковолодіння в АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності на вказаний вище хронологічний період часу належало ОСОБА_6 та дочці сторін по справі - ОСОБА_11 на підставі зазначених договорів дарування.

11.08.1987 року виконавчим комітетом Бахмацької міської ради на підставі рішення № 320 від 03.10.1986 року ОСОБА_6 взамін договору дарування від 18.03.1982 року було видано свідоцтво № 1763 про право приватної власності на 1/2 частину спірного домоволодіння, а ОСОБА_11 взамін договору дарування від 24.09.1980 року - аналогічне свідоцтво № 1764 (а.с. 199, 200).

Таким чином, з 11.08.1987 року право спільної часткової власності власників домоволодіння в АДРЕСА_1 посвідчувалось відповідними свідоцтвами про право приватної власності, які були видані виконавчим комітетом Бахмацької міської ради взамін договорів дарування.

Як вбачається з договору дарування частки житлового будинку, ОСОБА_11 23.01.2008 року подарувала належну їй 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 ОСОБА_5

Таким чином, на момент вирішення спору щодо розподілу вищевказаного будинковолодіння воно перебуває у спільній частковій власності сторін і кожній із сторін по справі належить по 1/2 частині спірного будинковолодіння, що підтверджується інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 76).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя встановлено, що будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (а. с. 29-33).

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 09.12.2013 року вказане рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.09.2013 року було залишено без змін (а.с. 131-134). Як вбачається з даної ухвали, вказаний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, кожна із сторін набула право власності на 1/2 частину будинку на підставі договорів дарування.

Відповідно до положень ч.3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З врахуванням приписів вказаної норми закону суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини є преюдиціальними для розгляду даної справи, а саме те, що спірне будинковолодіння садибного типу, яке розташоване в АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/4 частину майна задоволенню не підлягають, оскільки спірне домоволодіння не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості та незаконності висновків суду першої інстанції у вказаній частині не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/4 частину майна (спірного домоволодіння) узгоджується з нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини та фактичними обставинами справи. Твердження апелянта відносно того, що спірне будинковолодіння є об'єктом спільної сумісної власності подружжя є безпідставними, оскільки вони спростовуються вищезазначеними доказами.

Як вбачається з приписів статей 355,356 Цивільного кодексу України, майно, яке знаходиться у власності двох або більше осіб-співвласників, належить їм на праві спільної власності і є їх спільним майном. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві спільної власності є спільною частковою власністю, а без визначення часток- спільною сумісною власністю (ч.1 статті 356, ч.1 статті 368 Цивільного кодексу України). Ознакою права спільної власності є множинність суб'єкта та єдність об'єкта (ч. 1 статті 355 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Виходячи з правових положень статті 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 03.04.2013 року по справі № 6-12цс13, що кореспондується з п.6 Висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за перше півріччя 2013 року від 01.07.2013 року, виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 Цивільного кодексу України,- виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

В абзаці першому пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991 року N7 визначено, що при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Виходячи з правового аналізу вказаних норм матеріального права, є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що оскільки сторони по справі, як співвласники будинку, не досягли спільної згоди щодо розподілу належного їм на праві спільної часткової власності домоволодіння в АДРЕСА_1, то вирішення вказаного спору проводиться в судовому порядку за умови, що такий поділ є можливим.

На виконання статті 152 Житлового кодексу України про те, що переобладнання і перепланування жилого будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів, в матеріалах справи мається рішення виконавчого комітету Бахмацької міської ради від 25.10.2013року № 237 (а.с. 53), відповідно до якого виконавчий комітет Бахмацької міської ради Чернігівської області не заперечує проти переобладнання та перепланування спірного житлового будинку.

В ході розгляду Бахмацьким районним судом Чернігівської області цивільної справи №2/2501/1025/2012 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл сумісного майна подружжя для з'ясування обставин, що мають значення і потребують спеціальних знань, було призначено судову будівельно-технічну експертизу, оригінал висновку якої за № 322-324/13-24 від 13.08.2013 року знаходиться в матеріалах вказаної цивільної справи. Вказаний висновок експертизи судом першої інстанції обгрунтовано визнано, як належний доказ, оскільки він є науково обґрунтованим, судова експертиза проводилася відповідно до ухвали Бахмацького районного суду від 18.01.2013 року, її висновки стосуються визначення вартості і варіантів розподілу спірного домоволодіння, експерт був попереджений про кримінальну відповідальність у відповідності до вимог чинного законодавства, будь-яких сумнівів у правильності даного висновку суд не мав. Також необхідно зазначити, що сторони по справі не висловлювали свої позиції щодо даного висновку експерта, як неналежного доказу та не заявляли в ході судового розгляду даної справи клопотання про проведення іншої судової експертизи по справі.

Відповідно до висновку вищезазначеної експертизи № 322-324/13-24 від 13.08.2013року (а.с.79-130), домоволодіння в АДРЕСА_1 складається з житлового будинку А-1 загальною площею 56.8 м кв, загальною вартістю 80238 грн., який містить кладову 1-2 площею 5.1 м.кв, вартістю 7205 грн.; вітальню 1-3 площею 5.2 м.кв, вартістю 7346 грн.; кімнату 1-4 площею 7.0 м.кв, вартістю 9888 грн.; кухню1-5площею 17.3 м.кв, вартістю 24439грн.; кімнату 1-6 площею 7.9 м.кв, вартістю 11160 грн.; кімнату 1-7 площею 14.3м.кв, вартістю 20200 грн. Також до складу спірного домоволодіння входить: прибудова а-1 площею 9.0 м.кв, вартістю 19696 грн.; ганок площею 3.1 м.кв, вартістю 1386 грн.; сарай В-1вартістю 13849 грн.; сарай Г-1 вартістю 2013 грн.; гараж Д-1 вартістю 17248 грн.; прибудова Д-1 вартістю 1459 грн.; навіс д1-1вартістю 706 грн.; сарай Е-1 вартістю 1028 грн.; погріб пг вартістю 2816 грн.; вбиральня У вартістю 2695 грн.; 1/2 колодязя вартістю 1408 грн.; огорожа - металева сітка вартістю 4934 грн.; огорожа із а/ц листів вартістю 1904 грн.; ворота металеві вартістю 1713 грн.; хвіртка металева вартістю 914 грн. Загальна вартість домоволодіння в АДРЕСА_1 на час складання висновку становить 154007 грн. Дійсна ринкова вартість 1/2 частини будівель і споруд становить 77003,50 грн.

Апеляційний суд вважає, що на підставі досліджених в судовому засіданні доказів в їх сукупності та встановлених фактичних обставин справи, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що поділ майна необхідно здійснити за першим варіантом поділу житлового будинку з надвірними будівлями, згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи за № 322-324/13-24 від 13.08.2013 року, оскільки ОСОБА_6 не заперечував проти такого поділу спірного домоволодіння, а ОСОБА_5 в судовому засіданні суду першої інстанції, всупереч приписам статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, не було представлено суду належних та допустимих заперечень проти такого варіанту розподілу спірного будинку. Відповідно до ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях. За даних обставин суд першої інстанції обґрунтовано виділив ОСОБА_6 за першим варіантом розподілу будинку, запропонованим судовою будівельно-технічною ексретизою: кімнату 1-4, 1/2 частину кухні 1-5, кімнату 1/6, 1/2 частину сарая В-1, гараж Д-1, навіс д1-1, 1/2 частину вбиральні У, 1/2 частину воріт, 1/2 частину хвіртки, 1/2 частину огорожі-металевої сітки, 1/2 частину огорожі із а/ц листів, 1/4 частину колодязя, всього будинковолодіння на загальну суму 64930 грн., а ОСОБА_5, як другому співвласнику, судом виділено- кімнату 1-7, 1/2 частину кухні 1-5, вітальню 1-3, кладову 1-2, прибудову а-1 (веранду) ганок, 1/2 сарая В-1, сарай Г-1, прибудову д-1, сарай Е-1, погріб пг, 1/2 частину вбиральні У, 1/2 частину воріт, 1/2 частину хвіртки, 1/2 частини огорожі - металевої сітки, 1/2 частину огорожі із а/ц листів, 1/4 частини колодязя, всього будинковолодіння на загальну суму 89077грн. За сторонами судом також визнано право власності на вказане майно. Згідно вказаного вище варіанту розподілу житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 відхилення від ідеальної частки позивача за первісним позовом ОСОБА_6 по площі у будинку та прибудові на 9.35 м.кв. менше, по вартості на 12073,50 грн. менше. Арифметична частка ОСОБА_6 становитиме 0,42 (42/100) або (21/50), а ОСОБА_5 - 0,58 (58/100) або (29/50).

Необхідно зазначити, що при такому варіанті розподілу судом першої інстанції взято до уваги ту обставину, що згідно рішення Бахмацького районного суду від 16.09.2013 року у справі №2/2501/1025/2012 при поділі сумісного майна подружжя у власності позивача було залишено автомобіль, для експлуатації і зберігання якого необхідний гараж, відсутність істотного порушення прав та інтересів сторін, виправданості витрат на імовірну перебудову приміщень, оскільки, згідно такого варіанту розподілу вбачається мінімальна перебудова та переобладнання будинку та мінімальні затрати, пов'язані з їх проведенням.

За даних обставин компенсація ОСОБА_5 ОСОБА_6 переотриманої частки в спірному домоволодінні не суперечить вимогам чинного законодавства, яке регламентує спірні праововідносини.

Досліджуючи варіанти розподілу спірного будинковолодіння, суд першої інстанції зазначив, що даний варіант розподілу житлового будинку з надвірними будівлями потребує проведення ремонтно-будівельних робіт по забезпеченню ізольованого користування приміщеннями будинку, які пропонується виділити кожному із співвласників, а саме: в будинку необхідно влаштувати перегородку в приміщенні 1-5, влаштувати дверний проріз між кухнею та кімнатою 1-5, 1-4, закласти дверний проріз між кімнатою 1-4 та 1-3 згідно планувального рішення запропонованого в додатку №1до висновку. При цьому кімнати, що виділяються в ізольоване користування повинні або можуть бути облаштовані автономними системами електропостачання та слабких струмів, газопостачання, опалення, водопостачання та водовідведення. Також в сараї необхідно улаштувати перегородку відповідно до часток співвласників згідно планувального рішення запропонованого на схемі в додатку № 5,6 до висновку. Лінія розподілу горища житлового будинку по даному варіанту проходить по лінії розподілу першого поверху.

Спірне будинковолодіння, що знаходиться АДРЕСА_1, розташоване на земельній ділянці Бахмацької міської ради. Згідно вищевказаного висновку експерта, площа даної земельної ділянки, становить 0,1033 га або 1033 м.кв., площа, яка припадає на кожного співвласника становить 516,5 м.кв. Експертом визначено два варіанти розподілу спірного житлового будинку з надвірними будівлями та два варіанти порядку користування земельною ділянкою.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції при визначенні порядку користування земельною ділянкою між сторонами, обгрунтовано вважав за доцільне визначити порядок користування земельною ділянкою за першим варіантом (додаток №5), виділивши в користування ОСОБА_6 під будинком-29,2 м.кв, під господарськими будівлями- 58,6 м.кв., під двором спільного користування - 201м.кв, під двором та городом-227, 7 м.кв, а ОСОБА_5, як другому співвласнику - під будинком - 53,7 м.кв, під господарськими будівлями-37,7 м.кв, під двором спільного користування-201 м.кв, під двором та городом 224,1 м.кв.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що по справі не доведено тієї обставини, що варіант розподілу спірного будинковолодіння, є найбільш оптимальним і доцільним, не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи, оскільки такі доводи апелянта спростовуються матеріалами справи та її фактичними обставинами.

Як вбачається з доводів апеляційної скарги, ОСОБА_5 не погоджується з жодним із варіантів, які запропоновані судовим експертом, оскільки вважає, що вона має право на більшу частину спірного житлового будинку. Вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції, з наступних підстав. Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.09.2013 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про розподіл спільного майна подружжя встановлено, що будинковолодіння, розташоване в АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (а. с. 29-33). Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 09.12.2013 року вказане рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16.09.2013 року було залишено без змін (а.с. 131-134). Як вбачається з даної ухвали, вказаний будинок не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки, кожна із сторін набула право власності на 1/2 частину будинку на підставі договорів дарування. Відповідно до положень ч.3 статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. З врахуванням приписів вказаної норми закону суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що встановлені вищевказаними судовими рішеннями обставини є преюдиціальними для розгляду даної справи, а саме те, що спірне будинковолодіння садибного типу, яке розташоване в АДРЕСА_1 не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з вірним по суті висновком суду першої інстанції відносно того, що вимоги зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1/4 частину майна задоволенню не підлягають, оскільки спірне домоволодіння не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Апелянт в судовому засіданні апеляційного суду стверджувала про необхідність призначення та проведення по справі додаткової експертизи стосовно виділення ОСОБА_6 кімнат: 1-6 (спальня) і 1-7(зал), а допоміжні приміщення 1-1,1-2,1-3, спальню 1-4, кухню 1-5 апелянт ОСОБА_5 вважає за необхідне виділити їй. Таким чином, на думку апелянта, ОСОБА_6 необхідно виділити 1/4 частину спірного будинковолодіння,а їй-3/4 частини спірного будинковолодіння, залишивши за нею всі санітарно-гігієнічні приміщення. У зв'язку з даними обставинами в порядку статті 190 ЦПК України в судовому засіданні апеляційного суду були заслухані роз'яснення судового експерта Скопа Г.І., який проводив по справі судову будівельно-технічну експертизу від 13.08.2013року.Згідно роз'яснень судового експерта(а.с.207), запропоновані судовою експертизою варіанти розподілу є найбільш доцільними та економічними, з врахуванням того, що кожна із сторін по справі є власниками 1/2частини спірного будинковолодіння. При проведенні додаткової експертизи за тим варіантом, на якому наполягає апелянт, зміняться частки сторін у праві власності на спірне домоволодіння, зокрема, у ОСОБА_6-1/4частка спірного будинковолодіння, у ОСОБА_5-3/4частки спірного будинковолодіння, що не узгоджується з фактичними обставинами справи. Крім того, при розподілі будинковолодіння, на якому наполягає апелянт, санітарно-гігієнічні, підсобні приміщення залишаться у власності апелянта, що є необгрунтованим, необхідно буде зводити прибудови для підсобних приміщень:кухні, ванної кімнати, коридору, ганку. Враховуючи вищенаведене та виходячи з приписів ч.1статті 150 ЦПК України, яка регламентує призначення судом додаткової експертизи, приймаючи до уваги, що відсутні підстави для визнання висновку експерта, застосованого судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, неповним або неясним, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апелянта про необхідність призначення по справі додаткової експертизи є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Доводи апелянта відносно того, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з неї на користь ОСОБА_6 2400 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу, також не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи. Відповідно до приписів ч.1 статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Відповідно до ч.1 статті 79ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Згідно з п.2 ч.3 вказаної статті, до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу. Згідно із статтею 1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно договору про надання юридичних послуг від 18.09. 2013року ( а.с. 4), адвокат ОСОБА_13 (а.с.5) представляв інтереси ОСОБА_6 під час розгляду даної цивільної справи в суді першої інстанції. Витрати ОСОБА_6 в сумі 2400 грн. за надання правової допомоги є документально підтвердженими (а.с.143), також в матеріалах справи міститься акт від 21.02.2014року наданих послуг адвоката (а.с. 144), згідно якого складання процесуальних документів по справі становить 3 години. В судових засіданнях суду першої інстанції адвокат ОСОБА_7 приймав участь 2 години 19 хвилин (а.с.47, 147-148). Приймаючи до уваги, що 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, становить 487 грн. 20 коп., розмір стягнутих судом першої інстанції з апелянта на користь ОСОБА_6 2400 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу узгоджується з приписами статті 1 Закону України „Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, ухваленого на основі всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись статтями: 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 21 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:Судді: